474640 Аліканто (тимчасове позначення 2004 VN112) — відокремлений екстремальний транснептуновий об'єкт. Його відкрив 6 листопада 2004 року американський астроном у Міжамериканській обсерваторії Серро-Тололо в Чилі. Об'єкт ніколи не наближається до Сонця ближче ніж на 47 а. о. (біля зовнішнього краю головного поясу Койпера) і в середньому перебуває на відстані понад 300 а. о. від Сонця. Великий ексцентриситет його орбіти переконливо свідчить, що на свою нинішню орбіту він перейшов унаслідок якихось гравітаційних збурень, але оскільки він, як і всі відокремлені об'єкти, перебуває поза межами поточного гравітаційного впливу Нептуна, поки що не вдається пояснити, як саме він опинився на такій орбіті. Астероїд названо на честь — нічного птаха з .
Відкриття й орбіта
Аліканто був відкритий 6 листопада 2004 року американським астрономом . Відкриття здійснене в рамках проєкту ESSENCE з пошуку наднових під час спостережень за допомогою 4-метрового Телескопа імені Віктора Бланко в Міжамериканській обсерваторії Серро-Тололо. Було знайдено знімки, зроблені ще до відкриття, датовані 26 вересня 2000 року. Аліканто спостерігався космічним телескопом «Габбл» у листопаді 2008 року, і в нього не було зафіксовано супутників. Він досяг перигелію (найближчої точки до Сонця) у 2009 році і наразі перебуває на відстані 47,7 а. о. від Сонця. До 2019 року він перебував у сузір'ї Кита.
Перигелій орбіти Аліканто перевищує 40 а. о.; це означає, що цей астероїд є екстремальним транснептуновим об'єктом, який вирвався з-під гравітаційного впливу Нептуна. Його орбіта характеризується високою ексцентриситетом (0,850), помірним нахилом (25,58°) та великою піввіссю 316 а. о. Після відкриття його класифікували як транснептуновий об'єкт. Його орбіта визначена досить добре: станом на 11 січня 2017 року її розрахунок базується на 34 спостереженнях, що охоплюють дугу спостереження довжиною 5821 день. Орбіта Аліканто схожа на орбіту астероїда 2013 RF98; це є ознакою того, що їх обох могло викинути на орбіту те саме тіло, або що вони колись могли бути одним об'єктом (одинарним чи подвійним).
Чисельні моделювання, засновані на моделях формування Сонячної системи, свідчать, що цей об'єкт, разом із Седною, може бути частиною внутрішнього краю хмари Оорта.
Назва 14 травня 2021 року Робоча група з номенклатури малих тіл (WGSBN) назвала цей об'єкт на честь Аліканто з . Цей нічний птах з пустелі Атакама має крила, які вночі сяють прекрасними металевими відтінкамиhttps://www.wgsbn-iau.org/files/Bulletins/V001/WGSBNBull_V001_001.pdf.
Фізичні характеристики Аліканто має абсолютну зоряну величину 6,5. З цього випливає, що його характерний діаметр становить 130—300 км, якщо припустити, що альбедо перебуває в діапазоні 0,25—0,05. На вебсайті Майкла Брауна вказано, що при альбедо 0,04 діаметр Аліканто становить 314 км. Очікується, що альбедо буде низьким, оскільки об'єкт має синій (нейтральний) колір. Однак якщо значення альбедо виявиться вищим, розмір об'єкта може виявитися вдвічі меншим.
Видимий спектр Аліканто суттєво відрізняється від спектра Седни. Значення його вказує на те, що поверхня цього об'єкта може містити чистий метановий лід (як, наприклад, Плутон) та високоперероблені вуглецеві сполуки, зокрема деякі аморфні силікати. Його спектральний нахил подібний до нахилу астеероїда 2013 RF98.
Порівняння
Див. також
Список об'єктів Сонячної системи за найбільшим афелієм Дев'ята планета Планети за орбітою Нептуна
Примітки