Гермолаус (Гермолай) Ліґенза гербу Півкозич ( 1632) — державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, каштелян завихостський (1620—1624), маршалок Головного Коронного Трибуналу (1620), підскарбій великий коронний (1624—1632); староста самбірський і дрогобицький (1624—1632), ольштинський (1631—1632).
Життєпис Народився Гермолаус близько 1570 року в сім'ї шляхтича сандомирської землі Гермолауса Ліґензи (старшого) та Зофії з Сільніцьких гербу Єліта. Він мав також 2 сестер і 3 братівDariusz Kalina, Miasto i Gmina Wiślica: Dziedzictwo kulturowe, Wiślica, 2018, s. 164.. Писався в документах «із Бобрку» — родового гнізда Ліґензів Бобрек у Малопольщі.
Молоді роки провів при дворі кардинала Єжи Радзивілла. Був каноніком краківської капітулиSławomir Cendrowski, Nowe ustalenia w kwestii śmierci i pochówku kardynała Jerzego Radziwiłła (1556—1600), [w:] Klio. Czasopismo poświęcone dziejom Polski i powszechnym, t. 31 (4)/2014, s. 24.. 1598 року став маршалком двору кардинала. Разом із останнім, Гермолаус вирушив до Італії, де 1599 записався до Падуанського університету, проте навчання, ймовірно, невдовзі покинув. Потім перебував з кардиналом у Римі, звідки після смерті свого протектора (1600) повернувся на батьківщинуDariusz Kalina, Miasto i Gmina Wiślica: Dziedzictwo kulturowe, Wiślica, 2018, s. 165..
Гермолаус Ліґенза згадується в тестаменті князя Януша Васильовича Острозького (між 11 жовтня 1609 і 3 травня 1612 року) серед основних опікунів-захисників. 1613 року був обраний маршалком сеймику депутатського в Опатові.
1 січня 1620 року Ліґенза став каштеляном завихостськимAdam Boniecki, Złota księga szlachty polskiej. Przez Teodora Źychlińskiego. Rocznik pierwszy. Poznań 1879 r., [w:] Biblioteka Warszawska: Pismo poświęcone naukom, sztukom i przemysłowi, Tom trzeci, Warszawa, Skład i Eksp. Głów. w Księg. Gebethnera i Wolffa, 1879, s. 290.Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 163.. Тоді ж був обраний маршалком Головного Коронного трибуналуHerbarz polski, t. I, Lipsk 1839—1846, s. 379.. Як сенатор, а потім міністр, узяв участь у сеймах 1621, 1623, 1625, 1626 (I), 1626 (II), 1627, 1628, 1629 (I), 1629 (II) i 1631 роківLeszek Andrzej Wierzbicki, Senatorowie koronni na sejmach Rzeczypospolitej, Warszawa 2017, s. 97..
1624 року став старостою самбірським і дрогобицькимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 192.. Після смерті Миколи Даниловича, 30 грудня 1624 року Ліґенза був номінований на посаду підскарбія великого коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 125.. Проте, очевидно, не одразу обійняв посаду, тому що ще кілька місяців 1625 року адміністратором коронного скарбу був Іван Міколай Данилович (син померлого), про що свідчить його герб Сас на монетах цього року. Очевидно, Гермолаус Ліґенза розпочав виконувати свої обов'язки як підскарбія після 22 березня 1625 року. У квітні він видає універсал до мінцмейстерів (пробірників монетних дворів) у Короні, щоб вони дотримувалися монетних ординацій (уставів) і підпорядковувалися генеральному адміністратору Witold Garbaczewski, Mennica bydgoska — kalendarium, [w:] Kronika Bydgoska, Tom 27 (2005), s. 84.. Пізніші випуски (емісії) монет 1625 року маркувалися вже гербом Ліґензи Півкозич (зображенням ослячої голови на геральдичному щиті).
На самому початку свого терміну він вступив у конфлікт із впливовим коронним мечником, шафарем Краківського воєводства . Відтоді йому довелося мати справу з постійними нападками з боку шляхти. Звинувачення, що повторювалися проти Гермолауса Ліґензи на наступних сеймових засіданнях, зводилися до трьох основних: надмірні претензії до скарбниці та надмірно агресивне стягнення податків; відсутність належного контролю та нагляду за коронними монетними дворами; фінансові зловживання та незаконне привласнення коштів. Значна частина цих звинувачень була безпідставною. Хоча Ліґенза надавав звіти про свою діяльність, він зіткнувся з подальшими звинуваченнями.
У 1626—1627 роках Ліґенза долучився до проєкту фіскальної та податкової реформи. Ключовим елементом цієї реформи, з огляду на війну зі Швецією, було збільшення податкового тягаря для шляхти. Зокрема, на Торунському сеймі 1626 року він серед інших підтримав введення податку з фільварківEdward Opaliński, Kultura polityczna szlachty polskiej w latach 1587—1652: System Parlamentarny a społeczeństwo obywatelskie, Warszawa, Wydawnictwo Sejmowe, 1995, s. 149.. Однак 1627 року реформу було відхилено Сеймом.
Під час сейму 1627 року, Ліґенза чи не вперше в історії виступив проти проєкту сеймової конституції. Останній передбачав покарання підскарбія у разі вчинення фальшування грошей на державному монетному дворі. Коронний підскарбій заявив: «вважаю це за річ сороміцьку і честі моїй непристойну — брати на себе такі суворі зобов'язання, які в цій новій конституції панове краківські посли на мене хочуть покласти. Перед Вашою Королівською Милістю та всією Річчю Посполитою заявляю, що на них не погоджуюся, і волію цей уряд до ніг величності ВКМ покласти, ніж мав би на це згодитися». Після цього протесту ухвалена конституція передбачала покарання лише для безпосередніх фальшивомонетниківWładysław Czapliński, Z problematyki Sejmu Polskiego w pierwszej połowie XVII wieku, [w:] Kwartalnik Historyczny, R. LXXVII, z. 1, 1970, s. 40.. На цьому ж сеймі Ліґенза був обраний депутатом від Сенату на Volumina Legum, t. 3, Petersburg 1859, s. 261..
Під час Польсько-шведської війни (1626—1629) Гермолаус Ліґенза спорядив , яка брала участь у військових діях.
Наприкінці 1629 року підскарбій вирішував фінансові труднощі, пов'язані з боргами держави перед армією, які після війни зі шведами перевищили 4 мільйони злотих. Ситуацію ще більше ускладнював борг перед імперськими солдатами, які, не покидали території Речі Посполитої, чекаючи на свою прострочену платню. Гермолаус Ліґенза повідомляв шляхту, що гроші безперешкодно надходили до скарбниці і, як наслідок, переводилися до табору «прусських» військŁukasz Pabich, Po wojnie o ujście Wisły. Wojsko kwarcianie w 1630 r. a zagrożenie turecko-tatarskie, [w:] Textus et Studia nr 1(21) 2020, s. 28..
З самбірського та дрогобицького староств до короля надходили скарги на те, що Ліґенза не захищає права міщан. У червні 1630 року король видав звернення до нього як до старости самбірського та до його підстарости, щоб останні зберігали права городян і не втручатися в правосуддя міста, доки спір між ними не буде вирішено королівським судомZabytki dziejowe: Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego we Lwowie, Tom IV, zesz. 2.: Materjały do historji miasta Sambora 1390—1795 / wydała Anna Dorflerówna, Lwów, 1936, s. 118.. Того ж року отримав староство ольштинськеKrzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795: Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier, 2017, s. 70.Karol Nabiałek, Starostwo olsztyńskie od XIV do połowy 17 wieku, 2013. як заставу за його позику казні 100000 злотих для сплати боргу війську за 1629 рік.
Імовірно, через стан здоров'я, з весни 1631 року Гермолаус Ліґенза принаймні частково й поступово залишає свою посаду, адже тоді вперше на ній згадується його наступник Іван Миколай ДаниловичWitold Garbaczewski, Mennica bydgoska — kalendarium, [w:] Kronika Bydgoska, Tom 27 (2005), s. 85.. Останній, мабуть, виконував обов'язки підскарбія. Офіційно цей уряд Ліґенза обіймав, щонайменше, до 28 березня 1632 року, а Данилович був призначений лише 27 квітня того ж року.
Помер Гермолаус Ліґенза наприкінці березня — на початку квітня 1632 року, ймовірно одразу після закінчення надзвичайного сейму (3 квітня). У своєму заповіті він зазначив: «І щоб моє тіло було віддано землі, де я помру, щоб його можна було поховати в костелі у Войцеховицях»Wioletta Szafarczyk, Wizje pogrzebu w testamentach szlachty małopolskiej i wielkopolskiej z XVI—XVIII wieku, [w:] Almanach Historyczny 2018, t. 20, s. 33.. Можливо, був похований у фундованій ним з дружиною каплиці при цьому костелі. Близько 1637 року фундував у мавзолей родини Ліґензів, авторство якого приписують Янові Пфістеру, в якому, зокрема, є алебастрова фігура Гермолауса Ліґензи та чорна таблиця з епітафією під нею. Ліґенза побожно стоїть на колінах у спеціально вирізьбленій ніші, одягнений у свої церемоніальні обладунки, а перед ним покладені його лицарський шолом і рукавички.
Маєтності, фундації Геромолаус Ліґенза був дідичем багатьох населених пунктів у Сандомирському воєводстві, зокрема Сендзішова та половини ЮрковаDariusz Kalina, Miasto i Gmina Wiślica: Dziedzictwo kulturowe, Wiślica, 2018, s. 164—165., Дульчі в Пільзненському повітіZbigniew Anusik, Struktura własności ziemskiej w powiecie pilzneńskim w roku 1629, [w:] Przegląd Nauk Historycznych 10/2, 2011, s. 99-100.; міста Янікув, сіл Янковиців, Крукової Волі, Ліпніка Великого, Межановиців, Мендзигужа, Нецечі, Слабошовиців, Слупці, Щитників, Журавиці та Воцеховиців, частин сіл Чермін, Голембюв, Ленарчиці, Менченниці, Образув у Сандомирському повітіZbizniew Anusik, Własność ziemska w powiecie sandomierskim w roku 1629, [w:] Przegląd nauk historycznych, 2012, R. XI, Nr. 2, s. 53-54..
Разом із дружиною стали фундаторами каплиці Богоматері в . Він також близько 1629 року розпочав будівництво нового дерев'яного костелу в Юркові, про добудову якого згадав у своєму заповітіDariusz Kalina, Miasto i Gmina Wiślica: Dziedzictwo kulturowe, Wiślica, 2018, s. 103, 335..
Сім'я Дружиною Гермолауса Ліґензи була Анна з Якубовських гербу Топор. Подружжя мало 4 дітей: Маріанну (пом. 1651) — дружину каштеляна вішьлицького (пом. 1640), потім старости ропчицького, князя Самуеля Кароля Корецького (пом. 1651); Ґабріеля Кіліяна — студента університетів у Вюцрбурзі (1627), Дуе (1628), Падуї (1629), померлого молодим; Міколая — помер у дитинстві; Станіслава — помер у дитинствіHerbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 6 : [L-N], Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1841, s. 98..
Примітки
Джерела Halina Kowalska, Ligęza Hermolaus (zm. 1632), [w:] Polski słownik biograficzny, T. 17: Legendorf Fabian — Lubomirski Aleksander, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972, s. 315—316.
Посилання