Туніська музика () як самостійний вид мистецтва формувалася протягом декількох століть під впливом мистецьких традицій Північної Африки (регіон Магриб) та частково Південної Європи. Є багатогранною за способами класифікації та формами.
Історія виникнення та розвитку музичних жанрів
Малуф як традиційний арабо-андалузький жанр
З арабської мови слово «малуф» перекладається як «знайомий», «улюблений». Це класичний музичний жанр, який є основою музичної спадщини Тунісу.
Цей стиль виник у епоху Середньовіччя, у мусульманській Андалусії (Іспанія) та був привезений до Північної Африки арабськими й єврейськими біженцями в XV столітті.
Особливості жанру: потужний художній контраст: поєднання емоційних вокальних партій та інструментальних сюїт; динамічний розвиток мелодій: зміна звучання від спокійних, медитативних до святкових; музичні інструменти – уд (арабська лютня), канун, скрипки, ударні (бендір, дарбука).
Малуф як музичний жанр був створений за певними правилами. Його підґрунтя – нуба (велика сюїта)Словник-довідник музичних термінів.
Вокально - інструментальна композиція, заснована на принципі макама. Складники цього музичного твору: тушія (інструментальний вступ) і серія послідовних вокальних частин. У кожному фрагменті музика починається стримано або повільно, а потім розвивається до шаленого та енергійного фіналу.
За часів Османської імперії (з періоду експансії) на подальший розвиток жанру «малуф» вплинула турецька музика.
Суфійська духовна музика як частина суфізму
Виникла в VIII–IX століттях. Послідовники суфізму (суфії) завдяки релігійному та містичному музичному виразу прагнули до духовного очищення та просвітлення. Ця музика найчастіше використовувалася в ісламській медитативній духовній практиці «зікр», сутність якої – у ритмічному, багаторазовому проголошенні молитовних формул та імен Аллаха«Зікр» як феномен свідомості.
Із розвитком цього мистецького напрямку, такі мотиви стали невід'ємною частиною навчання та формування філософських поглядів у тарикатах (X–XII ст.). Поетичні твори суфійських мислителів (Джалаледдін Румі та Джамі) зробилися провідними текстами медитативних співів.
Одним із головних жанрів суфійської музики – макам (складна система музичних ладів), що використовується для поєднання вокальних імпровізацій та занурення в медитативний стан.
Суфійська духовна музика символічна: мелодія – божественна любов, а інструменти (наприклад, суфійська флейта най) – душа людини, що тужить за божественним домом.
Стамбелі – ритуальна музика та цілющий транс
Цей самобутній музичний жанр виник у ХVIII столітті в чорній громаді Тунісу. Сягає корінням у культуру Сахари та Західної Африки, виникнувши завдяки рабам і найманцям, які свого часу потрапили до Північної Африки. Ця духовна традиція була адаптована для інтеграції туніських та ісламських практик, зокрема вшанування святих (африканських духів та мусульманських праведників).
Це більше, ніж просто музика; це яскравий ритуал, що поєднує інструменти, танець та ритми, що викликають транс. Настрій музики може коливатися від святкового та радісного до рефлексивного та інтроспективного. Музика часто використовується в суфійських церемоніях та ритуалах і має силу зцілювати та з'єднувати людей із божественнимМузика Стамбелі, що сягає корінням у культурний гобелен Тунісу.
Виконання Стамбелі здійснюється особливим набором інструментів, які сприяють музичному ритму та мелодійній складності, створюючи глибокі та резонансні тони, що закріплюють ритмічну основу музики (струнні: гембрі, сінтір). Інші інструменти, такі як барабани, брязкальця та хлопавки, додають шарів ударних, посилюючи енергійність та чарівність музики, забезпечують гіпнотичні ритми, необхідні для станів трансу.
Аранжування в музиці Стамбелі змінюються від традиційних до сучасних інтерпретацій. Дотримуючись основних ритмічних структур, сучасні музиканти можуть експериментувати та імпровізувати, що дозволяє жанру розвиватися та знаходити відгук у нових поколінь.
Мезвед як жанр фольклору
Назва стилю походить від музичного інструмента – туніської волинки, мішок якої виготовляли з овечої шкіри. Цей інструмент – візитка народної музики, яка виникла як фольклор сільських та робітничих спільнот, що мігрували до Тунісу. Гармонійний музичний супровід створювався на весіллях, фольклорних святах і урочистостях завдяки аранжуванню мезведа з арабським барабаном дарбука.
Музика виникла в сільській місцевості. Автентична, енергійна, колоритна, вирізняється швидким темпом, довгими мелодіями та здатністю занурювати слухачів у своєрідний танцювальний транс.
Сьогодні ця музика є невіддільною частиною культурно-розважальних святкувань (народні гуляння, міські вечірки). Найпопулярніші виконавці: Хеді Хаббуба, Самір Луссіф, Фатма Буссаха. Хеді Хаббуба вважається батьком сучасного Мезведу - він зробив цей стиль доступним для масового слухача.
Музика туніською арабською мовою
На початку ХХ століття в умовах урбанізації, міграції до міст із сільської місцевості, розвитку новітніх звукових технологій з’явилися пісні туніською арабською мовою, відмінні від формальних класичних жанрів (таких як малуф), але дуже популярні серед селян і містян Музика туніською арабською мовою.
Ці пісні стали загально визнаними, тому що в їхній основі залишилися народні традиції. Мелодійна структура їх стала набагато простішою, але відчуття внутрішньої динаміки не зникло. Пісні виконувалися розмовним туніським діалектом.
1904 року з’явилися перші комерційні записи туніської музики завдяки компанії Pathé. Ключовим жанром цьому періоду став мезвед як імпровізаційний спів під динамічні ритми. Найчастіше лунав на весіллях і громадських зібраннях.
У 1930-х роках єврейські туніські митці вплинули на появу нового жанру. Це туніський шансон, який поєднував східні гами, західні гармонії та місцеву діалектну поезію. Здебільшого пісні цього жанру записувалися в студіях з метою збереження власної національної ідентичності певного народу.
Таким новатором був Хеді Жуїні (1909–1990), видатний туніський співак, віртуозний виконавець на уде та композитор. У своїй творчості він поєднував народну музику з професійною вишуканістю, що робило її доступною для слухання та сприйняття. Стиль Жуїні (синтез малуфу з легкими темпами) – це сходинка діалектних пісень до національних хітів, що додало співакові популярності. Хеді Жуїні нерідко називають «батьком сучасної туніської пісні», який скомпонував близько 1070 пісень і 56 оперет.
Сучасні жанри туніської музики
1938 року була створена радіостанція Radio Tunis, завдяки чому в країні почала активно розвиватися естрадна музика. Композитори під час виконання традиційних мелодій почали активно пристосовувати європейський інструментарій до свого репертуару.
Відповідно з кінця XX століття туніська сцена стала відомою завдяки виникненню сучасних музичних стилів (Ануар Брагем та Дафер Юсеф). Почали розвиватися та формуватися нові жанри туніської музики: попмузика, опера, електронна музика, трип-хоп, хіп-хоп, реп-метал.
Визначні поп-співаки Манель Амара (музикальні хіти арабською мовою); Сабрі Мосбах (унікальне поєднання традиційної туніської музики з елементами рок-н-ролу та фолку); Асма Отмані (музичний стиль: синтез арабської поп-музики та сучасних танцювальних ритмів);. Імен Мехрзі (найбільшу популярність їй принесли треки арабською мовою, зокрема пісня «Mahboubi» (محبوبي); Гада Маатук (музичний стиль: сучасна арабська поп-музика та північно- африканські етнічні мотиви).
Найвідоміший вокаліст – Хассен Досс (перший туніський оперний співак, який виграв свій перший приз за кордоном).
Знамениті виконавці електронної музики та трип-хопу Емель Матлуті («голос туніської революції», чия творчість поєднує глибокі арабські вокальні традиції, сучасну електронну музику, трип-хоп та попарт); Галлія Беналі (майстерно поєднує східну та західну музику, гармонійно переплітаючи арабські мотиви (макам), джаз, бароко, фламенко та сучасні звуки).
Див. також Туніс Українсько-туніські відносини
Примітки
Посилання Музика малоуф — це музичний жанр, що виник у регіоні Північної Африки навколо Лівії, Тунісу та Алжиру Суфізм: що таке ця містична течія ісламу? Туніс: що це за країна та чому варто її відвідати Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною і Тунісом