Театр Еда Мірвіша (також відомий під назвою CAA Ed Mirvish Theatre) — це історичний театр сценічних мистецтв у Торонто, провінція Онтаріо, розташований у районі Гарден-Дістрікт, неподалік від площі Санкофа. Театр, що належить і управляється компанією Mirvish Productions, має приблизно 2 300 місць, розташованих на двох рівнях. До театру ведуть два входи, розташовані за адресами: 263 Yonge Street та 244 Victoria Street.
Театр, відкритий у серпні 1920 року, був спроєктований Томасом В. Лембом для проведення водевільних вистав та кінопоказів. Спочатку театр називався «Пантеджс» на честь свого першого керівника та театрального магната Олександра Пантеджса (1867—1936). З 1930 по 1973 рік театр називався «Імперіал», а після реконструкції в 1973 році, внаслідок якої він перетворився на мультиплекс, був перейменований на «Імперіал Сікс». У 1989 році було відновлено оригінальну назву «Театр Пантеджс», яка зберігалася до 2001 року, коли театр було перейменовано на «Театр Канон» відповідно до угоди про права на назву. У 2011 році після придбання театру компанією «Мірвіш Продакшнс» його перейменували на «Театр Еда Мірвіша». У 2021 році назва була змінена на «Театр CAA Еда Мірвіша» в рамках угоди про права на назву з регіональним відділенням Канадської автомобільної асоціації (CAA).
Історія На початку 1900-х років театральний магнат Олександр Пантеджс поступово збудував чимало театрів водевілю, які стали відомі як «Мережа театрів Пантеджса». До 1920 року розважальна компанія Пантеджса володіла аж 30 театрами та контролювала ще кілька інших. Усі ці заклади були розташовані на заході США та в західній частині Канади. Прагнучи розширити свою діяльність на східну частину Канади, Пантеджс зацікавився будівництвом вар'єте в Торонто. Театр у Торонто був найсхіднішим закладом мережі «Пантеджс Тіетер Серкіт».
Ранні роки та адміністрація Патеджса Цей заклад, який отримав назву «Театр Пантеджс», був спроєктований театральним архітектором Томасом В. Лембом і на той час був найбільшим кінотеатром у Канаді (спочатку налічував 3 373 місця). Хоча будівництво театру було замовлено засновником компанії «Famous Players» Натаном Л. Натансоном, управління закладом та організація вистав здійснювалися компанією «Пантеджс».
Театр «Пантеджс» офіційно відкрився 28 серпня 1920 року як заклад, що поєднував водевіль та кінопоказ. Протягом першого тижня після відкриття театру тут відбулося шість вистав, серед яких були «Sick Abed», «High and Dizzy» та «On the High Seas».
У 1929 році Пантеджс був втягнутий у гучну судову тяганину, в якій його звинуватили у зґвалтуванні 17-річної актриси на ім'я Юніс Прінгл. Спочатку Пантеджса визнали винним і засудили до 50 років ув'язнення, але вирок було скасовано в апеляційному порядку. Незважаючи на це, скандал та судові витрати завдали Пантеджсу серйозної шкоди. Внаслідок цього він був змушений продати свої театри та інші активи.
Реконструкція У 1930 році компанія «Famous Players» повністю перейняла управління театром. Його було перейменовано на «Імперіал», і відтоді там демонстрували виключно кінофільми. Так тривало до 1972 року, коли «Імперіал» закрили на реконструкцію. Останнім фільмом, який показували в цьому театрі, був «Хрещений батько».
У 1972 році кінотеатр «Імперіал» було реконструйовано з метою поділу на шість окремих залів. Проєктуванням керував архітектор із Торонто Мандель Спрахман.
Під час поділу театру на шість залів значна частина інтер'єру була збережена:
Зал 1: побудований, починаючи від краю балкона, і простягається до верхньої половини просценіумної арки сцени. Зал 2: розташований на оригінальному балконі. Зал 3: побудований в оригінальній сценічній будівлі, на горищі над сценою. Зал 4: побудований в оригінальній сценічній будівлі, на сцені. Розташований під залом 3, до залів 3 і 4 можна дістатися довгим скляним переходом, що простягається вздовж зовнішньої стіни будівлі над Вікторія-стріт. Зали 5 і 6: розташовані в оригінальній зоні глядацьких місць на першому поверсі (оркестровій ямі), розділеній навпіл перегородкою.
Крім того, балюстради з позолотою та імітацією мармуру були пофарбовані в більш яскраві кольори — жовтий, червоний, синій, чорний і срібний. Стіни тепер були оббиті червоним і синім килимом.
Зовні фасад на Йонг-стріт був замінений новою алюмінієвою вивіскою без навісу. Вивіска мала великий круглий отвір над входом, що виходив на яскраво освітлену відкриту площу з яскравими сучасними панелями маркізи зверху з трьох боків. З обох боків, що вели до вхідних дверей, було шість телевізійних екранів, на яких транслювалися трейлери до фільмів. Однак пізніше ці телевізійні екрани були замінені вітринами для плакатів через проблеми з видимістю, коли сонячне світло засліплювало екрани, а також через технічні проблеми.
Період з 1973 по 1986 У 1973 році мер Девід Кромбі офіційно відкрив цей заклад. Після реконструкції кінотеатр було перейменовано на «Imperial Six».
Протягом 1970-х і на початку 1980-х років «Imperial Six» приносив компанії Famous Players значний фінансовий прибуток. У кінотеатрі демонструвалися всі великі кінопрем'єри, зокрема всі фільми про Джеймса Бонда та «Роккі».
Поділ театру «Імперіал Сікс» розташовувався на трьох окремих ділянках, що належали двом різним власникам. Компанія «Famous Players» володіла входом з вулиці Йонг, який перетинав провулок і з'єднувався з головною будівлею на вулиці Вікторія, а також передньою половиною головної будівлі театру — від центру купола до задньої стіни сценічного приміщення. Однак інша половина головної будівлі театру, від центру купола до північної стіни головного фоє, була орендована у Едни Ракас, чия родина володіла цією частиною майна ще до початкового будівництва закладу в 1920 році.
24 травня 1986 року компанія Famous Players випадково дозволила закінчитися терміну оренди частини майна, що належала Ракас. Ракас відхилила спроби Famous Players переглянути умови оренди на більш вигідних для компанії умовах. Famous Players були переконані, що жодна інша компанія не зацікавиться володінням лише «половиною театру». Незабаром після цього Ракас звернулася до головного конкурента Famous Players, компанії Cineplex Odeon, з пропозицією перебрати на себе оренду.
30 травня 1986 року генеральний директор Cineplex Гарт Драбінський зустрівся з Ракас і швидко підписав договір оренди. Наступного дня Cineplex Odeon взяв під контроль свою частину будівлі Imperial Six. Це фактично позбавило Famous Players доступу до офісів театру, деяких проєкційних кабінок та деяких кінозалів. 2 червня 1986 року Верховний суд Онтаріо відхилив клопотання Famous Players про видачу судового наказу, що блокував би договір оренди Cineplex Odeon.
Оскільки у Cineplex Odeon не було входу з вулиці Йонг, компанія розглядала можливість повністю розібрати свою половину будівлі та створити новий мультиплексний кінотеатр. Однак Cineplex Odeon швидко відмовився від цих планів, щоб зберегти величний вестибюль, сходи та інші частини існуючого інтер'єру. Натомість було розроблено проєкт створення однозального кінотеатру на 800 місць із власним входом на вулиці Вікторія.
11 грудня 1987 року Cineplex Odeon відкрила кінотеатр Pantages. Першим фільмом, який показали в кінотеатрі, став «Волл-стріт» з Майклом Дугласом і Чарлі Шином у головних ролях.
Тим часом закінчення терміну оренди спричинило заворушення в Famous Players, внаслідок чого було усунено президента компанії Джорджа Дестоуніса, який обіймав цю посаду протягом тривалого часу. Famous Players продовжувала показувати фільми в тих залах кінотеатру, до яких ще мала доступ. Після того, як Famous Players поскаржилася на ризик пожежі, пов'язаний з реконструкцією, проведеною Cineplex Odeon, комісар з будівництва Торонто Майкл Ніксон 7 грудня 1987 року наклав заборону на будь-яку діяльність у кінотеатрі; однак наступного дня суддя окружного суду Дрю Гадсон заявив, що реконструкція та заплановане відкриття можуть відбутися за умови схвалення пожежної служби Торонто.
Проте в запланований вечір прем'єри 10 грудня 1987 року приблизно 500 людей, переважно співробітники Cineplex Odeon та біржові маклери, побачили, як десятки робітників входили та виходили з фоє з електрообладнанням та інструментами, муляри підіймалися на риштування ззовні будівлі з відрами мокрого цементу, а низка міських чиновників, поліцейських та юристів ходили туди-сюди від кінотеатру до паркінгу на Вікторія-стріт. Зрештою інспекція з боку начальника пожежної служби Торонто Джона Бейтмена змусила закрити театр, заявивши: «Він не готовий. Головна проблема — виходи. Їх недостатньо. Ніхто не може туди зайти сьогодні ввечері». Тоді Драбінський перенаправив гостей до сусіднього театру «Varsity» для перегляду фільму «Волл-стріт». Наступного дня у театрі встановили повний набір виходів, і Драбінський вирішив відкрити театр о 18:00.
Після відкриття компанія Famous Players подала заяву на знесення своєї частини колишнього театру Imperial Six; прохання було відхилено Історичною радою Торонто, яка хотіла зберегти будівлю.
Створення Livent та реконструкції театру У серпні 1988 року компанія Famous Players погодилася продати свою частку у власності (включно з входом з вулиці Йонг) компанії Cineplex Odeon за умови, що Cineplex Odeon більше ніколи не показуватиме фільми в цьому кінотеатрі. Внаслідок цього останнім фільмом, який коли-небудь демонструвався в кінотеатрі «Пантеджс», став «Міцний горішок» з Брюсом Віллісом у головній ролі. Кінотеатр було закрито 25 серпня 1988 року.
Витіснені з Cineplex Odeon, Гарт Драбінський та Майрон Готтліб зберегли контроль над майном кінотеатру та створили власну театральну продюсерську компанію Livent (Live Entertainment Corporation of Canada). Після закриття закладу Драбінський розробив плани щодо повного відновлення кінотеатру до його первісного вигляду 1920 року. Драбінський хотів створити в Торонто ще один майданчик, який би приваблював великі успішні бродвейські шоу, такі як «Коти», що мали великий успіх на початку 1980-х років.
Архітектором реконструкції 1988—1989 років був Девід К. Месбур. Під час демонтажу інтер'єру були видалені всі перегородки, підлоги, пожежні виходи та проходи, встановлені в 1973 році. Підвал під оригінальною підлогою театру був розкопаний, щоб створити глибші підземні приміщення для розміщення сучасного обладнання для живого театру. Було відновлено всі оригінальні штукатурні роботи, частина яких була прихована за гіпсокартоном під час реконструкції 1973 року. Архітектори та дизайнери ретельно подбали про те, щоб відтворити оригінальний дизайн під час реставрації театру, що включало відновлення парадних сходів, каси на вулиці Йонг, а також маркізи та навісу на вулиці Йонг.
1990ті роки У 1989 році театру було повернуто оригінальну назву «Пантеджс», а його місткість склала 2 200 місць.
20 вересня 1989 року відбулося офіційне перевідкриття театру. Першою повноцінною живою театральною постановкою закладу стала канадська прем'єра мюзиклу Ендрю Ллойда Веббера «Привид опери». У головних ролях оригінального акторського складу мюзиклу зіграли Колм Вілкінсон (Привид) та Ребекка Кейн (Крістіна Дае). У 1999 році фронтмен рок-гурту Kiss Пол Стенлі протягом кількох місяців виконував роль Привида аж до закриття шоу.
13 квітня 1998 року Гарт Драбінський пішов з посади генерального директора компанії Livent. Його замінив Майкл Овіц, який на той момент став власником контрольного пакета акцій компанії. Після виявлення фактів, які кваліфікували як «серйозні порушення бухгалтерського обліку», Драбінського та Готтліба відсторонили від роботи, а компанія Livent була змушена подати заяву про захист від банкрутства.
31 жовтня 1999 року канадська постановка мюзиклу «Привид опери» в театрі «Пантеджс» була закрита. Шоу йшло на сцені понад десять років і налічувало 4 226 вистав.
У 1999 році компанія Livent була змушена продати свої активи, а театр «Пантеджс» придбала компанія Clear Channel Entertainment.
У власності Live Nation