У сучасній англійській мові сикофант (sycophant) означає нещирого підлабузника і позначає того, хто займається сикофантством (тобто нещирими лестощами задля отримання вигоди).
Слово походить із правової системи Класичних Афін, де мало інше значення. Більшість судових справ того часу порушували приватні позивачі, оскільки не було поліції, а кількість призначених державних обвинувачів була обмеженою. До V століття до н. е. ця практика призвела до зловживань із боку сикофантів: позивачів, які подавали необґрунтовані позови. Слово зберігає те саме значення («наклепник») у сучасній грецькій, французькій (де Сикофант означає «неправдивий обвинувач» або професійного «інформатора») та італійській мовах. У сучасній англійській мові значення слова змістилося в бік лестощів.
Етимологія Походження давньогрецького слова () є предметом дискусій, але воно мало на меті принизити необґрунтованих обвинувачів, які певним чином спотворювали правову систему.
Початкова етимологія слова (/ «інжир» і / «показувати»; «викривач інжиру») була предметом широких наукових спекуляцій і припущень. Плутарх, очевидно, першим припустив, що джерелом терміна були закони, які забороняли вивезення інжиру, і що тих, хто звинувачував іншого в незаконному вивезенні інжиру, називали сикофантами. Атеней наводив подібне пояснення. «Коментарі до законів Англії» Блекстона повторюють цю історію, але додають ще один варіант — що існували закони, які передбачали смертну кару за проникнення в сад і крадіжку інжиру, і що цей закон був настільки одіозним, що донощиків прозвали сикофантами.
Інше пояснення походження терміна, запропоноване Шедвеллом, полягало в тому, що сикофант вказує на спосіб збирання інжиру, коли дерево трясуть, відкриваючи плоди, заховані серед листя. Сикофант, роблячи неправдиві звинувачення, змушує обвинуваченого віддати свої плоди. Одинадцяте видання «Британської енциклопедії» перераховувало ці та інші пояснення, зокрема те, що висування неправдивих звинувачень було образою для обвинуваченого, подібною до показування фіги — «непристойного жесту фалічного значення», або, альтернативно, що неправдиві звинувачення часто були настільки несуттєвими, що не вартували й інжиру.
Зазвичай науковці відкидають ці пояснення як вигадки, створені значно пізніше, коли первісне значення вже було втрачене. Даніель Аллен припускає, що цей термін був «злегка непристойним», натякаючи на певний вид збочення, і міг мати цілу мережу значень, що походять від символізму інжиру в давньогрецькій культурі, — від непристойного виставляння своїх «фіг» через надмірну агресивність у переслідуванні судової справи, непристойного розкриття приватних справ тих, кого звинувачують у правопорушеннях, до недоречного збирання інжиру, коли він ще недозрілий.
В афінській культурі
Традиційна точка зору полягає в тому, що осуд сикофантів був пов'язаний із поданням необґрунтованої скарги, сподіваючись або отримати оплату за успішну судову справу, або шантажувати відповідача, змушуючи його заплатити хабар, щоб відкликати її. Інші науковці припускають, що сикофанта, замість того щоб зневажати за мотивацію прибутком, натомість вважали сутяжницьким позивачем, який надто прагнув до судового переслідування, не мав особистої зацікавленості в основному спорі, але висував давні звинувачення, не пов'язані з ним самим, через довгий час після події. До сикофантів належали ті, хто отримував прибуток, використовуючи своє становище громадян задля наживи. Наприклад, сикофанта можна було найняти, щоб висунути звинувачення проти ворогів або вчинити широкий спектр дій офіційного характеру від імені влади, включаючи внесення декретів, виступ як адвоката чи свідка, підкуп церковних або цивільних органів та судів присяжних, або інші речі, з якими особа не бажала бути особисто пов'язаною. Сикофантів вважали нестриманими та паразитичними, без належної поваги до істини чи справедливості у справі, які використовували свою освіту та навички, щоб знищувати опонентів заради прибутку у справах, де вони не мали жодної зацікавленості, позбавлених навіть переконань політиків і без жодного почуття служіння суспільному благу.
Промови Звинувачення у сикофантії проти учасника судового процесу було серйозною справою. Автори двох збережених промов — «Проти хлібних торговців» Лісія та «Проти Леократа» Лікурга — захищаються від звинувачень у тому, що вони є сикофантами, оскільки виступають позивачами як приватні особи в обставинах, де вони не мають особистої зацікавленості в основному спорі. У кожному випадку відсутність особистої участі, здається, була суттю звинувачення в сикофантії проти них, а суть справ була окремим питанням від того, чи мали вони право їх порушувати.
Заходи для придушення сикофантів Робилися спроби перешкоджати сикофантам або придушити їх, зокрема шляхом накладання штрафів на позивачів, які не змогли отримати принаймні одну п'яту голосів присяжних, або за залишення справи після її початку (як могло статися, якщо сикофанта підкупили, щоб він припинив справу), а також дозвіл на притягнення до відповідальності осіб за сикофантство. Спеціально було прийнято позовну давність, щоб запобігти сикофантству.
Сатира У кількох комедіях Арістофана сикофанти виступають як головні персонажі. У «Ахарнянах» мегарець, який намагається продати своїх дочок, стикається з сикофантом, котрий звинувачує його в незаконній спробі продати іноземні товари; а беотієць купує сикофанта як типовий афінський продукт, якого не може знайти вдома. Сикофант з'являється як персонаж у «Птахах». У «Плутосі» персонаж Сикофант захищає свою роль як необхідну для підтримки законів і запобігання правопорушенням.
Християнство Словник Суда згадує, що одним з епітетів Диявола є Сикофант (Συκοφάντης; «фальшивий обвинувач»), бо він фальшиво звинуватив Бога, коли стверджував, що Бог заборонив людям їсти з дерева, а також він говорив проти Йова.Suda, sigma, 1332
Сучасна грецька мова У повсякденному вжитку термін означає того, хто свідомо поширює брехню про особу, щоб зашкодити її репутації або іншим чином образити її честь (тобто наклепник), а позначає таку дію (тобто наклеп, іменник, обмовляти: ).
У юридичному сенсі стаття 362 Кримінального кодексу Греції визначає наклеп () як «особу, яка будь-яким чином стверджує або поширює про когось іншого факт, що може зашкодити честі чи репутації цієї особи», тоді як сикофантська дифамація () має місце, коли цей факт є неправдивим, а особа, яка стверджує або поширює його, знає про це. Перший випадок карається позбавленням волі на строк до двох років або штрафом, тоді як сикофантська дифамація карається позбавленням волі на строк не менше трьох місяців і штрафом.
Зміна значення в сучасній англійській мові Слово сикофант увійшло в англійську та французьку мови в середині XVI століття і спочатку мало те саме значення, що й у грецькій, — фальшивий обвинувач. Сьогодні в грецькій та французькій мовах воно зберігає первісне значення.
Значення в англійській мові з часом змінилося і почало означати нещирого підлесника. Спільною ниткою старого й сучасного значень є те, що сикофант в обох випадках зображується як своєрідний паразит, який брехливо й нещиро говорить, звинувачуючи або лестячи заради вигоди. Грецькі п'єси часто поєднували в одному персонажі риси паразита й сикофанта, і природна схожість цих двох близьких типів призвела до зсуву значення слова. На сикофанта в обох значеннях також можна дивитися як на дві сторони однієї медалі: та сама людина, яка запобігає ласки нещирими лестощами, також поширює брехливі чутки та звинувачення за спиною.
У ренесансній англійській мові слово використовувалося в обох значеннях: як грецький донощик і в сучасному сенсі «улесливого паразита», причому обидва трактувалися як вороги — не лише тих, кому вони шкодять, а й особи чи держави, якій вони нібито служать.
Сикофантія ШІ
З появою великих мовних моделей термін «сикофантія» увійшов до обговорень штучного інтелекту (ШІ). Сикофантія ШІ описує патерн, за якого модель систематично підтверджує, лестить або погоджується з користувачем, замість того щоб міркувати незалежно, критично чи фактологічно. Така поведінка «підтакувача» може призводити до необґрунтованого підтвердження хибних тверджень, підривати надійне надання інформації та підвищувати впевненість користувачів у неправильних відповідях (див. галюцинації ШІ). Дослідження показали, що моделі ШІ більш ніж на 50 % сикофантичніші за людей.
У квітні 2025 року OpenAI відкотила оновлення своєї моделі GPT‑4o після того, як користувачі й дослідники повідомили, що модель генерує надмірно підтверджувальні й улесливі відповіді; OpenAI опублікувала пояснення причин і описала заплановані коригування «особистості» моделі та обробки зворотного зв’язку.
Відтоді дослідники розробили методи вимірювання та бенчмарки для кількісного оцінювання сикофантичної поведінки; одним із прикладів є дослідження SycEval, яке описує фреймворк і набори даних для оцінювання сикофантії в кількох комерційних моделях і повідомляє, що сикофантична поведінка спостерігається у значній частині протестованих випадків. Такі дослідження підкреслюють ризики в таких сферах, як освіта, медицина та прийняття професійних рішень, коли моделі віддають перевагу підтвердженню користувача перед незалежною перевіркою.
Громадська та юридична увага приділяється випадкам, коли розмови з чат-ботами могли сприяти шкідливій поведінці. У Сполучених Штатах родини подали позови, стверджуючи, що підлабузництво та тривала взаємодія з мовними моделями відіграли роль у самоушкодженні чи самогубстві.
Пов’язані вислови
Підлабузництво — це нещирі лестощі, які використовують для отримання вигоди від вищої особи. Користувача підлабузництва називають підлабузником або «yes-man».
Альтернативні фрази часто використовуються, як-от:
Див. також
Подальше читання
Примітки