Правова максима (або юридична паремія, юридична максима) — це усталений принцип або положення права, різновид афоризму та загальної . Це слово вважається варіантом латинського , хоча точного аналога слову «максима» не виявлено в уцілілих текстах римського права. Проте трактати багатьох римських юристів щодо та певною мірою є збірками максим. Більшість латинських максим походять із середньовічної епохи в європейських державах, які використовували латину як мову права.
Ставлення ранніх англійських коментаторів до максим права було сповненим поваги. У праці Томаса Гоббса Doctor and Student (стор. 26) вони описуються як такі, що мають ту ж силу й дію в праві, що й статути. Френсіс Бекон зауважив у передмові до своєї збірки максим: «Застосування максим полягатиме “у вирішенні сумнівів і сприянні здоровому судженню, а також, далі, у прикрашанні аргументації, у виправленні непотрібної тонкощі та зведенні її до більш здорового й ґрунтовного сенсу права, у виправленні поширених помилок і, загалом, у певному виправленні самої природи й устрою всього права”».«Максими права» об'єднані з трактатом під назвою Використання загального права для збереження наших осіб, майна та доброго імені у книзі Елементи загального права Англії.
Аналогічна нота пролунала й у Шотландії; сторінки Morison's Dictionary of Decisions показують, як часто в давнішому шотландському праві питання, що стосуються прав, засобів захисту та обов'язків осіб, вирішувалися безпосереднім зверненням до правових максим.
У пізніші часи максимам права надавалося менше значення, оскільки розвиток цивілізації та зростаюча складність ділових відносин показали необхідність обмежувати твердження, які вони висловлюють.
Основні збірки правових максим Канонічне право Regulæ Juris Боніфація VIII (1298)
Англійське право Френсіс Бекон, Collection of Some Principal Rules and Maxims of the Common Law (1630); Ной, Treatise of the principal Grounds and Maxims of the Law of England (1641, 8-е вид., 1824); Вінгейт, Maxims of Reason (1728); Френсіс, Grounds and Rudiments of Law and Equity (2-е вид. 1751); Лоффт (додаток до його Reports, 1776); Бранч, Principia Legis Et Æquitatis (T. A. White, 1824) Брум, Legal Maxims (7-е вид. Лондон, 1900).
Шотландське право Лорд Трейнер, Latin Maxims and Phrases (2-е вид., 1876); Стір, Institutions of the Law of Scotland, with Index by More (Единбург, 1832).
Американські трактати Джон Був'є, A Law Dictionary: Adapted to the Constitution and Laws of the United States of America and of the Several States of the American Union, переглянуте шосте видання, 1856. Довгий перелік максим міститься в розділі на літеру «M». Буррілл, A New Law Dictionary and Glossary (J. S. Voorhies, 1860) А. І. Морган, English Version of Legal Maxims (Цинциннаті, 1878); С. С. Пелубе, Legal Maxims in Law and Equity (Нью-Йорк, 1880). Анонім, Latin for without name, Розділ II, «A Collection of over one thousand Latin maxims, with English translations, explanatory notes, and cross-references», Sweet and Maxwell, 1915.
Див. також Латина у праві Філософія права
Примітки
Джерела