Наталія Іванівна Чепіга (21 серпня (2 вересня) 1877, Виповзки, Переяславський пов., Полтавська губ., нині — Бориспільський район Київська область — 31 жовтня 1960, Харків) — українська бібліотекознавиця, організаторка бібліотечної справи, громадська діячка; завідувачка (1903—1926), перша директорка Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (1926—1930).
Біографія Наталія Іванівна Чепіга народилася 21 серпня (2 вересня) 1877 року в селі Виповзки Переяславського повіту Полтавської губернії в багатодітній родині. Дитинство провела в місті Зіньків на Полтавщині, де її батько, Іван Микитович Чепіга, керував двокласним початковим училищем. Освіту здобула спочатку в Переяславській чотирикласній жіночій гімназії, де, окрім базових дисциплін, брала уроки рукоділля, вивчала іноземні мови та музику. Орієнтовно у 1891 році родина переїхала до Харкова, де Наталія Чепіга закінчила Першу (Маріїнську) восьмикласну жіночу гімназію. Через смерть батька та фінансові труднощі сім'ї вона не змогла здобути вищу освіту. Профільну бібліотечну освіту здобула вже під час практичної діяльності, двічі закінчивши спеціалізовані курси в Москві: у 1915 році при Народному університеті імені А. Шанявського та після 1918 року — на бібліотечному відділенні Московського інституту позашкільної освіти.
Протягом усього життя вела активну громадську діяльність. Була членом Харківського товариства грамотності, Російського бібліотечного товариства (ініціювала створення його харківської філії), Товариства любителів природи, Ліги боротьби з туберкульозом та низки благодійних організацій. У 1929 році долучилася до ліквідації неписьменності у складі товариства «Геть неписьменність». Тісно співпрацювала з харківською інтелігенцією, зокрема з Дмитром Багалієм, Орестом Габелем, Любов'ю Хавкіною та родиною Гната Хоткевича.
Померла у Харкові 31 жовтня 1960 року.
Професійна діяльність У 1901 році Н. Чепіга розпочала роботу в Харківській громадській бібліотеці (ХГБ) як співробітниця абонементного відділу під керівництвом своєї сестри Марії Румницької. Їхню роботу високо оцінював голова правління ХГБ Дмитро Багалій.
У грудні 1903 року рішенням правління установи Н. Чепігу призначили завідувачкою бібліотеки. На цій посаді вона модернізувала роботу абонемента та книгосховища, оптимізувала процеси обліку літератури та контролювала впровадження оригінальних карткових систем. У 1906 році, під час політичних репресій та обшуків у бібліотеці, зуміла зберегти стабільну роботу колективу. До 1919 року ХГБ за її керівництва діяла як культурно-просвітницький центр, де проводилися лекції та благодійні концерти.
Після націоналізації бібліотеки у 1919 році Н. Чепіга очолила заклад. В умовах розрухи, з постійними перебоями в енергопостачанні та відсутності опалення (1919–1922) вона забезпечила безперервне обслуговування читачів. З набуттям бібліотекою статусу державної (1922) адаптувала її діяльність до радянських ідеологічних вимог та суттєво прискорила темпи комплектування фондів, вирішувала кадрові питання.
За часи її керівництва у структурі бібліотеки було створено та відновлено роботу таких підрозділів: Український відділ («Україніка»): заснований у 1906 році, у часи українізації (з 1923) видавав бібліографічні покажчики та співпрацював з Інститутом Тараса Шевченка; Дитячий відділ: відкритий у 1908 році, діяв як міський методичний центр та зберіг унікальний фонд літератури; Консультаційний відділ: створений у 1920 році під керівництвом Бориса Боровича, де вперше впровадили американську систему предметного каталогу; Музичний відділ: відновлений як науковий осередок музичної бібліографії міста; Відділ газет і журналів та сектор пересувок (1924).
У 1926 році Н. Чепіга була офіційно затверджена на посаді директора Харківської державної бібліотеки. Того ж року вона організувала проведення Першого Всеукраїнського бібліотечного з’їзду на базі ХДБ та відвідала Німеччину для вивчення досвіду роботи бібліотек Берліна, Лейпцига й Мюнхена. Налагодила міжнародні контакти ХДБ із науковими установами США, Австралії, Венесуели та Нідерландів. Очолювала будівельну комісію зі зведення другої черги книгосховища за проєктом Олексія Бекетова (завершено у 1929 році).
Входила до президії Першої конференції наукових бібліотек УСРР (1925), долучалася до створення часопису «Бібліологічні вісті». У квітні 1930 року після інспекції Наркомату освіти та критичних публікацій у пресі щодо недостатньої ідеологічної роботи закладу Н. Чепігу звільнили з посади директора.
Праці
Чепіга Н. Харківська центральна державна бібліотека ім. Короленка (Коротка інформація про її діяльність) / Н. Чепіга // Нова кн. 1924. № 1. С. 59–60. Чепига Н. И. Харьковская центральная государственная библиотека им. Короленко : (крат. информ. о ее деятельности) / Чепига Н. И. // Крас. библиотекарь. 1924. № 2/3. С. 166–167. Чепіга Н. Харківська центральна державна бібліотека ім. Короленка (Коротка інформація про її діяльність) // Нова кн. 1924. №1. С. 59–60. Матеріяли до реформи бібліотечної справи на Україні // Бібліологічні вісті. 1928. № 1. С. 86–102. Зі змісту: Про роботу Харківської державної бібліотеки ім. Короленка / [Н. І. Чепіга], с. 91–93.
Примітки
Джерела