Ленс Ноел Маклін (; 2 вересня 1919, Кенсінгтон, Лондон — 29 серпня 2002, , Кент) — британський автогонщик, учасник чемпіонату світу Формули-1 у 1952—1955 роках. Відомий також причетністю до катастрофи в Ле-Мані 1955 року, одній із найтрагічніших подій в історії автоспорту.

Ранні роки Батько гонщика — автомобільний підприємець , засновник автомобільних компаній Invicta (1925) та Railton (1933), а також Fairmile Marine (1939) виробника моторних та канонерських човнів та торпедних катерів під час Другої світової війни.

Ленс Маклін народився у Кенсінгтоні та навчався в Ітонському коледжі. У 1939 році він добровільно вступив до Королівського флоту й службу проходив на канонерських човнахах.

Кар'єра в автоспорті

Після демобілізації Маклін вирішив здійснити давню мрію — стати автогонщиком. Його першу заявку на участь у перегонах на острові Мен було відхилено через відсутність досвіду.

Маклін подав заявку на участь у Гран-прі де Фронтьєр 1948 року і готувався до перегонів, ганяючи свій Invicta на громадських дорогах, самостійно навчаючись проходити поворот у керованому заносі навколо у лондонському Мейфері. Він справив враження своїм виступом у перегонах й зрештою отримав контракт з Aston Martin. Його призначили резервним пілотом на перегонах у Ле-Мані, а також виставили на 24 годинах Спа, де він фінішував п'ятим.

У 1950 році Маклін фінішував п'ятим у Ле-Мані разом зі своїм товаришем по команді та власником . Абекассіс запросив його приєднатися до команди HWM для участі в кількох гонках, кульмінацією яких стала перемога на 1952 року, його найбільший успіх в автоспорті. HWM також дала Макліну дебют у чемпіонаті світу Формули-1, але невелика команда не була конкурентоспроможною проти краще фінансованих заводських учасників, і він не набрав жодних очок у чемпіонаті світу. Перебуваючи в HWM, Маклін зблизився з молодим товаришем по команді Стірлінгом Моссом.

Маклін повернувся до Ле-Мана з Aston Martin у 1951 році, фінішувавши третім у загальному заліку та здобувши свою другу перемогу в класі S3.0, хоча перемоги в класі на той час не відзначали. Він покинув Aston Martin у 1952 році, незадоволений своїм гонораром, і приєднався до підрозділу на наступний рік. Нова команда не досягла особливого успіху, навіть не стартувавши в 12-годинній гонці Реймса 1952 року, але такі проблеми зазвичай його не турбували. Соціальна впевненість Макліна та його екстравагантна поведінка зробили його популярним серед жінок, і іноді він більше цікавився ними, ніж перегонами. Дж. Абекассіс критикував таку легковажність: «Йому ніколи не було цікаво, стартував він у гонці чи ні… Іноді було жахливо змусити його взагалі тренуватися. Якщо він ганявся за якоюсь блондинкою, він просто не з'являвся».

Катастрофа на перегонах у Ле-Мані 1955 року Маклін став одним із ключових учасників трагедії на Ле-Мані 1955 року, що забрала життя П'єра Левега та 83-х глядачів.

Під час перегонів Майк Готорн Jaguar різко загальмував, запізно вирішивши заїхати на піт-стоп. Маклін, який їхав позаду, був змушений різко зміститися, щоб уникнути зіткнення. У цей момент його Austin-Healey 100 S опинився на траєкторії П'єра Левега. Mercedes Левега зачепив автомобіль Макліна, злетів у повітря, спричинивши наймасштабнішу катастрофу в історії автоспортуDeadliest Crash:the Le Mans 1955 Disaster (Programme Website), BBC Four documentary, broadcast 16 May 2010.. Хоча машина Макліна потрапила в аварію, він фізично не постраждав, але пережив сильний психологічний шок. Він вважав, що Готорн намагався уникнути відповідальності за інцидент, а частина спільноти перекладала провину на нього.

Подальша кар'єра Після трагедії Маклін продовжив виступи, але вже того ж року потрапив у нову аварію — на у Дандроді. Уникаючи зіткнення, він врізався в огорожу; у тому інциденті загинули Джим Мейєрс і Вільям Т. Сміт.

Невдовзі після цього Маклін завершив кар'єру за наполяганням тодішньої супутниці.

Бізнес-кар'єра Після завершення виступів у автоспорті Маклін працював у французькій компанії Facel Vega в Парижі, де очолював експортний підрозділ до закриття компанії у 1963 році. Пізніше він працював у лондонському дилерському центрі , що займався продажами автомобілів класу «люкс» у Великій Британії.

Особисте життя Маклін одружувався двічі — спочатку з Шейлою, а потім із Джилліан. Від першого шлюбу мав двох дітей, від другого — одну.

Останні роки та смерть Переїхавши до Іспанії, Маклін згодом повернувся до Англії через погіршення здоров'я. Помер 29 серпня 2002 року в Тентердені, Кент, за чотири дні до свого 83-річчя.

Результати виступів

Усі результати виступів у Формулі-1

Рік Команда Шасі Двигун 1 2 3 4 5 6 7 8 9 WDC Очок 1952 Alta Straight-4 ШВЦ 500 БЕЛ ФРА ВЕЛ НІМ НІД ІТА NC 0 1953 Alta Straight-4 АРГ 500 НІД БЕЛ ФРА ВЕЛ ШВЦ ІТА NC 0 1954 Alta Straight-4 АРГ 500 БЕЛ ФРА ВЕЛ НІМ ШВЦ ІТА ІСП NC 0 1955 Stirling Moss Ltd 250F Straight-6 АРГ MON 500 БЕЛ НІД ВЕЛ ІТА NC 0

Усі результати у 24 годин Ле-Мана Рік Команда Напарник Автомобіль Клас Кіл 1950 Aston Martin Ltd. Aston Martin DB2 S3.0 249 5-те 1-ше 1951 Aston Martin Ltd. Aston Martin DB2 S3.0 257 3-тє 1-ше 1952 Aston Martin Ltd. Пітер Коллінз Aston Martin DB3 SpyderS3.0?Схід(аварія) 1953 CoupéS2.029Схід(пожежа) 1954 П'єр Лейгоні () O.S.C.A. MT-4S1.5247Дискваліфікація(покидання транспортного засобу) 1955 Ленс Маклін(приватний учасник) Austin-Healey 100 SS3.028Схід(ушкодження від аварії)

Усі результати 12 годин Себрінга Рік Команда Напарник Автомобіль Клас Кіл Austin-Healey 100S3.0163 3-тє 1-ше Стірлінг Мосс Austin-Healey 100 SS3.0176 6-те 5-те Austin-Healey 100 SS3.0110Схід(стартер)

Примітки

Посилання

Lance Macklin // DriverDB Lance Macklin // Racing-Reference