Генріх Герінгер (; 8 листопада 1843, Ландсгут — 13 жовтня 1926, Мюнхен) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант Баварської армії.

Біографія Генріх був сином податкового чиновника Леопольда Герінгера та його дружини Терзи, уродженої Доттер. Його брат Альфред (1856–1932) також продовжив військову кар'єру в Баварській армії, дослужившись до звання генерала піхоти.

Герінгер закінчив гімназію Вільгельма в Мюнхені в 1864 роціJahresbericht vom K. Wilhelms-Gymnasium zu München 1863/64, а згодом навчався в Політехнічній школі Мюнхена. У 1864 році він став членом корпусу «Вітрувія Мюнхен».Philisterverein Vitruvia e.V. München, Mitgliederverzeichnis nach dem Stande vom Januar 1937, Nr. 15 20 травня 1866 року вступив в 2-й польовий артилерійський полк «Горн» у Вюрцбурзі. 18 червня 1866 року переведений в 5-й піхотний полк «Великий герцог Ернст Людвіг Гессенський» в Бамберзі, з яким брав участь у Французько-прусській війні. Учасник битв при Вайссенбурзі і Верті, а також облоги Парижа. З 1 жовтня 1872 по 1 жовтня 1875 року навчався в Баварській військовій академії, після чого повернувся у свій полк. Того ж року був відряджений у баварський Генштаб в Мюнхені. Наступного року повернувся у свій полк. З 30 листопада 1879 року — ад'ютант 6-ї піхотної бригади в Нюрнберзі. З 20 березня 1884 року — командир роти 14-го піхотного полку «Герцог Карл Теодор» у Вюрцбурзі. 2 березня 1887 року переведений в центральний відділ баварського Генштабу. З 29 жовтня 1887 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 2-ї піхотної дивізії в Аугсбурзі. З 1 жовтня 1890 року — командир батальйону 9-го піхотного полку «Вреде» в Нюрнберзі. 2 травня 1894 року призначений в Генштаб 2-го армійського корпусу у Вюрцбурзі, з 11 вересня 1894 року — тимчасовий начальник Генштабу, 15 січня 1895 року затверджений на посаді. З 20 вересня 1896 року — командир 13-го піхотного полку «Франц Йосиф I, імператор Австрійський» в Інгольштадті, з 17 серпня 1900 року — 11-ї піхотної бригади в Інгольштадті, з 21 липня 1901 року — 4-ї піхотної бригади в Новому Ульмі.18 травня 1903 року звільнений у відставку.

З початком Першої світової війни 2 серпня 1914 року Герінгера було відновлено на службі та призначено заступником командира 9-ї піхотної бригади в Нюрнберзі. Також він недовго служив заступником командира 20-ї піхотної бригади на фронті у Франції у 1915 році. В 1917 році наказ про його мобілізацію було скасовано.

Сім'я Герінгер одружився з Геленою Бауер у 1878 році. У пари було троє дітей.

Звання

Офіцер-аспірант (20 травня 1866) Другий лейтенант (18 червня 1866) Перший лейтенант (9 січня 1871) Гауптман (23 листопада 1882) Майор (15 лютого 1889) Оберстлейтенант (21 березня 1894) Оберст (1 вересня 1896) Генерал-майор (21 липня 1900) Генерал-лейтенант запасу (26 лютого 1916)

Нагороди

Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 з трьома застібками (20 травня 1871) Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 1-го класу (28 грудня 1896) командорський хрест (18 грудня 1901) 2-го класу із зіркою й мечами Столітня медаль Орден Залізної корони 2-го класу (Австро-Угорщина; 18 березня 1897) Орден Червоного орла 3-го класу (22 вересня 1897) Орден Франца Йосифа, великий хрест (Австро-Угорщина; 29 серпня 1900) Срібна ювілейна медаль (Австро-Угорщина; 7 червня 1901) Орден Вюртемберзької корони, командорський хрест (27 лютого 1902) Медаль принца-регента Луїтпольда Залізний хрест 2-го класу (8 травня 1915)

Примітки

Література

Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 450.

Посилання

Герінгер на сайті The Prussian Machine.