Джеймс Едвард Янсі (, 20 лютого 1895 — 17 вересня 1951) — американський піаніст, композитор та автор текстів у стилі бугі-вугі. В «Ілюстрованій енциклопедії музики» його назвали «одним із піонерів цього гучного, швидкоплинного фортепіанного стилю з восьми нот на такт».
Біографія Джиммі Янсі народився в Чикаго, штат Іллінойс, найімовірніше, у 1895 році; проте сам він подекуди вказував 1900 та 1903 роки, а в інших джерела було вказано 1894 або 1898 рік. Дослідники Боб Ігл та Ерік Леблан припускали, що Янсі народився 1901 року.
Його брат Алонсо Янсі (1897—1944) також був піаністом, а їхній батько був гітаристом та співаком, що грав водевіль. До десяти років Янсі гастролював по Сполучених Штатах як танцюрист чечітки та співак, а коли йому виповнилось двадцять років — подорожував всією Європою. Він почав самостійно вчитися грати на фортепіано у віці 15 років, а до 1915 року здобув достатній авторитет, щоб впливати на молодших музикантів, включаючи Міда Люкса Льюїса та Альберта Аммонса.
Янсі грав у стилі бугі-вугі, повторюючи один й той же мотив лівою рукою та граючи мелодії правою, але його гра вважалася радше делікатною та витонченою, ніж жорсткою. Він популяризував хід лівою рукою, який став відомим як «бас Янсі», пізніше використаний в піснях «Blues After Hours» Пі Ві Крейтона, «The Things That I Used to Do» Гітар Сліма та багатьох інших. Янсі віддавав перевагу тональностям мі-бемоль та ля-бемоль, які були нетиповими для баррелхаус-блюзу.
Хоча Янсі з раннього віку мав великий вплив, на початку своєї кар'єри він взагалі не записував музику, виступаючи лише на домашніх вечірках та в клубах. Його перші записи, зроблені в 1939 році, викликали значний ажіотаж у блюзових та джазових колах. Більшість своїх записів він зробив сольно, але пізніше записувався зі своєю дружиною, Естель Янсі, виступаючи як дует Джиммі та Мама Янсі. 1948 року вони виступили на концерті в Карнегі-Холі, а у 1951 році записали свій перший альбом, який наступного року вийшов на лейблі Atlantic Records. Під час Першої світової війни Янсі грав у бейсбол за команду негритянської ліги Chicago All-Americans. З 1925 по 1950 роки він працював доглядачем за садом у Chicago White Sox.
Джиммі Янсі помер від інсульту, спричиненого діабетом, у своєму рідному Чикаго 17 вересня 1951 року та був похований на кладовищі Лінкольна в Блу-Айленді, штат Іллінойс. Його було введено до Зали слави рок-н-ролу в 1986 році.
Дискографія
Сингли Рік Назва Лейбл та номер 1939«Beezum Blues»Solo Art, невиданий 1939«Big Bear Train»Solo Art, невиданий 1939«Janie's Joys»Solo Art, невиданий 1939«Jimmy's Stuff» Solo Art, 12008 1939«How Long Blues»Solo Art, невиданий 1939«How Long Blues No. 2»Solo Art, невиданий 1939«Lean Bacon»Solo Art, невиданий 1939«LaSalle Street Breakdown»Solo Art, невиданий 1939«Lucille's Lament»Solo Art, невиданий 1939«P.L.K. Special»Solo Art, невиданий 1939«Rolling the Stone»Solo Art, невиданий 1939«South Side Stuff»Solo Art, невиданий 1939«Steady Rock Blues»Solo Art, невиданий 1939«Two o'Clock Blues»Solo Art, невиданий 1939«The Fives» Solo Art, 12008 1939«Yancy Getaway»Solo Art, невиданий 1939«Yancy Limited»Solo Art, невиданий 1939«Five o'Clock Blues» Victor 26590-A 1939«Slow and Easy Blues» Victor 26591-B 1939«State Street Special» Victor 26589-A 1939«Tell 'Em About Me» Victor 26590-B 1939«The Mellow Blues» Victor 26591-A 1939«Yancy Stomp» Victor 26589-B 1940«Bear Trap Blues» Vocalion 05490 1940«Crying in My Sleep» Bluebird B-8630 1940«Death Letter Blues» Bluebird B-8630 1940«I Love to Hear My Baby Call My Name» Gannet 5138 1940«Old Quaker Blues» Vocalion 05490 1940«35th and Dearborn» Victor 27238-B 1940«Yancey's Bugle Call» Victor 27238-A 1943«Boodlin'» Session 10-001 1943«Jimmy's Rocks» Session 10-001 1943«Yancey's Mixture» Session, невиданий
Вибрані альбоми
1974, The Immortal Jimmy Yancey 1898–1951, Oldie Blues, OL 2802 1980, The Immortal Jimmy Yancey 1898—1951, vol. 2, Oldie Blues, OL 2813
Спадщина та вплив У 1973 році голландський композитор Луї Андріссен представив двочастинний твір On Jimmy Yancey («Про Джиммі Янсі»), написаний для дев'яти духових інструментів, фортепіано та контрабаса. Андріссен зазначив, що Янсі був не просто одним із піонерів фортепіанного стилю бугі-вугі. «Стрибки лівої руки регтайму перетворилися на монотонну повторювану фігуру, схожу на поїзд, яка насправді була мелодійнішою, ніж бас регтайму. У першій частині цитуються три теми Янсі; друга — це свого роду In Memoriam. Обидві частини закінчуються типовим ходом в стилі бугі-вугі, яким Янсі несподівано завершує всі свої записи. Він, ймовірно, робив це за знаком продюсера, коли три хвилини, які могла вмістити сторона платівки на 78 оборотів, добігали кінця, бо піаністи бугі-вугі зазвичай годинами грали в барах, щоб розважати білу буржуазію»Andriessen, L., On Jimmy Yancey (London: Boosey_&_Hawkes, 1973)..
Примітки