Хмільни́к () — місто в Україні, центр Хмільницького району та Хмільницької міської громади Вінницької області, курорт державного значення (з 2011 року).
Географія Місто розміщене в мальовничій місцевості в північно-східній частині Поділля на річці Південний Буг. Відстань до обласного центру становить 70 км залізницею.
Станція Хмільник має сполучення з Вінницею, Калинівкою, Козятином, Києвом, Старокостянтиновом, Хмельницьким, Кам'янцем-Подільським, Конотопом та іншими містами.
Також через місто проходить автошлях , який переходить в ().
Клімат Клімат — помірно-теплий, м'який, без різких коливань температури, сприятливий для організму людини. Висота над рівнем моря становить 250—285 м.
Населення Зміни кількості населення ХмільникаНаселення міст і містечок України
Станом на 1 січня 2021 року в місті мешкало 27 158 осіб . За кількістю населення місто посідає четверте місце в Вінницькій області, перше — в Хмільницькому районі. За 2020 рік кількість жителів скоротилася на 240 осіб, за рахунок природного скорочення — на 187, міграційного — на 53 особиГоловне управління статистики у Вінницькій області. Формування приросту (скорочення) чисельності населення по містах обласного значення та районах у 2020 році.
Кількість чоловіків всього — 12,8 тис., в тому числі працездатного віку (16-60 років) — 7,4 тис. (57,8 %), пенсіонерів — 2,3 тис. (18,0 %)Всеукраїнський перепис населення 2001.
Серед загальної кількості мешканців громади економічно активне населення становить 11,9 тис. осіб (47,2 %), із них працюють в медицині — 36 %, у промисловості — 30 %, у малому бізнесі — 23 %, інших — 11 %.
Середньомісячна заплата працівників у містах — 2400 грн (2011)Найвища зарплата в Ладижині. Зареєстрований рівень безробіття —1,47 % (2011) .
Розподіл населення за національністю та мовою Національний склад населення згідно з даними Всеукраїнського перепису 2001 року : НаціональністьКількістьЧастка, % українці 23999 95,31 росіяни 741 2,94 поляки 253 1,00 білоруси 53 0,21 євреї 45 0,18 молдовани 18 0,07
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 97,12 % російська 2,59 % білоруська 0,08 % польська 0,05 % єврейська 0,04 % вірменська 0,04 % румунська 0,03 %
Перед Другою Світовою війною більшість населення міста становили євреї (1926 — 56 %, українці — 41 %; 1959 відповідно — 2 і 92 %).
Походження назви За народними переказами у межах сучасного міста Хмільник жили поселенці, які робили набіги на грабіжницькі орди татар і ховались від них на острові, покритому густими заростями лози й калини, поверх якої густо вився хміль. Цей острів називали Хмільником (від слова «хміль»).
Хмільник — так слов'яни називали горо́д або сад, у якому вирощували хміль для варіння пива.
Герб Герб Хмільнику надав польський король Сигізмунд I Старий після побудови там оборонного замку (близько 1500 року); теперішній герб Хмільника— кам'яна вежа на блакитному тлі, оточена срібною стіною.
Історія За однією з версій, Хмільник вперше згаданий 1363 року в літописній оповіді «Про Поділля» завдяки перемозі 1362 року війська литовського князя Ольгерда над військом татар у Битві на Синіх Водах. Після цієї перемоги князь Ольгерд оволодів Хмільником.
Згодом князь Ольгерд віддав усе Поділля братам Коріатовичам. Вони побудували Меджибіж, Вінницю, Брацлав і Хмільник.
1389 року власником міста став Федір Коріятович. 1434 р. Хмільник перейшов під владу Польщі, став центром Хмільницького староства подільського воєводства (дивись розділ «Старости Хмільника»). 1448 р. місто отримало від великого князя литовського Казимира IV Ягеллончика магдебурзьке право, пізніше підтверджене королем Сигізмундом I Старим. З одержанням статусу міста почали розвиватися ремесло, торгівля, виникли шевські, кравецькі та інші майстерні. Польща вбачала у Хмільнику аванпост своїх володінь, зміцнювала його. 1534 року коронний гетьман Ян Тарновський сприяв зміцненню хмільницького замку, обнесенню його валом.
За люстрацією 1565 р. у Хмільнику було 250 димів 1350 мешканців, 4 попи, 7 жидів, 14 шляхетських домів. Існувала школа, 1585 року ректором був Християн Франкен.
1578 року місто забудоване дерев'яними будинками, замок на рівнині над Богом теж був дерев'яним.
1675 року місто мало 2 мости, 1 костел, 2 церкви в місті, 2 в передмісті, замок на горі, обнесений дубиною зі давньою баштою на зразок вежі з 2 рівнями зверху і двома внизу, всередині замку була дерев'яна резиденція.
Із 1434 до 1793 року (з малими перервами) Хмільник входив до Королівства Польського, Речі Посполитої, відіграв роль в козацьких повстаннях проти Польщі. У 1648–1667 роках входив до козацько-гетьманської держави.
Географічне положення міста визначило його складну історичну долю, бо Хмільник розміщений неподалік від Чорного шляху, яким рухалися татарські орди, залишаючи за собою страшні сліди насилля та руйнувань.
Після Брестської унії (1596 р.) посилився гніт корінного населення, що призвело до нових повстань проти шляхти. 1594 р. Хмільник захопили козацькі загони Северина Наливайка. 1637 р. в місто увійшли козаки на чолі з Павлом Бутом. У період Визвольної війни українського народу (1648—1657 рр.) повстанські загони приєднувались до військ Богдана Хмельницького. Кілька разів замок звільнявся загонами Максима Кривоноса. Місто часто було ареною боїв між козацькими і польськими військами, що спустошувало місто.
В 1650 році в місті відбувся Синод провінціональний представників протестантських течій, який ухвалив рішення просити магната Анджея Лещинського звернутись із клопотанням («інтервенцією») до короля стосовно захисту їх прав та свободHalina Kowalska. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1606—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 104. .
З 1672 року по 1699 р. Хмільником володіла Османська Імперія: турки укріпили замок, в кутовій башті влаштували мечеть, розширили мережу підземних ходів. Безперервні бої між поляками і турками призвели до занепаду ремесла і торгівлі, місто знелюдніло.
1699 року Хмільник знову відійшов до Речі Посполитої. 1774 р. король Станіслав ІІ Август Понятовський подарував Хмільницьке староство своєму племінникові — Юзефу ПонятовськомуPoniatowscy (01) .
У 1776 — 497 осель, 1789 р. за люстрацією в старому місці 60 осель, в новому місці 150 осель і передмісті Угриновка 60 осель і 9 шляхти, жидів в старому місці: купців і крамарів 36, шинкарів — 32; ремісників: кравців 11, кушнірів — 4, злотник, інтролігатор, пекарів — 5, цирульників — 3, різник, воскобійник, шевців — 3, фурманів — 3; рабин. В новому місці жидів: крамарів — 2, шинкарів — 21, кравців і кушнірів — 3. На півдні міста був розташований чорний ліс, який називають — Згар. За містом є 3 фабрики: поташова, скляна і салітрова. Місто має 33 стави, млинів на р. Бог та на Згарці — 39 та 28 на ставах. Старостою тоді був граф Юзеф Оссоліньський.
1793 р. разом з іншими містами Поділля, Хмільник перейшов під владу Російської Імперії, як заштатне містечко Подільської губернії. З утворенням Брацлавської губернії 22 травня 1796 р. був затверджений герб міста (срібна вежа на блакитному тлі).
У 1797 р. Катерина II подарувала графу Безбородьку Хмільник і Хмільницьке староство з населенням 6070 осіб.
9 червня 1804 року Хмільник став заштатним містом Літинського повіту Подільської губернії до Жовтневого перевороту. Зі зростанням промисловості збільшився приплив переселенців до міста (1915 р. у Хмільнику мешкало 18,3 тис. осіб).
У північно-східній частині острова, утвореного рукавами річки Бог, наприкінці XIX ст. були рештки Хмільницького замку. Територія замку займала десятину, мала овальну форму. В одній зі східних башт на початку XIX ст. була церква св. Іллі. Під замком розташовані підземні ходи.
1878 року в місті засновано ткацьку фабрику, до 1905 р. стали до ладу пивоварний завод, тартак, чавуноливарний завод. Серед 1616 ремісників було 470 шевців, 250 кравців, 230 кушнірів. До 1910 р. побудовано 4 православні церкви.
В 1830 р. під час листопадовго повстання під Хмільником відбулася битва між польськими повстанцями та російською армією. Польскі повстанці після битв біля Іванова та Пикова, дізнавшись про наближення росіян, почали відступати з Хмільника через Мазурівку в напрямку Куманівців. На відстані шість кілометрів від Хмільника відбулася битва між російською армією та польськими повстанцями. З поляків практично ніхто не вижив. Пізніше на місці, де сталася битва, була поставлена кам’яна капличка в якій стояла фігура Яна Непомуцького. Ця статуя через якийсь час була демонтована по розпорядженню хмільницької поліції, а кам’яна капличка була знищена в часи СРСР.
Економічний застій 1907—1910 рр. змінився деякими пожвавленнями. 1911 року працювало 22 підприємства, 67 різних майстерень із переробки продуктів тваринництва, обробці дерева, металу. Було багато кустарів-одинаків, серед яких — 1800 шевців, які під час Першої світової війни виготовляли взуття для війська.
9—16 серпня 1919 р. у Хмільнику під час наступу на Київ стояв Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНРКоваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К. : Стікс, 2012. — С. …..
У квітні 1921 року в містечку активно діяла проти радянської влади українська повстанська група отамана Гальчевського під проводом Мирона Лиха.
Із 1923 року Хмільник став районним центром.
У 20—30-ті роки XX ст. у Хмільнику утвердилася радянсько-більшовицька влада. Розпочинається час репресій, переслідувань української інтелігенції, голодомор, закривають церкви.
В 1934 р. при пошуках питної води у Хмільнику були виявлені радонові води, які на той час вважалися лікувальними. Відкрилася нова сторінка в історії міста — Хмільник став курортом.
Пам'ятає місто лихоліття Другої світової війни: у середині липня 1941 року фронт підійшов впритул до Хмільника. 16 липня гітлерівці захопили місто. Діяло гетто, куди нацисти насильно зганяли євреїв для компактного мешкання та подальших репресій. 26 червня 1943 року гітлерівські окупанти замучили 1600 жителів міста .
18 лютого 1944 року, після завершальних боїв під Корсунь-Шевченковим, 1-й Український фронт розпочав Проскурівсько-Чернівецьку операцію, в результаті якої місто Хмільник і весь Хмільницький район перейшли з-під німецького контролю під контроль СРСР. Уранці 10 березня бійці 71-ї та 276-ї стрілецьких дивізій РСЧА захопили лівобережну частину Хмільника, села Мазурівку, Сидориху. Після жорстоких десятиденних штурмів, внаслідок яких загинуло 164 бійці РСЧА та 8 бійців Вермахту, 18 березня 1944 року місто було повністю захоплене Червоною Армією.
Єврейське населення Хмільника, в період німецької окупації було піддане геноциду. Усі євреї міста були переселені до гетто, яке було розташоване на території міста. Населення єврейського походження систематично знищувалося німецькою окупаційною владою. Так, лише впродавж двох "кривавих п'ятниць" (9 та 16 січня 1942 року) каральні загони нацистів, поблизу міста, розстріляли понад 8 тисяч беззахисних мирних мешканців Хмільника і району. Всього, протягом німецької окупації, у Хмільнику було розстріляно 11 760 безвинних жертв. 18 липня 2002 року тут відкрили Меморіал скорботи.
З 1959 року Хмільник стає містом районного підпорядкування (приєднано села Порубинці, Мазурівка, Сидориха, Слобода, Вугринівка, частина села Будкова).
З 1970 року Хмільник — місто-курорт республіканського значення.
З 1979 року Хмільник віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
Місто-курорт Нині місто розвивається як бальнеологічний курорт, один із радонових курортів в Україні. На території міста діють 8 оздоровниць (планується будівництво ще трьох санаторних комплексів). Серед основних санаторіїв Хмільника виділяються «Радон», «Поділля», профспілковий санаторій «Хмільник», «Південний Буг», Залізничників, «Березовий гай», Військовий та корпус Поділля Преміум.