Поляки в Дрогобичі — це частина громади Дрогобича, члени якої ідентифікують себе як поляки або мають польське походження. Станом на 2012 рік у місті проживало 800 осіб польського походження.
Історія
Литовсько-польський період Активна міграція польського населення до Дрогобича розпочалася з переходом земель Руського Королівства до особистого домену короля Польщі. Першочергово до галицьких міст мігрували польські феодали, чиновники та духовенство.
У 1392 році за велінням польського короля Владислава II Ягайла на пагорбі, де стояла православна дерев'яна церква Пречистої Діви Марії (або Покрови), почали спорудження готичного костелу-фортеці. Цей костел став першим відомим храмом західного обряду, спорудженим у Дрогобичі.
Попри багаторічне нав'язування місцевому населенню римо-католицької віри та активну міграцію польського населення до Галичини, станом на 1787 рік римо-католики становили 18,8% населення (тобто 1,2 тисячі осіб), тоді як уніати (греко-католики) складали переважну більшість — 70% (тобто 4,5 тисячі осіб). Якщо щодо уніатів національний склад був однозначним, складаючись переважно з місцевих русинів (українців), то римо-католики не були представлені суто поляками, складаючись також із латинників — місцевих русинів (українців), що прийняли римо-католицьку віру.
Австрійський період З моменту входження земель Галичини до складу володінь династії Габсбургів ситуація значною мірою не змінювалася до початку видобутку нафти в регіоні. Так, після початку активного видобутку нафти в Бориславі до регіону потекли значні потоки польських поселенців у пошуках роботи.
Станом на 1869 рік у Дрогобичі проживало вже 4,3 тисячі поляків, які складали третій за чисельністю народ міста, поступаючись українцям (5,4 тисячі) та євреям (9 тисяч).
Польсько-українська війна (1918-1919) Під час розпаду Австро-Угорщини поляки Дрогобицько-Бориславського басейну підняли повстання проти австрійської та української влади. Дрогобицькі поляки також долучилися до повстання, організувавши дві залоги та захопивши залізничну станцію «Дрогобич-місто». Проте зусиллями місцевої української міліції та українських старшин Збройних сил Автро-Угорщини до 2 листопада поляків вибили з міста.
Вже під час Польсько-української війни в місті діяла розгалужена система польського підпілля, яке найбільше про себе заявило під час Битви за Дрогобич. Тоді місцеві польські підпільники сприяли зриву залізничних перевезень, а також відзначилися низкою диверсійних акцій, як-то спробою замаху на хорунжого Михайла Мінчака та перестрілками з вояками Галицької армії, що розташовувалися в місті.
Міжвоєнний період
Друга світова війна Після приходу радянської влади в 1939 році в місті розпочалися репресії, які торкнулися значною мірою польського населення. За підрахунками історика Миколи Галіва, до червня 1941 року в Дрогобичі заарештували або депортували понад 2 тисячі мешканців, із яких 829 — поляки.
Радянський період У період 1944–1946 років тривало переселення польського населення регіону до Польщі. Станом на 10 серпня 1945 року на виїзд із Дрогобича подали 7644 заяви, а фактично виїхали 2585 осіб.
Період незалежності У 1991 році Костел святого Апостола Варфоломія був переданий польській громаді міста, яка відновила його релігійну функцію як римо-католицького храму. Сьогодні у відновленому храмі богослужіння проводяться двома мовами — українською та польською.
За Всеукраїнським переписом 2001 року в Дрогобичі мешкало 449 осіб польської національності.
З 1998 року у Дрогобичі діє Польська суботня школа імені Святої Королеви Ядвіги при Ліцеї № 3 імені В’ячеслава Чорновола. Також у деяких ліцеях міста, як-от у Ліцеї № 1 імені Івана Франка, викладання польської мови включене в обов'язкову освітню програму для всіх учнів.
Чисельність
Примітки