«Дівоча школа, або Жіноча філософія» () — еротичний твір невідомого автора, опублікований у Парижі в 1655 році. У цьому творі, який вважається першим розпусним та еротичним романом у французькій літературі, двоє кузин розмовляють про секс.

Сучасне французьке написання назви — . Англійська версія книги відома під назвою «Школа Венери».

Історія

Перше видання Обставини появи «Дівочої школи» відомі з досліджень Фредеріка Лашевра, який також знайшов документи судового процесу щодо публікації твору у Французькому національному архіві.

Навесні 1655 року паризький друкар Луї Піо погодився опублікувати 300 примірників «Дівочої школи», 50 з яких були на високоякісному папері. Видавцями були Жан Л'Анж та Мішель Мійо. Рукопис підписав власним іменем Л'Анж, що не обов'язково означає, що саме він був його автором. Мійо, який оплатив три чверті витрат на видання, був податковим аудитором або казначеєм Швейцарської гвардії за часів Людовика XIV. Л'Анж, за його власними словами, народився в 1610 році в Парижі та був зброєносцем короля. Обкладинка походить з майстерні ілюстратора Франсуа Шово. Книгу переплітав Луї Фрамері.

Піо намагається забезпечити безкарність через спільноти книготорговців та друкарів, що привернуло увагу прокурора до скандальної книги. 12 червня Л'Анжа заарештовують, і більшість примірників конфіскують з квартири Мійо. Самого Мійо ніде не знаходять. Рішенням суду від 7 серпня наказується конфіскація всього майна Мійо, що виявилося важко виконати, оскільки Мійо втік. 9 серпня разом із конфіскованими творами спалили його зображення. Л'Анжа засудили до штрафу в розмірі 200 ліврів, але він залишається у в'язниці до 8 жовтня через перерву в судовому процесі. Жоден з примірників, які не були конфісковані під час обшуку в будинку Мійо, не зберігся.

Про автора, видання, рецензії «Дівоча школа» згадується лише в середині XIX століття у праці «Карпентаріана або Зауваження про історію, мораль, критику, навчання та добрі слова М. Шарпантьє», опублікованій у 1724 році. У цій збірці, складеній автором на ім'я Бошерон, автором книги вказано «Елота» (Helot) та коротко описано його судження. Незрозуміло, якою мірою «Карпентаріана» насправді базується на спогадах Шарпантьє.

У листі 1655 року, адресованому своєму колезі з Ліона, Шарлю Спону, Гі Патен називає «Міло» (Milot) автором твору.

Найстаріші збережені видання — це нелегальні голландські друковані видання 1667 та 1668 років. Мадригал, що передує «L'Escole des Filles» у голландських виданнях, що приписується Клоду Ле Петі, був присвячений автору, Мійо. Малоймовірно, що оригінальне видання містило цю присвяту, оскільки, надрукувавши твір таємно, Мійо не був зацікавлений у самовикритті.

Незважаючи на часті натяки на Мійо, він точно не є автором «Дівочої школи», оскільки це був би його єдиний твір.

У своєму щоденнику від 8 лютого 1668 року Семюел Піпс повідомляє, що купив у книгарні неякісне видання «L'École des Filles», «цю марну, порочну книгу… яку я вирішив, щойно прочитав її, спалити, щоб вона не з'явилася в моєму списку книг».

У 1865 році Огюст Пуле-Малассі перевидав її в Брюсселі. Ecole des filles можна знайти в томі I Libertins du XVIIe siècle (Париж, Gallimard, колекція "Bibliothèque de la Pléiade ", № 450, 1998, стор. 1099—1202).

Еротичний роман невідомого авторства, опублікований у 1989 році в Англії, використовує цю книгу у своєму сюжеті.

Англійський переклад під назвою «Школа Венери, або жіноча насолода, зведена до правил практики» з'явився у 1680 році. Примірник зберігається в ..

Короткий зміст У короткому описі, що передує двом діалогам основної частини, описано обставини сюжету: Робіне, син купця, закохується в молоду жінку на ім'я Фаншон, але не може підійти до неї через її наївність. Потім він переконує Сюзанну, свою кузину, розбудити його бажання, детально пояснивши їй принади кохання та задоволення, яке отримує дівчина… від «отримання (…) в дупу».

Під час розмови Сюзанна та Фаншон розмірковують на багато тем, зокрема про вік шлюбу, чоловічі та жіночі геніталії, а також сексуальні стосунки. В кінці першого діалогу Фаншон заявляє, що готова дозволити Робіне «позбавити її дівочості».

Другий трапляється через кілька днів. На прохання Сюзанни Фаншон описує свій перший сексуальний контакт з Робіне. Дві жінки обговорюють інші теми, такі як сексуальні пози, бичування, розмір пеніса, методи контрацепції та шлюб.

Примітки та посилання

Зовнішні посилання Текст роману французькою мовою на сайті Project Gutenberg Текст роману англійською мовою на сайті Баварської бібліотеки