Ян Казімєж на Красному Красінський гербу Сліповрон ( 1607, Цєханув — 28 березня 1669) — державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, цєхановський підкоморій (1634) і каштелян (1637), каштелян варшавський (1637—1646) і плоцький (1646—1650), воєвода плоцький (1650—1659), підскарбій великий коронний (1658—1668); староста ґрабовський (1635), плоцький (1637), новокорчинський (1650—1651), ломжинський (1652—1661), пшасниський (1652—1663), опіноґурський (1654), новомейський (1660—1663), люцинський (1665—1669), парчевський (1667—1669).
Життєпис Ян Казімєж народився 1607 року в місті Цєханові. Походив із мазовецької заможної магнатської родини Красінських гербу Сліповрон (гілка «із Красного»). Був п'ятим сином плоцького воєводи (1558—1617) та його другої дружини Анни з Міховських гербу Равич. Мав 5 сестер і 8 братів.
Отримав добру на той час освіту. Навчався в Пултуському колегіумі єзуїтів (1617), в університетах Страсбурга (1623), Базеля (1623—1628), Альтдорфа (1628)Marcin Broniarczyk, Wykształcenie świeckich senatorów w Koronie za Władysława IV, [w:] Kwartalnik Historyczny, R. 119, nr 2 (2012), s. 283.. Під час перебування за кордоном Красінський певний час був шамбеляном ерцгерцога Леопольда Габсбурга.
Після повернення до Польщі став придворним і секретарем (1631) короля Сигізмунда III. 1632 року був електором Владислава IV Вази від Цєхановської земліSuffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych, y W. X. Litewskiego, Zgodnie ná Naiásnieyssego Władisława Zygmunta … roku 1632, [b.n.s.], пізніше став його придворним та охмістром двору королевича Кароля Фердинанда ВазиHerbarz polski. T. 12: Korty — Krzemieniewscy. / ułożyli Adam Boniecki i Artur Reiski, Warszawa, skład główny Gebethner i Wolff, 1908, s. 195.. Красінський двічі обирався маршалком генерального сеймику Мазовецького воєводства в 1630 і 1634 рокахJolanta Choińska-Mika, Sejmiki mazowieckie w dobie Wazów, Warszawa 1998, s. 70.. Він обирався послом від Цєхановської землі на сейми 1631, 1633Jan Dzięgielewski, Izba poselska w systemie władzy Rzeczypospolitej w czasach Władysława IV, Warszawa 1992, s. 170., 1634 і 1635 роківPrzemysław Paradowski, W obliczu «nagłych potrzeb Rzeczypospolitej». Sejmy ekstraordynaryjne za panowania Władysława IV Wazy, Toruń 2005, s. 249.. 1631 року був делегатом сейму до Коронного Скарбового Трибуналу. 1634 року ввійшов до складу комісії з оплати військуVolumina Legum, t. III, Petersburg 1859, s. 397., цього ж року отримав посаду підкоморія цєхановськогоAdam Przyboś, Krasiński Jan Kazimierz (1607—1669), [w:] Polski słownik biograficzny, T. 15: Kozłowska Zofia — Kubacki Stanisław, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970, s. 179..
26 листопада 1635 року король поширив дожиттєві права на староство ґрабовське Уршулі Ґжибовської на її чоловіка Яна Казімєжа Красінського, а 1637 року надав останньому плоцьке староствоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 177.. 21 січня 1637 року став каштеляном цєхановськимWojciech Jerzy Górczyk, Kasztelanowie Ciechanowscy z rodu Krasińskich herbu Ślepowron, [w:] Notatki Płockie, Nr. 3/276, 2023, s. 10.. А вже перед 10 вересня цього ж року він стає каштеляном варшавським.
1646 року отримав уряд каштеляна плоцькогоRyszard Zieliński, Chronologia senatorów płockich, [w:] Notatki Płockie 3/8, 1958, s. 42.. Підписав pacta conventa Яна II Казимира під час елекції 1648 рокуPorządek na seymie walnym elekcyey między Warszawą a Wolą przez opisane artykuły do samego aktu elekcyey należące, vchwalony y postanowiony roku Pańskiego M.DC.XLVIII, dnia VI października, s. 20.. Того ж року, між серединою листопада й груднем, був призначений на посаду воєводи плоцькогоJakub Chojnacki, Wojewodowie płoccy od XII wieku do 1793 roku, [w:] Notatki Płockie",1975, nr 4 (83), s. 18.Ryszard Zieliński, Chronologia senatorów płockich, [w:] Notatki Płockie 3/8, 1958, s. 39.. Став довіреною особою королеви Марії Луїзи і, водночас, стовпом придворної партії Яна II КазимираJ. Dziegięlewski, Mazowszanie w życiu publicznym Rzeczypospolitej od rokoszu Zebrzydowskiego do abdykacji Jana Kazimierza, [w:] Mazowsze w procesach integracyjnych i dezintegracyjnych w Rzeczypospolitej XVI—XVII wieku. Studia i szkice, red. J. Dzięgielewski, Warszawa 2010, s. 101.Zbigniew Hundert, Działalność polityczna referendarza koronnego i starosty warszawskiego Jana Dobrogosta Krasińskiego za panowania Jana III (do 1688 roku), [w:] Kronika zamkowa — Roczniki, Nr. 6(72), 2019, s. 190..
1650 року, після смерті , отримав новокорчинське староствоStefan Ciara, Senatorowie i dygnitarze koronni w drugiej połowie XVII wieku, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo. Wrocław 1990, s. 72., яке наступного року відступив братові . 1652 року, після поразки та засудження до баніції Єроніма Радзейовського, до Красінського перейшло ломжинське староство, яке останній у 1660—1661 роках відступив у цесію своєму синові Янові ДоброґостуJolanta Choińska-Mika, Sejmiki mazowieckie w dobie Wazów, Warszawa 1998, s. 10.. Того ж року він став старостою пшасниським у Цєхановській землі. У вересні 1654 року король передав опіноґурську тенуту Яну Казимиру Красінському спільно з його другою дружиною Аматою Андреа Андро, графинею де ЛанжеронWojciech Jerzy Górczyk, Opinogóra w ziemi Ciechanowskiej. Od własności książęcej przez tenutę do ordynacji, [w:] Notatki Płockie, Nr. 2/279, 2024, s. 12..
Під час Шведського потопу, восени 1655 року Красінський очолив 15-тисячне мазовецьке посполите рушення та регулярну ланову піхоту для оборони північних підступів до Варшави. 30 вересня 1655 року його загони зійшлися зі шведською армією фельдмаршала Ґустава Стенбока в запеклій битві під Новим ДворомWojciech Jerzy Górczyk, Kasztelanowie Ciechanowscy z rodu Krasińskich herbu Ślepowron, [w:] Notatki Płockie, Nr. 3/276, 2023, s. 16.. Попри поразку, Красінський зберіг вірність королю Яну ІІ Казимиру, не перейшовши на бік Карла Х Густава, як це зробила інша частина магнатів.
Двічі Красінський був головним комісаром у перемовинах із Московським царством: 22 травня 1656 року та 25 липня 1658 року. Під час першого призначення очолював комісарів під час переговорів, які закінчилися підписанням 3 листопада Віленського перемир'яMirosław Nagielski, Warszawa 1656, Warszawa, Wydawnictwo Bellona, 1990, s. 235.
23 серпня 1658 року був номінований на посаду підскарбія великого коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 125..
У 1659 та 1662—1663 роках Красінський очолював спеціальні сеймові комісії з оплати війська у Львові. Спільно з воєводою Станіславом «Реверою» Потоцьким він вів виснажливі переговори з військовими депутатами (на чолі з ). Для врегулювання ситуації Красінський особисто виписував та підписував так звані військові асигнації (векселі й квитанції), які гарантували офіцерам майбутні виплати з митних та податкових зборів.
Не маючи реального срібла, підскарбій звернувся до радикальних засобів емісії кредитних (незабезпечених) грошей. 2 липня 1659 року Красінський підписав історичний контракт із Тіто Лівіо Бураттіні. За цим договором останній отримав право відкрити монетний двір в Уяздовському замку під Варшавою та карбувати мідні соліди (шеляги, згодом названі «боратинками») на суму 1 мільйон злотих для коронного скарбуTomasz Markiewicz, O dwóch skarbach małych szelągów miedzianych Jana Kazimierza z Rokitna, pow. Lubartowski, [w:] Wiadomości Numizmatyczne, R. LXIV, 2020, z. 208, s. 266.. Оскільки експеримент дозволив швидко зібрати кошти для закриття першочергових військових потреб, Красінський згодом санкціонував розширення такого карбування на Краківський монетний двір.
1660 року отримав разом із другою дружиною дожиттєво староство новомейське в Закрочимській земліKrzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 283.. 27 липня того ж року підскарбій підписав розпорядження про відновлення роботи Познанського монетного двору. Його здали в оренду , який зобов'язався виплачувати до скарбу фіксовані суми. 1661 року Красінський був полковником королівських військ у Пруссії, де посідав посаду старости вельбаркськогоHerbarz polski. T. 12: Korty — Krzemieniewscy. / ułożyli Adam Boniecki i Artur Reiski, Warszawa, skład główny Gebethner i Wolff, 1908, s. 196..
15 червня 1663 у Львові Красінський видав Універсал про заснування та відкриття нового монетного двору в цьому місті та про початок карбування срібних монет низької проби номіналом у 30 польських грошей, або один злотий — так званих «тимфів», названих на честь орендаря монетних дворів і автора проєкту Андреаса Тимфа. Монети номіналом 30 грошей містили срібла лише на 12–15 грошей. На цих монетах карбувався родовий герб Красінського — Сліповрон, як знак його особистої скарбничої гарантії.
У травні 1663 року передав у цесію синові дві тенути у Мазовецькому воєводстві — староство пшасницьке та новомейськеKrzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 283, 293..
У 1663 і 1664 роках зупинив наплив волоської монети, яка підробляла польську. 25 січня 1665 року підскарбій видав Універсал забороняв купівлю, плавлення та експорт золота та срібла за кордон, залишаючи це право лише німецьким мінцмейстрам, братами Андреасу та Томасу Тимфами, та їхніми повноважними представниками.. Близько 1665 року отримав староство люцинськеStefan Ciara, Senatorowie i dygnitarze koronni w drugiej połowie XVII wieku, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo. Wrocław 1990, s. 85.. 1666 року наказав приймати мито виключно в золоті та сріблі; позичав із власних коштів державній скарбниці значні суми, які цього року досягли величезної суми 368 780 злотих і 18 грошів. 1667 року отримав староство парчевське.
Незважаючи на те, що емісія боратинок і тимфів дозволила виплатити борги жовнірам і врятувати країну від військового колапсу, вона спровокувала гіперінфляцію. Шляхта на сеймиках звинуватила підскарбія в руйнації економіки та укладанні незаконних, корупційних угод з орендарями монетних дворів. Особливого розголосу скандал набув на Сеймі 1667 року, де проти фінансової політики Красінського виступив шляхетський лідер . Опинившись під загрозою суду, а також через втечу свого головного партнера Андреаса Тимфа з країни, Ян Казимир Красінський у період між 1666 та 1668 роками фактично самоусунувся від справ, а в грудні 1668 року офіційно пішов у відставку не стільки через хворобу, скільки знеохочений злісними атаками особистих ворогів, передавши скарбницю Янові Анджею Морштину. За деякими даними, колишній підскарбій навіть залишив країнуStefan Ciara, Senatorowie i dygnitarze koronni w drugiej połowie XVII wieku, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo. Wrocław 1990, s. 19.Paweł Niziołek, Geneza kryzysu monetarnego w Rzeczypospolitej w drugiej połowie XVII w. w opinii szlachty województwa krakowskiego, Roczniki Dziejów Społecznych i Gospodarczych 75, 2015, s. 259..