Мангри Пари (ідентифікатор WWF: NT1427) — неотропічний екорегіон мангрових лісів, розташований на північному сході Бразилії.
Географія Екорегіон мангрів Пари охоплює ділянки мангрових лісів, поширені на узбережжі Атлантичного океану в штаті Пара на північному сході Бразилії. Він включає ділянки мангрів на атлантичному узбережжі острова Маражо, а також на узбережжі затоки та на атлантичному узбережжі материкової частини Пари. Його площа становить понад 3300 км², або близько 28 % від усіх мангрів Бразилії.
Мангрові ліси Пари поширені на прибережних низовинах, мулистих мілинах та островах, які сформувалися внаслідок накопичення дрібнозернистої глини та інших річкових відкладів, що переносяться з . З часом ці мулисті мілини, де припливно-відпливні коливання підтримують баланс прісної та солоної води, колонізуються манграми. Внаслідок низинного рельєфу та високих припливів, амплітуда яких може досягати 5-7 м, мангри можуть простягатися до 45 км вглиб узбережжя, де вони переходять у варзейські ліси Маражо та у вологі ліси Токантінсу, Арагуаї та Мараньяну. На сході мангри Пари переходять у .
Клімат В межах екорегіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена). Температура тут коливається від 24 °C до 32 °C і в середньому становить 26 °C. Середньорічна кількість опадів становить приблизно 2500 мм, але іноді може досягати 4000 мм. З липня по грудень в регіоні триває виражений сухий сезон, коли щомісячна кількість опадів не перевищує 50 мм.
Флора Рослинний покрив екорегіону представлений мангровими лісами, структура та видовий склад яких залежать від низки чинників, зокрема від солоності води та ступеня затоплення територій. Найпоширенішим видом мангрових дерев в регіоні є червоне мангрове дерево (Rhizophora mangle). Насадження червоних мангрів (Rhizophora mangle) досягають 25 м заввишки і домінують в естуаріях, де найбільше відчувається вплив солоної океанічної води. Менш поширені (Rhizophora racemosa) в штаті Пара зустрічаються лише у затоці Маражо, як і (Rhizophora harrisonii), проміжні за солестійкістю між двома попередніми видами. На підвищених ділянках, які затоплюються на меншу глибину, та у більш солоних районах поширені чорні мангри (Avicennia germinans), а поблизу піщаних пляжів — більш рідкісні (Avicennia schaueriana), які можуть виростати до 45 м заввишки. У солоних та солонуватих середовищах вздовж узбережжя Пари, переважно на узліссях та на інших відкритих ділянках, зростають (Laguncularia racemosa).
У мангрових заростях, поширених у перехідній зоні між прибережними манграми та тропічними лісами у внутрішніх районах, переважають розгалужені мангри (Rhizophora racemosa), жовті мангри (Rhizophora harrisonii), білі мангри (Laguncularia racemosa) та (Conocarpus erectus). На морському узбережжі зустрічаються зарості (Sporobolus alterniflorus), а у внутрішніх районах — зарості (Hibiscus tiliaceus) та (Acrostichum aureum). Серед характерних для тропічних лісів видів, поширених в екорегіоні, слід відзначити (Dalbergia brownei), (Rhabdadenia biflora), (Montrichardia arborescens), пальму асаї (Euterpe oleracea) та (Attalea speciosa).
Фауна Мангрові ліси Пари є важливим середовищем існування для численних морських і прісноводних видів риб та безхребетних тварин, а також для багатьох видів водоплавних та коловодних птахів і плазунів. Серед птахів, поширених в манграх регіону, слід відзначити червоного ібіса (Eudocimus ruber), прибережну агиртрію (Chrysuronia leucogaster), (Buteogallus aequinoctialis), блакитну чепуру (Egretta caerulea), мангрову чаплю (Butorides striata), оливкового пастушка (Aramides mangle), червонолобу якану (Jacana jacana), зеленого рибалочку (Chloroceryle americana), венесуельського амазона (Amazona amazonica), жовтогорлого мочарника (Certhiaxis cinnamomeus), гвіанського віреончика (Hylophilus pectoralis) та мангрового тамаруго (Conirostrum bicolor).
Серед ссавців, поширених в екорегіоні, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), ягуара (Panthera onca), оцелота (Leopardus pardalis), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), майконга-крабоїда (Cerdocyon thous), амазонську носуху (Nasua nasua), неотропічну видру (Lontra longicaudis), велику капібару (Hydrochoeris hydrochaeris), низинну паку (Cuniculus paca), (Alouatta belzebul), (Sapajus apella) та (Saimiri collinsii). Більшість з цих видів не живуть у мангрових лісах, а відвідують їх час від часу у пошуках їжі, води та притулку. У річках, що протікають через територію регіону, зустрічаються американські ламантини (Trichechus manatus) та прісноводні дельфіни тукуші (Sotalia fluviatilis), а на морських узбережжях — рідкісні зелені черепахи (Chelonia mydas) та шкірясті черепахи (Dermochelys coriacea).
Збереження Через низьку щільність населення та відносно важкодоступність більша частина мангрових лісів Пари залишається відносно незайманою, за винятком території навколо міста Белен, столиці штату Пара. Основними видами економічної діяльності, які загрожують природі екорегіону, є вирубка мангрових лісів, видобуток корисних копалин, надмірний вилов риби, крабів та креветок, комерційне та промислове будівництво, а також розвиток туризму. Основними природоохоронними територіями екорегіону є , , , , Заповідник Коста-ді-Урумажо, та .
Примітки
Посилання «Pará mangroves». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Amazon-Orinoco-Southern Caribbean Mangroves» — One Earth.