Гвідо та Мауріціо Де Анджеліс, також відомі як Oliver Onions — дует італійських музикантів, мультиінструменталістів, композиторів і співаків, а також телевізійних та кінопродюсерів. Піку своєї популярності вони досягли у 1970-х та на початку 1980-х років як композитори (під власними іменами) та як виконавці (під псевдонімом Oliver Onions). Цьому значною мірою посприяло створення та виконання музики й головних тем для комедійних бойовиків за участю популярного акторського дуету Бада Спенсера та Теренса Гілла. Багато з цих кінострічок стали величезними хітами по всій Європі як у кінематографічному, так і в музичному плані.

Після періоду відходу від музичного бізнесу у 1990-х та на початку 2000-х років, під час якого брати зайнялися теле- та кінопродюсуванням через власну однойменну компанію, вони повернулися на сцену. Їхнє музичне повернення відбулося завдяки єдиному концерту в Будапешті (Угорщина), який отримав назву «Oliver Onions Reunion Live Budapest». Організатором заходу виступив місцевий промоутер Габор Ковеш, зважаючи на колосальну популярність дуету в його країні. Ця популярність була зумовлена тим, що фільми за участю Спенсера та Хілла користувалися шаленим успіхом в Угорщині за часів комуністичного режиму і, згідно з коментарями Мауріціо Де Анджеліса на цьому шоу, залишаються популярними й досі. Ця подія, зафіксована у випущеному у 2017 році бокс-сеті з подвійного CD та DVD, започаткувала серію інших успішних концертів в Італії та Європі в наступні роки.

Біографія Брати народилися в комуні Рокка-ді-Папа, неподалік від Рима: Гвідо — 22 грудня 1944 року, а Мауріціо — 22 лютого 1947 року. Їхня професійна музична кар'єра розпочалася у 1963 році, коли після успішного випуску дебютної довгограючої платівки (LP) вони отримали роботу аранжувальників на відомому звукозаписному лейблі RCA Italiana. Цей перший успіх відкрив їм шлях до створення багатьох наступних альбомів, у яких брати виступали не лише як автори та аранжувальники музики, а й самостійно виконували всі вокальні партії.

Oliver Onions Брати Де Анджеліс були одними з найплідніших італійських музикантів 1970-х років. Через надзвичайно високу продуктивність вони були змушені використовувати різні вигадані назви для багатьох своїх проєктів, щоб уникнути перенасичення ринку; протягом кар'єри вони були відомі як G&M Orchestra, Barqueros, Charango, Kathy and Gulliver, Hombres del Mar та Dilly Dilly.

Однак назву, з якою їх згодом почали ототожнювати найбільше, запропонувала їхня постійна співавторка та авторка текстів Сюзан Дункан-Сміт — британська журналістка, яка працювала у відділі міжнародних зв'язків лейблу RCA. Вона порадила братам звернути увагу на те, що хоча вони нічим не ризикують, підписуючи свої перші саундтреки до спагетті-вестернів власними іменами (наслідуючи популярність свого колеги Енніо Морріконе в цьому ж жанрі), їхній міжнародний авторитет як виконавців пісень англійською мовою похитнеться, якщо вони не виступатимуть під англомовним псевдонімом. Брати дослухалися до поради Дункан-Сміт і назвали свій гурт Oliver Onions на честь однойменного британського письменника. Це ім'я обрали насамперед тому, що воно легко запам'ятовувалося як англомовними слухачами, так і іноземцями, а також через те, що обидва слова вимовляються так само, як і пишуться.

Міжнародний успіх В Італії дует здобув найбільшу популярність завдяки створенню та виконанню головної теми для телесеріалу Серджо Солліми «Сандокан» (1976), знятого за мотивами романів Еміліо Сальгарі (брати також виступили авторами всього саундтреку до серіалу). Пісня, що звучала під час початкових титрів, того ж року очолила італійський поп-хіт-парад. Ще одним локальним хітом став їхній саундтрек до мультсеріалу «Хаі Ро Магі» (Viva i Re Magi, 1981; раніше випущений у 1979 році іспанською мовою в Мексиці та Аргентині під назвою Vivan los Reyes Magos), для якого брати самостійно написали історію, сценарій, а також увесь музичний супровід і пісні, які виконали самі.

У 1980 році їхній сингл «Santa Maria» в оригінальному італійському виконанні протягом шести тижнів утримував першу сходинку німецького хіт-параду. Згодом вийшла німецькомовна кавер-версія у виконанні Роланда Кайзера, яка лідирувала в чартах Німеччини ще п'ять тижнів, а також посіла перше місце в хіт-парадах Нідерландів та Бельгії.

Музикальні композиції Попри випуск багатьох самостійних студійних альбомів, брати Де Анджеліс здобули найбільше визнання саме завдяки своїй роботі над саундтреками. Серед їхніх численних кіноробіт, яка зокрема включає головну тему до італійського культового фільму «Йор, мисливець з майбутнього» (1983), безсумнівно, найвідомішими та найпопулярнішими є партитури, створені для пригодницьких комедій за участю Бада Спенсера та Теренса Хілла, починаючи зі спагетті-вестерн трилогії Хілла про Трійцю. Більшість їхніх заголовних пісень для цього акторського дуету ставали хітами в усіх країнах, де виходили фільми, завоювавши таку ж популярність, як і самі стрічки, і ставши фактично їхніми синонімами. Так, їхня пісня «Dune Buggy» до фільму «...інакше ми розсердиметься» (1974) очолила європейські чарти.

Музика братіва звучить у багатьох культових італійських фільмах різних жанрів (зокрема джалло, поліціоттескі та горорах), серед яких:

«Мене все ще звуть Трійця» (1971) «Торсо» (1973) «Служба безпеки» (1973) «Професійні захисники» (1973) «Чіно» (1973) «Вуличне правосуддя» (1974) «Жорстокий Рим» (1975) «Великий рекет» (1976) «Маннайя» (1977) «Раб бога канібалів» (1978) «Риба-вбивця» (1979) «Лезо в темряві» (1983)

У 1978 році композитори створили альтернативну версію заголовної пісні для телесеріалу «Повернення Святого» з Ієном Огілві у головній ролі. Їхня композиція «Taking It Easy» використовувалася в європейських версіях шоу, тоді як в англомовних країнах звучав інший варіант треку.

Дует також широко відомий своєю роботою над анімаційними проєктами. Вони написали оригінальні пісні для італійського дубляжу культових аніме-серіалів (таких як «Дораемон», «Завтрашній Джо» та «Галактичний експрес 999») та європейських мультсеріалів (зокрема «Навколо світу з Віллі Фогом»). Окрім цього, брати Де Анджеліс виступили авторами музики до відомих мультфільмів «Д'Артаньгав і три пси-мушкетери» і «Бобобобс».

Пізні роки На початку 1990-х років брати Де Анджеліс розчарувалися в музичному бізнесі загалом і, зокрема, через систематичне невизнання їх як професійних композиторів на батьківщині в Італії (попри наявність солідної бази шанувальників за кордоном). Унаслідок цього вони прийняли рішення поступово відійти від створення та виконання музики, щоб зайнятися продюсуванням телевізійних серіалів і кінофільмів — менш публічним, але значно прибутковішим бізнесом.

У цей період дует звів свою музичну діяльність до мінімуму, часто обмежуючись написанням саундтреків виключно для власних телевізійних та кінопроєктів. Більшість цих композицій Мауріціо (як найбільш музично активний учасник дуету) створював та аранжував самостійно, тоді як його старший брат Гвідо забезпечував лише базові мелодійні ідеї. Водночас у сфері продюсування брати досягли значних успіхів: їхні довготривалі драматичні та романтичні серіали, такі як «Еліза ді Ріввомброза» (Elisa di Rivombrosa) та «Пристрасті за італійськими канонами» (Incantesimo), транслирувалися протягом кількох сезонів телекомпаніями Mediaset та RAI, збираючи величезні глядацькі аудиторії.

Повернення на сцену та концертні тури Першим натяком на повернення дуету до музики став виступ у листопаді 2007 року на фестивалі Lucca Comics, який став їхнім першим концертом під назвою Oliver Onions за останні 25 років. Через дев'ять років, у липні 2016 року, угорський музичний промоутер та імпресаріо Габор Ковеш запропонував братам влаштувати повноцінне воссоєднання Oliver Onions і виконати свої найкращі хіти наживо у супроводі рок-гурту та симфонічного оркестру. Цей єдиний концерт за задумом мав стати як святкуванням їхньої кар'єри, так і триб'ютом їхньому близькому другу — актору Баду Спенсеру, який пішов із життя незадовго до цього.

Ковеш переконав музикантів виступити в Будапешті, продемонструвавши їм масштабну фан-базу в Угорщині: численні сторінки у Facebook та на інших інтернет-ресурсах, створені місцевими шанувальниками творчості дуету та фільмів Спенсера і Хілла. Як згадував Мауріціо Де Анджеліс, спочатку вони з Гвідо поставилися до цієї ідеї вкрай скептично, оскільки не виступали наживо багато років, почувалися невпевнено та непідготовлено. Особливо переляканим перспективою співати на сцені був Гвідо, який на довгий час повністю відійшов від музики, зосередившись виключно на кінопродюсуванні.

Проте брати вирішили довіритися старому італійському прислів'ю про «правило велосипеда» («якщо ти колись навчився їздити на велосипеді, ти ніколи цього не забудеш»). Завдяки інтенсивним репетиціям у студії всього за тиждень вони повернули колишню музичну форму. Під час самого виступу прилив адреналіну допоміг Гвідо подолати страх. Концерт мав колосальний успіх, що згодом підштовхнуло дует до проведення серії коротких, але насичених турів Італією та Європою під назвою «Oliver Onions Is Still Our Name» (іронічна відсилка до назви їхнього саундтреку 1971 року до фільму з Теренсом Хіллом). Один із таких турів завершився 30 жовтня 2019 року на фестивалі Lucca Comics and Games і відновився наприкінці літа 2020 року після вимушеної паузи, викликаної пандемією COVID-19.

Сучасні релізи та культурний вплив У жовтні 2021 року дует випустив альбом «Future Memorabilia» — збірку своїх найкращих хітів, яка містила переписані версії їхніх найвідоміших кіно- та телевізійних тем. Деякі треки були записані у дуетах із популярними італійськими та світовими зірками, серед яких колишній фронтмен гурту Thegiornalisti Томмазо Парадізо, Роланд Кайзер, Клаудіо Бальйоні, Еліо з гурту Elio e le Storie Tese (який додав свій характерний вокал до знаменитого «Хору пожежників» із фільму «...інакше ми розсердимося»), а також Ельхаїда Дані. Композиція «Banana Joe» до однойменного фільму 1982 року містила оригінальні вокальні фрагменти, записані самим Бадом Спенсером. На підтримку альбому дует провів концертний тур по Італії.

Творчість братів Де Анджеліс продовжує залишатися затребуваною у світовому кінематографі. Їхня знаменита тема до фільму «Зорро» (1975) під назвою «Zorro Is Back» була використана в дебютному повнометражному фільмі Веса Андерсона «Пляшкова ракета», а пісня «Goodbye My Friend» (із кінострічки «Вуличне правосуддя») увійшла до саундтреку американського бойовика «Нещадний» (Faster, 2010).

Фільмографія