«Гейнкель» He 277 () — проєкт німецького чотиримоторного важкого бомбардувальника далекого радіусу дії, розроблений під час Другої світової війни компанією Ernst Heinkel Flugzeugwerke на основі He 177. Основна відмінність полягала в його двигунах. У той час як He 177 використовував чотири двигуни у двох з'єднаних парах, що виявилося проблематичним, He 277 мав використовувати чотири унифіковані 14-циліндрові радіальні двигуни BMW 801E в одній гондолі.
Проєкт так і не був виготовлений, і жодного прототипу планера не було побудовано. Погіршення стану німецької авіаційної промисловості наприкінці війни та конкуренція з боку інших проєктів далекобійних бомбардувальників від інших фірм призвели до скасування проєкту.
Історія Протягом усього часу роботи над проєктом He 277, Ернст Гейнкель стикався з конкуренцією з боку інших розроблюваних проєктів важких бомбардувальників та інших перспективних чотиримоторних літаків: Focke-Wulf Fw 300 та Ta 400, Junkers Ju 390, Messerschmitt Me 264 та власної чотиримоторної висотної розробки He 177 від Heinkel — He 274.
Першим із цих проєктів, з яким конкурував He 277, головним чином для визначення «найбільш продуктивного» бомбардувальника, який також можна було б виготовляти за ліцензією, враховуючи обмежені виробничі потужності Німеччини для озброєння Люфтваффе, а частково для визначення найкращого проєкту далекобійного бомбардувальника, що відповідав потребам програмних документів Amerikabomber, виданих навесні 1942 року, був Messerschmitt Me 264, який став першим проєктом, що кинув виклик шансам He 277 на виробництво. Me 264 був спеціально побудованим далекобійним бомбардувальником, який з самого початку використовував триколісне шасі. Прототипи Me 264 вже виконували випробувальні програми з потужністю точно такою ж, яку Heinkel просив 17 листопада 1938 року, для прототипів He 177 V3 та V4: з чотирма двигунами Junkers Jumo 211 вже наприкінці грудня 1942 року — через рік після того, як нацистська Німеччина оголосила війну Сполученим Штатам, через п'ять місяців після того, як 8-ма повітряна армія розпочала бомбардувальні місії по цілях на окупованій нацистами Франції, і за два місяці до першої відомої згадки Імперського міністерства авіації про будь-яке зареєстроване схвалення самої конструкції He 277 — пізніше встановлення квартету радіальних двигунів BMW 801 на кожен екземпляр із тріо прототипів Me 264 також потенційно поставило під сумнів доступність тієї ж конструкції двигуна, яку мав використовувати He 277, якби Me 264 пішов у виробництво з ними.
Розробка Me 264 була зупинена у травні 1943 року через необхідність використання дефіцитних стратегічних матеріалів у його конструкції, і через краще прогнозовані характеристики Focke-Wulf Ta 400 та He 277.
У березні 1943 року компанія Focke-Wulf розробила шестимоторну версію запропонованого ними бомбардувальника Fw 300, спочатку оснащеного лише чотирма радіальними двигунами BMW 801E. До їхньої більш просунутої конструкції Ta 400, вперше запропонованої в жовтні 1943 року з триколісним шасі та призначеної для оснащення шістьма тими ж двигунами, що й 277, приєднався Ju 390, шестимоторний розвиток морського патрульного бомбардувальника Junkers Ju 290, який також використовував шість тих самих радіальних двигунів BMW, що й 277, причому як попередній чотиримоторний варіант A-8 Ju 290, так і Ju 390A-1 мали мати по пару хвостових башт Hecklafette з чотирма гарматами від He 277, але по одній у запланованому хвостовому положенні та в новій версії в носовій частині.
З конкуруючих типів, на погляд доктора Гейнкеля, змагання відбувалося між чотиримоторними конструкціями Messerschmitt та Junkers, а також шестимоторними конструкціями BV 222, Ju 390 та Ta 400 з його власним проєктом He 277 — окрім тринадцяти фактично побудованих шестимоторних морських патрульних літаючих човнів BV 222 — лише три літаки конструкції Me 264 та перевірена пара літаків Ju 390 були побудовані виключно як льотні прототипи, і жоден з цих літаків не брав участі в бойових діях проти союзників.
He 274, через спроможності діяти на значних висотах, був лише потенційним конкурентом He 277 для власного інженерного та виробничого персоналу компанії Heinkel, а виробництво He 274 вже до кінця 1941 року було передано на аутсорсинг французькій Societe Anonyme des Usines Farman, або фірмі «SAUF» у Сюрені, щоб частково дозволити Heinkel зосередитися над іншими проєктами, такими як He 277 та більш досконала конструкція реактивного середнього бомбардувальника Heinkel He 343, обидва з яких мали кілька компонентів планера в процесі виробництва для прототипів планера, але обидві конструкції так і не змогли бути завершені як льотні літаки.
Літаки, схожі за призначенням, ТТХ та епохою застосування Avro Lincoln Handley Page Halifax Vickers Windsor Focke-Wulf Fw 300 Focke-Wulf Ta 400 Junkers Ju 390 Junkers Ju 488 Heinkel He 177 Heinkel He 275 Messerschmitt Me 264 Пе-8 Boeing XB-38 Flying Fortress Consolidated B-32 Dominator Consolidated PBY Catalina Farman F.220 Kawasaki Ki-91 Nakajima G5N Nakajima G8N Nakajima G10N
Див. також Список повітряних суден збройних сил Німеччини Повітряна військова техніка України Позначення авіації повітряних сил США (1924—1962) V-бомбардувальники Урал-бомбардувальник ДБ-А
Примітки Виноски
Джерела
Посилання
He.277 Heinkel He 277 He 277 ✙ Тяжелый бомбардировщик Heinkel Heinkel He 277 RLM GL/C-, Zwischenkriegszeit-, Wk I-Listen
Література Green, William. Warplanes of the Third Reich. London: Macdonald and Jane's Publishers Ltd., 1970 (4th Impression 1979). ISBN 0-356-02382-6. Griehl, Manfred and Dressel, Joachim. Heinkel He 177-277-274, Airlife Publishing, Shrewsbury, England 1998. ISBN 1-85310-364-0. Wagner, Ray and Nowarra, Heinz. German Combat Planes: A Comprehensive Survey and History of the Development of German Military Aircraft from 1914 to 1945. New York: Doubleday, 1971.