Чорна металургія Росії

Чорна металургія Росії — галузь обробної промисловості РФ, що є однією з найрозвинутих і ключових галузей країни і є такою, що вносить суттєвий вклад в економіку РФ.Информационно-технический cправочник по наилучшим доступным технологиям ИТС 26-2026 Производство чугуна, стали и ферросплавов. — М.: Росстандарт, 2026. — 611 с. У 2025 році на Росії було виплавлено 50,4 млн т чавуну і 67,901 млн т сталі, і вироблено 56,7 млн т прокату. За виробництвом чавуну РФ посідає 4-те місце у світі (після Китаю, Індії і Японії), за виплавкою сталі — 5-те місце (після Китаю, Індії, Японії і США). Частка чорної металургії в структурі ВВП країни невелика — близько 1,4 % (2020), але її роль в цілому в економіці дуже важлива, оскільки вона забезпечує металом інші галузі економіки — будівництво, машинобудування, паливно-енергетичний комплекс тощо. Частка галузі у промисловому виробництві РФ — 5,7 %.

Протягом 2000—2021 років чорна металургія РФ в значній мірі була експортно орієнтованою. В ці роки РФ була одним зі світових лідерів за експортом сталі (переважно у вигляді напівпродуктів — слябів і заготовки), посідаючи за цим показником щорічно 2-3 місця в світі. У 2021 році РФ експортувала 32,6 млн т сталі (43,12 % всього її виробництва в країні). Однак, з 2022 року через санкції експорт сталі з Росії різко знизився. У 2025 році експорт склав 15,2 млн т (22,38 % від виробництва, 7 місце в світі). Внаслідок падіння експорту сталі впало й її виробництво — до 67,9 млн т (2025).

Галузь складається з комплексу підприємств з видобутку і збагачення руд чорних металів, нерудних матеріалів, з виробництва чавуну, сталі, прокату, сталевих труб, металічних виробів, феросплавів, вогнетривів, коксу, з зоготівлі і переробки брухту і відходів, комплексу підприємств з виробництв допоміжного призначення, а також науково-дослідних і проєктних організацій.

У розташуванні підприємств чорної металургії РФ виділяються 4 металургійних райони (бази) — Уральський, Центральний, Північно-Європейський і Сибірський.

Майже 90 % всієї виплавки сталі в країні забезпечують 8 металургійних комбінатів. До складу чорної металургії входить понад 1,5 тис. підприємств та організацій. У чорній металургії Росії сформувалося 9 великих вертикально і горизонтально інтегрованих корпоративних груп — холдингів, на частку яких припадає понад 80 % обсягів промислового виробництва галузі. Підприємства цих холдингів виробляють 98 % чавуну, понад 90 % сталі і прокату та 79 % труб.

Росія має власну рудну і паливну базу для забезпечення галузі. Частка необхідних залізних руд (для потреб заводів Уралу) імпортується з Казахстану. Крім того, імпортуються марганцеві руди.

Історія

Залізна доба на території РФ почалася у I-му тис. до н. е. на півдні. Залізні знаряддя з'явилися у племен Північного Кавказу (кобанська культура), скіфів і сарматів.Российская Советская Федеративная Социалистическая Республик. // Пізніше виробництво заліза з'явилося у фіно-угорських племен, воно існувало й в інших народів (тюркських тощо). Багато які з сучасних народів РФ вступили у епоху залізної доби задовго до виникнення власне росіян (московитів) або незалежно від них. Історія чорної металургії власне росіян бере початок з часу освоєння металургії заліза їхніми предками — кривичами і в'ятичами.

З 17 до 20 століття включно чорна металургія Росії розвивалася шляхом прямого запозичення іноземних технологій і техніки (доменне виробництво, крична переробка в усіх її різновидах, прокатне виробництво, пудлінгування, виробництво і застосування коксу, бесемерівське, томасівське, мартенівське, феросплавне й електросталеплавильне виробництво тощо) з країн Західної Європи (Нідерландів, Британії, Франції, Німеччини), у 20 столітті — ще й з США. До початку 20 століття на заводах Росії широко застосовувалася праця іноземних фахівців. Приблизно з 17 століття на всіх загарбаних росіянами територіях, що тепер входять до складу РФ, нові технології в чорній металургії розповсюджувалися під впливом російської (московської) центральної влади. У 18 столітті, з розвитком металургії на Уралі (за участі іноземних фахівців), Росія посідала 1-е місце в світі за виробництвом чавуну (близько половини його йшло на експорт).

До середини 19 століття в межах Російської імперії власне Росія була основним виробником заліза, при цьому найбільше заліза вироблялося на Уралі. З 2-ї половини 19 — початку 20 століття через розвиток металургії в Україні, Польщі і Фінляндії, частка власне Росії в межах Російської імперії у виробництві чорних металів знизилася до 1/3 від загальнодержавного рівня. За СРСР частка Росії у загальносоюзній чорній металургії виросла і на момент розпаду СРСР (1991) за виробництвом чорних металів Росія посідала в ньому 1-е місце, частка Росії у галузі становила понад половину. Після розпаду СРСР, у 1990-х роках в галузі спостерігалася стагнація, значне падіння виробництва, з 1999 року розпочався підйом, що певною мірою триває до нашого часу (2025).

Після 2000 року в РФ була тенденція до будівництва помітної кількості міні-заводів, що працюють на металобрухті та випускають сталеву заготівку. Проведено модернізацію виробничих потужностей, у період 1991—2025 років значно скоротилася виплавка сталі мартенівським методом, роль інших зросла. Розливання на МНЛЗ, впровадження комп'ютерів.

Після 1991 року, року утворення РФ, максимальне (без врахування 1991 року) виробництво сталі в країні було у 2021 році — 77, 5 млн т, найбільший об'єм випуску готового прокату був у 2021 році — 68,7 млн т.

Райони чорної металургії РФ Чорна металургія РФ тяжіє до джерел сировини і енергії. У розташуванні підприємств чорної металургії РФ сформувалося 4 основних великих металургійних райони (бази), що використовують спільні родовища руди або вугілля — Уральський, Центральний, Північно-Європейський і Сибірський.

Провідним районом з виплавки чорних металів є Уральський. Район має великі запаси залізних руд (15 % від всіх запасів РФ), середній вміст заліза в уральській руді — 21 %. Багаті родовища частково виснажені. Уральської руди для заводів району не вистачає, тому 60 % її імпортується з Казахстану (Соколовсько-Сарбайське родовище) і завозиться з Курської магнітної аномалії. Коксівне вугілля сюди надходить з Кузбасу. Центрами чорної металургії в районі є Нижній Тагіл, Магнітогорськ, Челябінськ, Новотроїцьк, в яких виплавляється 80 % металу району.

У Центральному металургійному районі виробляється до 20 % сталі і прокату РФ. Тут розташовано 2/3 всіх запасів залізної руди країни. Вугілля завозиться з Кузбасу. Центри металургії — Ліпецьк, Старий Оскол.

Північно-Європейський район дає майже 20 % сталі і прокату. Залізні руди видобуваються на Кольському півострові, коксівне вугілля надходить з Печорського басейну. Головний центр металургії — Череповець.

Сибірська металургійний район є найменшим, він дає 16 % сталі і прокату. Район розвивається на вугіллі з Кузбасу і родовищах залізних руд Передангар'я (Коршуновське) і Гірської Шорії (Таштагольське).

Сировинна база

Залізні руди

За російськими джерелами РФ стоїть на першому місці у світі за загальними і підтвердженими запасами (264 млрд т) залізних руд. На її частку припадає 27 % світових запасів. За обсягами видобутку та виробництва товарної залізної руди (95-100 млн т на рік, 3,87 % світових) РФ займає 5 місце у світі (після Китаю, Бразилії, Австралії та Індії). Згідно з наявними даними, російські запаси залізняку зосереджені в 172 родовищах, 53 з яких перебувають у розробці.

Родовища залізних руд, що розробляються в РФ, в основному представлені залізистими кварцитами (65,5 % видобутку), титаномагнетитовими (17,3 %) та магнетитовими (15,3 %) рудами, які характеризуються відносно низьким вмістом заліза (відповідно 35,1 %, 17,7 % та 34,3 %) і вимагають глибокого збагачення. Значні запаси зазначених залізних руд є придатними для кар'єрної розробки.

Основні запаси залізняку зосереджені в басейнах Курської магнітної аномалії, на Уралі, в Сибіру, на Кольському півострові. Географічне розміщення балансових запасів територією країни є нерівномірним, що впливає на забезпечення чорної металургії залізорудною сировиною. Таким чином, існує диспропорція в розміщенні металургійних комбінатів та їх сировинної бази, що призводить до транспортування аглоруди, концентрату та котунів на значні відстані. Середня відстань перевезення залізняку перевищує 1800 км. З цієї причини «ММК» є імпортером близько 9 млн т концентрату та котунів з Казахстану.

Із загального обсягу виробництва товарної залізної руди 121,2 млн т близько 70 72 % призначається для використання в доменному виробництві, 8–10 % у виробництві металізованої сировини для виплавки сталі і близько 19–24 % — для поставок на експорт.

Видобуті руди збагачуються і грудкуються. Виробництво агломерату 58,5 млн т, виробництво котунів зростає і становить 51,5 млн т (2020).

Марганцева руда У РФ на обліку 27 родовищ марганцевих руд із сумарними балансовими запасами 283,7 млн т. Якість російських руд низька, вони важкозбагачувані, містять шкідливі домішки, за змістом марганцю відносяться до бідних. Після 2012 року промисловий видобуток марганцевих руд у Росії не ведеться (дані 2025 року), виробництво товарних марганцевих руд та концентратів не здійснюється. РФ імпортує марганцеві руди, — імпорт коливався від 1067 до 1318 тис. т на рік (з ПАР, Габону, Казахстану).

Хромові руди Балансові запаси хромових руд у 34 родовищ РФ становлять 52 млн т. Руди бідні. Імпорт товарних хромових руд та концентратів у 2019 р. становив 903 тис. т (Казахстан, ПАР, Туреччина).

Металобрухт

Важливою сировиною у чорній металургії РФ є металобрухт. Частка металобрухту у сировині при виплавці сталі в РФ становить понад 40 %. У 2023 році використано біля 17 млн т металобрухту. В більшій мірі від брухту чорних металів залежать електросталеплавильні виробництва, де на його частку припадає до 95 % сировини.Мирошниченко Т. А., Крайчинская С. А. Экспорт из России лома и отходов чёрных металлов: анализ применения тарифной квоты. // Вестник АмГу. — Выпуск 109, 2025. — С. 174—179.

У 2025 році у російській галузі брухту чорних металів вели операції понад 5000 підприємств, кількість зайнятих перевищувала 60 тис. осіб. Сукупний річний об'єм продажів перевищив 1 трлн. рублів. Частина металобрухту експортується.

З 2022 року спостерігається падіння збору і переробки металобрухту в РФ через зменшення об'ємів виплавки сталі. Зниження збору металобрухту спричинено також зменшенням експорту металобрухту після підвищення експортного мита, й відтак, зменшенням цін на нього на внутрішньому ринку.

У 2021 році експорт металобрухту становив 4,1 млн т., у 2022 році скоротився у 8,4 рази, до 384 тис. т. У 2025 році експорт металобрухту становив близько 1 млн т.

Паливна база Паливна база чорної металургії представлена родовищами коксівного вугілля, зосередженими в основному в Кузнецькому, Печорському і в російській частині Донецького басейнів (Ростовська область) та родовищами природного газу в Європейській частині Росії і Сибіру.

Вугілля

Росія має значні запаси необхідних марок коксівного вугілля. Розвідані запаси коксівного вугілля оцінюються в 39,8 млрд т, у тому числі тільки діючих вугільних підприємств — 4 млрд т.

Кузнецький вугільний басейн (Кузбас) один з найбільших вугільних басейнів у світі. Розташований у Кемеровській (більша частина) та Новосибірській областях РФ. На частку Кузбасу припадає майже 60 % видобутку кам'яного вугілля в Росії, близько 80 % від видобутку всього коксівного вугілля, а по цілій групі марок особливо цінного коксівного вугілля — 100 %. У 2025 році видобуток всіх марок вугілля становив 190 млн т, коксівного вугілля — 61,2 млн т. Проблемою Кузбасу є логістика — видобувний вугільний басейн віддалений від основних російських районів-споживачів вугілля.