Іпсилон Андромеди b (υ Andromedae b, скорочено Іпсилон And b, υ And b), раніше названа Саффар екстрасонячна планета, що знаходиться приблизно за 44 світлові роки від Сонця в сузір'ї Андромеди. Планета обертається навколо своєї зорі, зорі головної послідовності F-типу Υ Андромеди A, приблизно кожні п'ять днів. Відкрита в червні 1996 року Джеффрі Марсі та Р. Полом Батлером, вона була одним з перших відкритих гарячих Юпітерів. Це також одна з перших нероздільних планет, виявлених безпосередньо. Іпсілон Андромеди b — найбільш внутрішня відома планета в її планетній системі.

У липні 2014 року Міжнародний астрономічний союз запустив NameExoWorlds – процес надання власних назв певним екзопланетам та їхнім зорям-господарямNameExoWorlds: An IAU Worldwide Contest to Name Exoplanets and their Host Stars . . Процес включав публічне висування кандидатур та голосування за нові назви. У грудні 2015 року МАУ оголосив, що переможною назвою для цієї планети стала назва СаффарFinal Results of NameExoWorlds Public Vote Released , International Astronomical Union, 15 December 2015.. Назва-переможець була запропонована Астрономічним клубом Вега Марокко та вшановує астронома XI століття Ібн ас-Саффара з мусульманської Іспанії.

Відкриття Іпсилон Андромеди b виявлено за змінами радіальної швидкості її зорі, спричиненими гравітацією планети. Ці зміни виявили за допомогою чутливих вимірювань доплерівського зсуву спектра Іпсилон Андромеди. Про існування планети оголосили в січні 1997 року разом з 55 Рака b та планетою, що обертається навколо Тау Волопаса.

Як і 51 Пегаса b, перша позасонячна планета, відкрита навколо звичайної зорі, Іпсилон Андромеди b обертається дуже близько до своєї зорі, ближче, ніж Меркурій до Сонця. Планеті потрібно 4,617 дня, щоб зробити повний оберт навколо своєї осі, а велика піввісь дорівнює 0,0595 а.о.

Фізичні характеристики

Обмеженням методу радіальної швидкості, що використовується для виявлення Іпсилон Андромеди b, є те, що можна знайти лише нижню межу маси. Справжня маса може бути значно більшою залежно від нахилу орбіти.

Виходячи з аналізу динамічної стійкості планетної системи та переваги проградних орбітальних рішень, нахил планети повинен бути в діапазоні °, що призводить до справжньої маси . Серед цих рішень перевагу надається значенню 14°, виходячи з міркувань щодо передбачуваного планетарного радіуса, узгодженості з опублікованими орбітальними елементами та переваги для орбіт, що рухаються поступово, що призводить до справжньої маси . Пізніше, маса та нахил 24° були виявлені за допомогою спектроскопії високої роздільної здатності, але ці результати згодом виявилися сумнівними, враховуючи, що планета не повинна була бути виявлена за сучасними даними. Враховуючи велику масу планети, вона повинна бути газовим гігантом без твердої поверхні.

Спостереження космічного телескопа «Спітцер», опубліковані в 2005 році, показали, що спостережуване світло системи змінюється у фазі з орбітальним рухом планети, а це означає, що частина світла, що надходить від системи, походить від планети. Ці спостереження вимірювали температуру планети та виявили, що різниця між двома сторонами Іпсілон Андромеди b становить близько 1400 градусів Цельсія, в діапазоні від мінус 20 до 230 градусів до приблизно 1400-1650 °C. Це допомогло підтвердити, що гарячі Юпітери мають різні температури на денній стороні (завжди повернутій до зорі-господаря) та нічній стороні (завжди повернутій від неї). Виміряна фазова крива планети разом з вимірюваннями нахилу орбіти дозволяє оцінити її радіус, який вважається 1,8 Радіуси Юпітера ( ) базуються на ймовірних значеннях нахилу, що робить його однією з найбільших відомих екзопланет.

Девід Сударський, виходячи з припущення, що планета за складом подібна до Юпітера, а її середовище близьке до хімічної рівноваги, передбачив, що Іпсілон Андромеди b матиме відбивні хмари силікатів та заліза у верхніх шарах атмосфери. Хмарний шар натомість поглинає випромінювання зорі. Між ним та гарячим газом високого тиску, що оточує мантію, існує стратосфера холоднішого газу. Вважається, що зовнішня оболонка темної, непрозорої, гарячої хмари складається з оксидів ванадію та титану, але інші сполуки, такі як толіни, поки що не можна виключати.

Хімічні елементи в атмосфері можна вивчати, знаходячи їхні лінії поглинання в тепловому спектрі планети; враховуючи типові температури планети, спектр має свій пік на інфрачервоних довжинах хвиль. Поки що на цій планеті виявлено лише водяну пару, тоді як чадний газ та метан все ще знаходяться нижче межі виявлення.

Малоймовірно, що планета матиме великі супутники, оскільки припливні сили або викинуть їх з орбіти, або знищать їх за короткий проміжок часу порівняно з віком системи.

Планета (з 51 Пегаса b) була визнана кандидатом для прямого спостереження Planetpol. У 2016–2017 роках заявлялося про пряме виявлення теплового випромінювання планети, але це виявлення було поставлено під сумнів у 2021 році. Аналогічно, планету не було виявлено за допомогою інфертерометричних спостережень високої роздільної здатності, проведених масивом CHARA. Моделі припливного нагрівання передбачають подібну масу для планети.

Зоря-господар Планета обертається навколо зорі ( F-типу) під назвою Тітавін (Іпсилон Андромеди A). Зоря має масу 1.27 та радіус близько 1.48 . Її температура становить 6074 K, а вік — 3,12 мільярда років. Для порівняння, Сонцю близько 4,6 мільярда років. Зоря дещо багата на метали, з металічністю ([Fe/H]) 0,09, або близько 123% від сонячної. Її світність у 3,57 раза більша, ніж у Сонця.

Видима зоряна величина, або наскільки яскравою вона виглядає з точки зору Землі, становить 4,09. Тому Іпсилон Андромеди можна побачити неозброєним оком.

Вплив на батьківську зорю

Іпсилон Андромеди b, ймовірно, відповідає за підвищену хромосферну активність на своїй батьківській зорі. Спостереження показують, що на зорі є «гаряча точка» приблизно на 169 градусів від субпланетної точки. Це може бути результатом взаємодії між магнітними полями планети та зорі. Механізм може бути подібним до того, що відповідає за активність змінних зір RS Canum Venaticorum, або взаємодії між Юпітером та його супутником Іо.

Див. також

55 Рака b Список екзопланет, відкритих до 2000 року

Посилання

Зовнішні посилання