Трупоподібний послух () — це послух, за якого людина беззастережно підкоряється волі іншого, немов бездумний, оживлений труп.
Також його перекладають як трупний послух, кадаверний послух, кадавероподібний послух, рабський послух, беззаперечний послух, абсолютний послух або сліпий послух.
Деякі дослідники перекладали цей термін як зомбі-подібний послух.
Єзуїтське походження Термін виник у єзуїтському творі Ігнатія Лойоли 1553 року — «Листі про послух». Також його датують 1558 роком. У цьому тексті латиною сказано: «», що можна перекласти як: «Кожен, хто живе в послусі, повинен дозволити, щоб його провадило й керувало ним Боже Провидіння через настоятеля, наче він був мертвим тілом».
Концепція, яку в єзуїтському контексті описують як «вигадану та неправильно зрозумілу», згодом зазнала критики з боку противників ордену єзуїтів як сліпий послух. Прихильники єзуїтів, своєю чергою, називають це «досконалим послухом».
Сучасне вживання Цей термін часто асоціюється з Німеччиною (де він відомий як ), де він означає «як послух, так і вірність до самої смерті» або просто «абсолютний послух» або «сліпий послух». Його пов'язують з обговоренням німецької армії та адміністрації прусської та нацистської епох і їх пасивного дотримання виконання наказів, включаючи ті, які згодом були визнані воєнними злочинами (див. також прусські чесноти, німецький мілітаризм, , Фюрерпринцип та виконання наказу). Вважається, що Закон про відновлення професійного чиновництва 1933 року сприяв утвердженню цієї ідеї в нацистській німецькій цивільній адміністрації. Адольф Айхман, один із головних організаторів Голокосту, посилався на це поняття під час свого захисту на післявоєнному суді.
Цей термін також використовувався в контексті інших тоталітарних режимів, таких як комуністичні держави та партії. Це поняття описувалося як пропаговане такими працями, як «Маніфест комуністичної партії» або .
Це поняття також згадувалося в контексті крайньої інтерпретації військової дисципліни.
Примітки