Крістоф Кіфгабер, з 19 квітня 1918 року Ріттер фон Кіфгабер (; 19 жовтня 1855, Вайшенфельд — 19 січня 1955, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал піхоти запасу вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Кіфгабер був сином пенсійного чиновника та його дружини Фрідеріки, уродженої Екерт.

Після закінчення гімназії в Мюннерштадті 2 жовтня 1875 року вступив в 5-й піхотний полк «Великий герцог Гессенський» в Бамберзі, з 23 листопада 1882 по 24 березня 1888 року — батальйонний ад'ютант. 1 грудня 1888 року відряджений ад'ютантом в районне командування ландверу в Кіссінгені. 28 листопада 1890 року повернувся у свій полк, з 2 липня 1893 року — командир роти, з 26 березня 1901 року — батальйону. З 28 жовтня 1904 року служив в штабі 7-го піхотного полку «Принц Леопольд» в Байройті. З 8 березня 1907 року — командир 10-го піхотного полку «Принц Людвіг» в Інгольштадті, з 5 серпня 1909 року — 3-ї піхотної бригади в Аугсбурзі. 22 квітня 1912 року звільнений у відставку.

Після мобілізації на Першу світову війну 2 серпня 1914 року Кіфгабер був призваний на службу і 10 вересня 1914 призначений командиром новоствореної 12-ї резервної піхотної бригади. В середині жовтня бригада перемістилася на Західний фронт і брала участь у боях навколо Іпра у складі 6-ї армії, а пізніше групи армій «Фабек». Під час цього бою його війська захопили Вітшете, але згодом втратили його та відбили 2 листопада 1914 року. Після цього бригада брала участь у окопній війні поблизу Вітшете, Айкгофа та Сен-Елуа. Кіфгабер очолив свою бригаду в битві при Нев-Шапель, весняних битвах при Ла-Басе та Аррасі, а також осінніх битвах там. Після подальшої окопної війни у ​​Фландрії та Артуа, 17 березня 1916 року Кіфгабер прийняв командування запасною дивізією на Східному фронті з Вердена. Він брав участь в окопній війні між річками Маас і Мозель. Під час битви на Соммі він відповідав за сектор Боленкур-Ле-Транлуа та 1 листопада успішно відбив там великий ворожий наступ. 12 квітня 1917 року його призначили командиром 10-ї піхотної дивізії, яка на той час все ще брала участь в окопній війні з австро-угорською 2-ю армією у Східній Галичині. Звідти вона перемістилася до Верхнього Ельзасу наприкінці травня і, з перервою в серпні, брала участь у Третій битві під Іпром з середини червня 1917 року. Він захищав сектор Ціллебек-Голлебеке-Грюне-Лінде, а пізніше Полдергук.

З кінця листопада 1917 року Кіфхабера та його великий підрозділ розмістили в армійській групі «А» в Лотарингії, а на початку лютого 1918 року вони приєдналися до 19-ї армії. З початку червня вона брала участь в оборонних боях навколо Вілле-Котре разом з 7-ю армією. За його наполяганням Кіфгабера звільнили з командування 6 липня 1918 року. Його наказ про мобілізацію був скасований 1 серпня 1918 року, і він вийшов у відставку.

Сім'я Кіфгабер одружився з Матильдою Гюнтер 30 січня 1918 року. Шлюб залишився бездітним.

Звання Офіцер-аспірант (2 жовтня 1875) Фенріх портупеї (22 березня 1876) Другий лейтенант (23 листопада 1877) Перший лейтенант (23 листопада 1887) Гауптман (2 липня 1893) Майор (26 березня 1901) Оберстлейтенант (28 жовтня 1904) Оберст (27 жовтня 1906) Генерал-майор (5 серпня 1909) Генерал-лейтенант запасу (16 грудня 1914) Генерал-лейтенант (19 листопада 1916) Генерал піхоти запасу (27 серпня 1939) — підвищений з нагоди 25-ї річниці битви під Танненбергом.

Нагороди

Орден Філіппа Великодушного, лицарський хрест 2-го класу (6 вересня 1891) Орден Святого Михайла (Баварія), лицарський хрест 4-го класу (6 липня 1898) Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з короною (20 грудня 1905) 3-го класу (11 квітня 1907) 2-го класу (17 вересня 1909) зірка до ордена 2-го класу (17 вересня 1909) мечі до ордена 2-го класу (29 грудня 1914) корона до ордена 2-го класу (17 липня 1918) Орден Червоного орла 2-го класу (8 вересня 1909) мечі до ордена (26 березня 1917) Залізний хрест 2-го класу (22 грудня 1914) 1-го класу (12 березня 1915) Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (22 жовтня 1917) Pour le Mérite (24 листопада 1917) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Література

Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale der Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 2: v. Blanckensee-v. Czettritz und Neuhauß. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 447–448. Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens «pour le mérite» im Weltkrieg. Erster Band: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 562–563. Rudolf von Kramer, Otto von Waldenfels: VIRTUTI PRO PATRIA. Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Selbstverlag des k. b. Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966, S. 198, 333. Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Merite des I. Weltkriegs. Band 2: H–O. Biblio Verlag, Bissendorf 2003, ISBN 3-7648-2516-2, S. 191–192

Посилання

Кіфгабер на сайті The Prussian Machine.