Народний месник () — бойовик-трилер 2026 року про вігіланта, продюсером, сценаристом і режисером якого став Уве Болл. Головні ролі виконали Армі Гаммер і Костас Менділор. За сюжетом Сандерс, самопроголошений месник, обурений насильством, яке, на його думку, чинять мігранти, бере правосуддя у власні руки й убиває злочинців-іммігрантів та корумпованих посадовців.

Фільм вийшов в обмежений прокат і на цифрових платформах 19 червня 2026 року. У Німеччині він не одержав вікової сертифікації, що фактично унеможливило його прокат. Зі слів Болла, причиною стали побоювання, що стрічка може спровокувати насильство проти мігрантів.

Сюжет

У неназваному європейському місті молодій матері в присутності її сина якийсь мігрант завдає смертельного ножового поранення в шию. У новинному сюжеті повідомляється, що батьки бояться відпускати дітей гратися надворі, а жінки уникають виходити з дому після настання темряви.

Майкл Сандерс — колишній офіцер армії США, який переїхав до Європи після успадкування бізнесу з нерухомости від свого батька, з яким довго не підтримував стосунки. Таємно він діє як Народний месник (вігілант) — безжальний самосудець, який переслідує тих, хто уникнув покарання. Хоча значна частина громадськості схвально ставиться до його дій, поліція на чолі з керівником Інтерполу Генрі має намір його заарештувати.

Після вбивства групи рекетирів Сандерс вступає в конфлікт із кількома безквитковими хуліганами в автобусі. Він оплачує їм проїзд, щоб автобус їхав далі, але читає їм нотацію про вплив їхньої поведінки на суспільство. Пізніше в лікарні Сандерс відвідує Ельзу — жертву зґвалтування, яку під час нападу жорстоко побили. Він пропонує їй вибір: домагатися справедливості через суд без жодних гарантій успіху або ж підтримати його втручання. Вона вибирає другий варіант. Генрі зустрічається з Ельзою й просить описати відвідувача, але вона навмисно дає опис, який не відповідає зовнішності Сандерса. Під час зустрічі з менеджером свого бізнесу Сандерс наказує виселити орендарів, які не платять, і заявляє, що виступатиме проти державних планів вилучення порожнього житла для розміщення мігрантів.

Підозрюючи Сандерса, Генрі встановлює спостереження за нічним клубом, який той часто відвідує. Там він бачить, як Сандерс міняє місцями напої двох чоловіків, змушуючи їх самих випити напої з наркотичними речовинами, які вони готували для своїх супутниць. Генрі забирає келих, яким користувався Сандерс, щоб отримати його ДНК. Встановивши, що месником є Сандерс, Генрі очолює операцію SWAT із його затримання. Сандерс барикадується всередині броньованого контейнера й попереджає поліцейських, щоб вони пішли звідти. Коли ж вони відкривають вогонь, він убиває їх і тікає, а встановлена ним вибухова пастка завдає Генрі поранень. Далі в новинах припускають, що зростання злочинності та пов’язаних із нею витрат може змусити переглянути міграційну політику.

Пізніше Сандерс зустрічається з неповнолітньою жертвою зґвалтування. Шістьох мігрантів, які на неї напали, відпустили без покарання, позаяк суддя Райнгольд визнав їх радше жертвами обставин через труднощі інтеграції в суспільство. Дівчина говорить Сандерсу, що їй відмовили у правосудді.

Під час прогулянки парком Сандерс натрапляє на тих самих хуліганів з автобуса, які чіпляються до чоловіка. Він ламає руки двом нападникам і попереджає їх більше так не поводитися. Згодом Сандерс викрадає суддю Райнгольда й убиває його, перерізавши вени на зап’ястях. Зрештою Сандерс приходить до дому Юсуфа — одного із ґвалтівників — і бере його та його родину в заручники. Коли родичі Юсуфа виправдовують його дії й звинувачують жертву, Сандерс наказує йому викликати до квартири спільників. Коли ті прибувають, Сандерс убиває Юсуфа, його родину та інших нападників.

Сандерс телефонує Генрі, який перебуває в лікарні, і наказує передати уряду, що суспільство не терпітиме захоплення влади «пробудженими» лівими та ісламістськими екстремістами, які, з його слів, знищать демократію. Він попереджає, що якщо уряд цьому не завадить, то люди зроблять це самі. Генрі домовляється звернутися до преси, якщо прем’єр-міністр його не вислухає.

Повернувшись додому, неповнолітня жертва дізнається про смерть своїх нападників і реагує із задоволенням. Після цього транслюється спотворене відеозвернення Сандерса, у якому він заявляє, що його діяльність триватиме доти, доки громадяни не навчаться захищати себе самостійно.

Акторський склад

Армі Гаммер — Сандерс Костас Менділор — Генрі, регіональний керівник Інтерполу Дезіре Джорджетті — Ельза Штеффен Меннекес — менеджер Овен Неб Чупін — керівник загону SWAT П'єр Мукіт Абдул Хамід — Юсуф Фарес Монґі — Ібрагім Хіла Харуш — Делія Гелен Аль-Джанабі — Сарна Дора Димич Ракар — зґвалтована дівчина Твртко Юрич — батько зґвалтованої дівчини Роні Лепей — суддя Райнгольд В'єкослав Катусін — мафіозний бос

Виробництво У січні 2025 року було оголошено, що Уве Болл приступив до передвиробництва гостросюжетного фільму під назвою Темний лицар, в якому він став продюсером, сценаристом і режисером. Головну роль одержав Армі Гаммер. Основні знімання розпочалися 27 січня 2025 року в Хорватії, оператором став Матіас Нойманн. У лютому до акторського складу долучився Костас Менділор Знімання завершилися 3 квітня 2025 року.. Warner Bros. надіслала Боллу листа із вимогою припинити використання назви Темний лицар. У квітні 2025 року назву змінили на Народний месник.

За даними Вараєті, на створення фільму «надихнула резонансна справа, яка відбулася 2016 року в Гамбурзі, коли група підлітків здійснила групове зґвалтування 14-річної дівчини й залишила її помирати, а винуватці відбулися умовними вироками».

Вихід

Касові збори Народний месник вийшов у США в обмежений кінопрокат. Станом на червень 2026 року світові касові збори становили 67 мільйонів доларівhttps://www.the-numbers.com/movie/Citizen-Vigilante-(2026-Croatia).

У лютому 2026 року Quiver Distribution придбала права на розповсюдження Citizen Vigilante, який вийшов 19 червня 2026 року.

Зі слів Болла, у Німеччині фільм не отримав вікової сертифікації через пропагування самосуду, що фактично закрило йому шлях до широкого прокату. Водночас фільм не був внесений до «Індексу», тому його можна законно зберігати й продавати повнолітнім. У відповідь Болл публічно заявив, що комісія використала «захист молоді» як привід для обмеження поширення стрічки через її увагу до злочинности серед мігрантів у Європі. В інтерв'ю Дейлі телеграф Болл заявив: «Я найняв адвоката, щоб оскаржити це рішення, але ми програли голосуванням шістьма голосами проти двох. Мені пояснили, що нібито фільм підбурює до насильства проти мігрантів».

Сприйняття Тодд Ґілкріст із Вараєті схарактеризував фільм як «неймовірно поганий» і «жорстокий, безладний та морально неспроможний зразок експлуатаційного кіно», а персонажа Гаммера — як «ксенофобного й самовпевненого настільки, наскільки це відповідає найширшому американському стереотипу», який виголошує «замозадоволені монологи». Він додав, що Гаммер показав «лише слабкий відблиск» своєї колишньої харизми, а сценарій Болла наділив героя «упередженими тирадами».

Джеффрі Веллс із Hollywood Elsewhere назвав фільм «лютою антиімміграційною» притчею, а далі додав: «Мені дуже шкода Армі, бо фільм вийшов таким прямолінійним і грубим, фактично переповненим ненависти до „іммігранта як іншого“, позбавленим переконливого контексту й не має соціально-реалістичного підґрунтя… бракує навіть базової сценарної майстерности та елементарних навичок кіновиробництва».

Примітки

Посилання