Джордж Петрос Ефстет'ю (, ; нар. 2 вересня 1955) — британський астрофізик, професор астрофізики Кембриджського університету з 1997 по 2022 рік, перший директор Інституту космології імені Кавлі з 2008 по 2016 рік. До цих призначень він був в Оксфордському університеті.
Ефстет'ю був обраний членом Лондонського королівського товариства у 1994 році та отримав численні нагороди, зокрема (разом із колегами Саймоном Вайтом, і Карлосом Френком) Премію Грубера з космології 2011 року і Золоту медаль Королівського астрономічного товариства 2022 року. Він є одним із найбільш цитованих астрофізиків; станом на 2025 рік його 400 опублікованих праць процитували понад 130 000 разів.
Ранні роки та освіта Ефстет'ю народився в Лондоні в родині , які тримали заклад із продажу фіш-енд-чипс. Навчався у , покинув формальне навчання у 16 років, але залишився в школі працювати лаборантом. Згодом вступив до Кібл-коледжу в Оксфордському університеті, де вивчав фізику, поєднуючи роботу в сімейному бізнесі з підготовкою до іспитів рівня A.
Після закінчення Оксфордського університету з він перейшов до Даремського університету для здобуття ступеня доктора філософії. Там його науковим керівником був Річард Фонг. У той час на майже не було дослідників, які займалися астрономією, тому Ефстет'ю значною мірою працював самостійно. Він провів одні з перших комп'ютерних симуляцій формування космічних структур й 1979 року здобув ступінь доктора філософії.
Кар'єра та наукова діяльність У 1979—1980 роках Ефстет'ю працював науковим співробітником в астрономічному відділі Університету Каліфорнії в Берклі, після чого перейшов до Інституту астрономії Кембриджського університету, де в 1980—1988 роках працював на дослідницьких стипендіях в Королівському коледжі Кембриджа. 1988 року його призначили в Оксфордському університеті, де він також був членом Нью-Коледжу. У 1988—1994 роках очолював там напрям астрофізики. 1997 року повернувся до Кембриджа як професор астрофізики і член Кінгс-коледжу. Ефстет'ю очолював Інститут астрономії у 2004—2008 роках. У 2008 році став першим директором Інституту космології імені Кавлі.
Ефстет'ю зробив низку важливих внесків у космологію, зокрема: Разом із , Карлосом Френком і Саймоном Вайтом він започаткував використання комп'ютерних моделювань задачі N-тіл для дослідження формування космічних структур. Разом із він виконав перші детальні розрахунки анізотропії реліктового випромінювання в моделях із холодною темною матерією. Разом зі Стівом Меддоксом, Віллом Сазерлендом і Джоном Лавдеєм він створив огляд галактик APM і виміряв великомасштабні неоднорідності в розподілі галактик, надавши ранні докази на користь сучасної моделі ΛCDM. Він був одним із ініціаторів огляду червоних зсувів галактик 2dF і підтвердив існування темної енергії за допомогою вимірювань великомасштабної структури. Він є одним із керівників наукової команди місії Планк, яка провела рекордно точні вимірювання реліктового випромінювання.
Нагороди та відзнаки 1990 року він отримав від Інституту фізики. У 1994 році його обрали членом Лондонського королівського товариства, а також нагородили Академічною та культурною премією Фонду Бодосакі з астрофізики. Серед інших відзнак — Премія Робінсона з космології (Ньюкаслський університет, 1997) та Премія Денні Гайнемана з астрофізики (Американський інститут фізики й Американське астрономічне товариство) 2005 року (разом із Саймоном Вайтом). Він отримав Премію Грубера з космології 2011 року разом із , Карлосом Френком і Саймоном Вайтом, Премію Неміцаса з фізики 2013 року та Медаль Г'юза Королівського товариства 2015 року. У 2022 році Ефстет'ю отримав Золоту медаль Королівського астрономічного товариства — його найвищу нагороду, серед попередніх лауреатів якої Альберт Айнштайн, Едвін Габбл і Фред ГойлRoyal Astronomical Society announces 2022 Gold Medal winner. У січні 2025 року Даремський університет присвоїв Ефстет'ю почесний ступінь. 2025 року він отримав Премію Шао з астрономіїShaw Prize 2025.
Примітки