Бібліотека ординації Пшездзецьких — колишня фундаційна бібліотека, заснована в 1842 році Олександром Пшездзецьким у Чорному Острові на Поділлі.
Була знищена 25 вересня 1939 року під час оборони Варшави внаслідок бомбардування будівлі бібліотеки німцями.
Історія бібліотеки Олександр Пшездзецький був меценатом науки й мистецтва, який уперше видав «Хроніку Вінцентія Кадлубка» польською мовою. Бібліотеку, яка спочатку складалася з його власних колекцій, він заснував у своєму маєтку в Чорному Острові. Основу книжкового фонду становили видання з королівських бібліотек Сигізмунда Августа, Яна Казимира та Яна III Собеського, близько 600 інкунабул і періодичних видань першої половини XIX століття. Таку ж цінність мали наукові праці з історії, мистецтвознавства, геральдики й теології, а також щоденники, родові архіви Пшездзецьких та Тізенгаузенів, матеріали про Польські легіони в Італії, архів Костюшків, 75 польських та руських дипломатичних кодексів за 1239—1751 роки й «Собещина» (141 документ). Серед численних польських експонатів у колекції були портрети Казимира IV Ягеллончика XV століття та Яна III із замку Шляйсгайму. У 1852 році Олександр Пшездзецький придбав ділянку на вулиці Римарській, 2, де за проєктом Болеслава Подчашинського перебудував колишній палац Валіцьких. Сюди ж, до нової резиденції, перевезли й бібліотеку.
У 1892 році завершилася перебудова палацу Пшездзецьких на тодішній вулиці Фоксал: до споруди додали нове неоренесансне крило, куди вдова засновника (сам Олександр помер ще 1871 року) перенесла книгозбірню. Це крило було двоповерховим і являло собою єдиний простір із внутрішньою галереєю. Колекція книг гармонійно вписувалася в інтер'єри палацових залів поміж численних творів мистецтва. Найцінніші ж томи зберігалися в окремому залі, який облаштував син засновника — Костянтин, відомий меценат. Професор Олександр Гейштор писав про цю кімнату так:
У 1892 році збори поповнилися бібліотекою польського археолога, історика й ректора Ягеллонського університету Юзефа Лепковського. Згодом, у 1913 році, було засновано ординацію Пшездзецьких, і книгозбірня почала утримуватися за рахунок прибутків від оренди кількох багатоквартирних будинків. При цьому її фонди залишалися доступними для студентів та викладачів.
Станом на 1939 рік фонди бібліотеки налічували 60 000 томів і 500 рукописів. Її архіви, з-поміж іншого, містили 800 пергаментних та паперових документів, 350 карт, атласів і планів, а також 10 000 гравюр та малюнків. Крім того, тут зберігалося унікальне зібрання декоративно-ужиткового мистецтва, мініатюр і полотен як ранніх польських, так і сучасних майстрів.
25 вересня 1939 року палац разом із бібліотекою було спалено й зруйновано. Наступного року вцілілі мистецькі, книжкові та архівні збірки перенесли до сусіднього багатоквартирного будинку — у квартиру Леона Півінського на вулиці Щигла, 3. Залишки бібліотеки таємно видавали польським науковцям аж до вересня 1944 року. Під час Варшавського повстання будівля згоріла. Уцілів лише підвал, з якого тогочасний директор бібліотеки Зигмунт Вдовішевський та мистецтвознавець Зигмунт Меховський змогли врятувати архіви. Нечисленні збережені матеріали, зокрема частину архіву ординації, згодом передали до Головного архіву давніх актів, а фрагмент рукописної колекції з автографом поеми «Гражина» Адама Міцкевича — до Музею літератури у Варшаві.
Див. також Бібліотека ординації Красінських у Варшаві
Виноски
Бібліографія