Шеріл Крістіна Крейн (; , Лос-Анджелес, США) — американська колишня модель, маклер з нерухомості, письменниця та єдина дитина акторки Лани Тернер. Її батьком був другий чоловік Тернер, Стів Крейн — актор, який став ресторатором. 1958 року привернула увагу ЗМІ, коли у чотирнадцять років зарізала коханця своєї матері, Джонні Стомпанато, під час побутової сварки; їй не було висунуто звинувачень, а його смерть була визнана виправданим убивством.

Після смерті Стомпанато бунтівна поведінка детально висвітлювалась у пресі. Після закінчення школи вона недовго працювала моделлю, потім влаштувалася в полінезійський ресторан Luau, що належав її батькові. Вона вивчала управління ресторанами та готельну справу в Корнелльському університеті, щоб стати рестораторкою.

У 1980-х роках Крейн переорієнтувала свою кар'єру на сферу нерухомості. Вона працювала рієлторкою на Гаваях та в Палм-Спрінгз, Каліфорнія. 1988 року вийшли друком її мемуари «Detour: A Hollywood Story», а 2011 року вона опублікувала свій перший художній твір «The Bad Always Die Twice».

Біографія

Ранні роки

Народилася 25 липня 1943 року у лікарні Голлівуду у Лос-Анджелесі в сім'ї акторки Лани Тернер та актора Стіва Крейна. На момент народження Крейн перенесла еритробластоз плода, який ледь не призвів до смерті дитини, через резус-негативний фактор матері. Батьки розлучилися у серпні 1944 року. Крейн росла переважно в Бел-Ейр, Лос-Анджелес, і описувала своє дитячі роки як: «відома з народження та розпещена до безглуздості». Навчалася в школі Святого Апостола Павла, католицькій початковій та середній школі в Лос-Анджелесі, а потім в середній школі Емерсона. 1957 року перейшла до школи Геппі-Веллі в Охаї, Каліфорнія.

Вбивство Джонні Стомпанато

4 квітня 1958 року, у віці 14 років, Крейн зарізала хлопця своєї матері, Джонні Стомпанато. Вбивство визнали виправданим: вважалося, що вона захищала свою матір під час побутової сварки. Стомпанато добре знали як жорстокого чоловіка, який надзвичайно ревнував до Тернер. Також відомо про випадок, коли він направив пістолет на актора Шона Коннері, колегу Тернер по фільму «Інший час, інше місце», але Коннері «забрав у нього пістолет, побив його та змусив покинути знімальний майданчик» після чого «поліція депортувала його».

Після смерті Стомпанато, Крейн взяв під опіку штат Каліфорнія та відправив до школи для дівчат Ель-Ретіро в Сільмарі, Лос-Анджелес, для «психіатричної терапії» у березні 1960 року. Через шість тижнів разом з двома іншими дівчатками перелізла через 3-метрову стіну та втекла. Крейн зателефонувала батькові і їх повернули до школи. За п'ять тижнів вона знову втекла з кампусу з двома іншими дівчатами. Вони зайшли до Сільмара, а новий знайомий відвіз їх до Беверлі-Гіллз, де їх взяли під варту через кілька годин після того, як їх побачили біля будинку бабусі. У січні 1961 року вона повернулась під опіку матері та вітчима, Фредеріка Д. Мея. Стурбована тим, що донька все ще страждає від травми після смерті Стомпанато, Тернер відправив Крейн до Інституту життя в Гартфорді, штат Коннектикут.

Подальше життя та кар'єра Після закінчення школи, маючи зріст 1,75 м, Крейн спочатку продовжила кар'єру моделі і працювала в кількох магазинах жіночого одягу в Лос-Анджелесі. Потім вирішила працювати на свого батька в його ресторані Luau на Родео-Драйв. Крейн сказала: «Саме ресторанний бізнес допоміг мені подолати свою сором'язливість. Зрозуміти, що я можу вітати людей на вечірці Luau, і вони мене не вкусять. Ресторан — це теж світ ілюзій, знаєте. Там завжди прем'єра». Після кількох років роботи хостес, Крейн вирішила залишитися в ресторанному бізнесі; вона вступила до Школи готельного адміністрування Корнелльського університету, де протягом одного року вивчала ресторанний і готельний менеджмент.

У квітні 1970 року поліція Лос-Анджелеса затримала Крейн, коли на задньому сидінні її автомобіля виявили три рослини марихуани. Того ж року вона почала зустрічатися з моделлю Джойс Лерой, з якою її познайомив Марлон Брандо на вечірці Воллі Кокса. Після закриття Луау в 1979 році Крейн переїхала з Лерой до Гонолулу, Гаваї, де працювала маклером з нерухомості. Приблизно 1986 року пара переїхала до Сан-Франциско.

1988 році Крейн опублікувала мемуари «Detour: A Hollywood Story», в яких вона вперше публічно обговорила вбивство Стомпанато та зізналася у пораненні ножем. Вона також стверджувала, що стала жертвою серії сексуальних домагань з боку вітчима та четвертого чоловіка її матері, актора Лекса Баркера. Книга стала бестселером «Нью-Йорк таймс». У якій Крейн також розповіла, як у тринадцять років вона зізналася батькам про сексуальну орієнтацію:

Пізніше Тернер заявила, що вважала партнерку Крейн, Лерой, «другою дочкою». Після смерті Тернер у 1995 році Крейн і Лерой успадкували особисті речі Тернер, а також 50 000 доларів. Більша частина її майна (яке, за оцінками судових документів, оцінювалася в 1,7 мільйона доларів [3,9 мільйона доларів станом на 2025 рік]) була залишена Кармен Лопес Крус, її покоївці та супутниці протягом 45 років. Крейн оскаржила заповіт, і Лопес стверджувала, що більша частина спадку пішла на витрати, пов'язані з оформленням спадщини, гонорари адвокатів і медичні витрати.

1998 році у Крейн діагностували рак молочної залози, і вона успішно пройшла подвійну мастектомію, а також променеву та хімієтерапію для лікування раку.

2008 року опублікувала свої другі мемуари «Lana: The Memories, the Myths, the Movies» — спогади про свою матір. Вона написала свій перший художній твір, детективний роман «The Bad Always Die Twice», який вийшов друком у 2011 році. Станом на 2011 рік Крейн проживала в районі Палм-Спрінгс, Каліфорнія, і працювала в сфері нерухомості. У 2013 та 2014 роках вона опублікувала ще два романи, «Imitation of Death» і «The Dead and the Beautiful». Обидва є детективними романами за участю Ніккі Гарпер, агентки з нерухомості, про яку згадувалося у романі «The Bad Always Die Twice».

14 листопада 2014 року вийшла заміж за Лерой, свою давню партнерку, після понад чотирьох десятиліть спільного життя. Станом на 2018 рік Крейн все ще працював агентом з нерухомості.

Бібліографія

Примітки

Література

Посилання