Карл Александер Людвіг Франц Альберт фон Грефеніц (; 8 червня 1830, Людвігсбург — 13 березня 1903, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал піхоти Вюртемберзької армії.
Біографія Карл був старшим сином Густава фон Грефеніца (1794–1873), вюртемберзького оберстлейтенанта Почесного корпусу інвалідів, та його дружини Кароліни, уродженої фон Мартін (1808–1875). Теодор фон Грефеніц (1842–1930), вюртемберзький генерал піхоти, був його наймолодшим братом.
Грефеніц навчався в гімназії в Ульмі, реальній школі в Людвігсбурзі, а з 1845 року — у Людвігсбурзькій військовій школі. Потім він вступив до Вюртемберзької армії, де в 1848 році отримав звання лейтенанта та брав участь у придушенні Баденської революції. У 1854 році його було підвищено до оберлейтенанта, а в 1864 році — до гауптмана. Під час війни проти Пруссії Гревеніц брав участь у битві при Таубербішофсгаймі в 1866 році у складі 3-ї роти 3-го єгерського батальйону. У Французько-прусській війні 1870/71 років він воював майором у 2-му батальйоні 2-го піхотного полку перед фортецею Ліхтенберг, під час облоги Парижа, битви при Мон-Меслі, а також під Вільє та Ле-Паном. Під час бомбардування Ліхтенберга Грефеніц разом з передовими стрільцями 7-ї та 8-ї рот свого батальйону під ворожим вогнем піднявся крутим скелястим схилом, щоб дістатися до палісадів фортеці. Там він отримав наказ відступати, що й зробив.
Після війни його перевели до 6-го Вюртемберзького піхотного полку «Король Вільгельм I» № 124 та підвищили до оберстлейтенанта у 1874 році. Наступного року він отримав затвердження звання. Згодом йому було доручено командування 2-м Вюртемберзьким піхотним полком «Імператор Вільгельм, король Пруссії» № 120, призначено командиром полку у 1876 році та підвищено до оберста у 1878 році. У 1884 році Грефеніц, вже генерал-майор, став командиром 53-ї піхотної бригади (3-ї Королівської Вюртемберзької). Там він був підвищений до генерал-лейтенанта 18 серпня 1888 року, а в листопаді 1888 року був відряджений до Пруссії командувачем 12-ї дивізії в Найссе. 17 листопада 1890 року Грефеніца було звільнено з командування та внесено до резервного списку з пенсією після схвалення його прохання про вихід у відставку. 30 листопада 1895 року йому було присвоєно звання генерала піхоти запасу.
Сім'я 31 травня 1856 року одружився в Людвігсбурзі з Софі Гернінг (1837–1864). В пари народились 2 синів:
Карл (1859–1925) — вюртемберзький генерал-лейтенант. Фрідріх (1861–1922) — вюртемберзький генерал піхоти.
29 жовтня 1867 року одружився в Есслінгені з Матильдою Меркель, дочкою текстильного фабриканта Йоганнеса Меркеля. В пари народилась дочка Йоанна (1878–1968).
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 1-го класу Орден Червоного орла 2-го класу Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), командорський хрест (1890)
Примітки
Література
Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. 1901. Erster Jahrgang. Justus Perthes, Gotha 1900, S. 346 f.
Посилання
Militärischer Nachlass. deutsche-digitale-bibliothek.de