Нефінансований наказ — це статут або нормативний акт, який вимагає від будь-якого суб'єкта виконання певних дій, без надання коштів на виконання вимог. Це може стосуватися органів влади штату чи місцевого самоврядування, а також приватних осіб чи організацій. Ключова відмінність полягає в тому, що статут або нормативний акт не супроводжується фінансуванням для виконання вимоги.
Прикладом у Сполучених Штатах є федеральні накази, які покладають «відповідальність, дію, процедуру чи будь-що інше, що накладається конституційними, адміністративними, виконавчими чи судовими діями» на уряди штатів та місцеві органи влади та/або приватний сектор.Catherine H. Lovell, Max Neiman, Robert Kneisel, Adam Rose, and Charles Tobin (June 1979). Federal and State Mandating on Local Governments: Report to the National Science Foundation. Riverside, CA: University of California, p. 32
Станом на 1992 рік, 172 федеральні накази зобов’язували уряди штатів або місцеві органи влади певною мірою фінансувати програми.Dilger, Robert J., and Richard S. Beth. Unfunded Mandates Reform Act: History, Impact, and Issues. Publication no. 7-5700. Congressional Research Service, 2012. Print.https://sgp.fas.org/crs/misc/R40957.pdf Починаючи з Закону про громадянські права 1957 року та Закону про громадянські права 1964 року, а також Закону про виборчі права 1965 року, федеральний уряд Сполучених Штатів розробив закони, які вимагають від урядів штатів та місцевих органів влади витрачати кошти на досягнення національних цілей. У 1970-х роках національний уряд сприяв розвитку освітніх, психіатричних та екологічних програм шляхом реалізації грантових проєктів на рівні штатів та місцевому рівні; гранти були настільки поширеними, що федеральна допомога на ці програми становила понад чверть бюджетів штатів та місцевих органів влади.Salamon, Lester M., and Michael S. Lund. Beyond Privatization: The Tools of Government Action. Washington, D.C.: Urban Institute, 1989. Зростання кількості федеральних наказів призвело до посилення їх регулювання. За часів адміністрації Рейгана були прийняті Виконавчий наказ 12291 та Акт про оцінку витрат штатів та місцевих органів влади 1981 року, які запровадили ретельний аналіз справжніх витрат, пов’язаних із федеральними нефінансованими наказами.Public law 97-108.United States. Cong. House. House Committee on Rules. Statement. By Alice M. Rivlin. H. Doc. Congressional Budget Office, 1981. Print. Подальша реформа федеральних наказів відбулася у 1995 році з прийняттям Закону про реформу нефінансованих наказів (UMRA), який зосередив увагу Конгресу на витратах, покладених на міжурядові структури та приватний сектор через федеральні накази.Anderson, Stacy, and Russell Constantine. Unfunded Mandates. Briefing Paper No. 7. Harvard Law School Federal Budget Policy Seminar, 3 May 2005. Web. 8 Apr. 2012. http://www.law.harvard.edu/faculty/hjackson/UnfundedMandates_7.pdfUnited States. Environmental Protection Agency. Summary of the Unfunded Mandates Reform Act. Print. Відомими прикладами федеральних нефінансованих наказів у Сполучених Штатах є Закон про американців з інвалідністю та Medicaid.
За країнами США Передумови «Міжурядовий наказ» загалом означає обов’язки чи діяльність, які один рівень влади покладає на інший через законодавчі, виконавчі або судові дії.Lex, Leo. "Intergovernmental Mandates in Federal Legislation," CBO Economic and Budget Issue Brief, (July: 2009). Відповідно до Закону про реформу нефінансованих наказів 1995 року (UMRA), міжурядовий наказ може набувати різних форм: Обов’язкова до виконання вимога – це будь-який вид законодавства, статуту чи нормативного акта, який або вимагає, або забороняє певні дії урядів штатів чи місцевих органів влади, за винятком дій, що накладаються як умови отримання федеральної допомоги.Congressional Budget Office. "Identifying Intergovernmental Mandates," Economic and Budget Issue Brief. Jan 2005. 2. Певні зміни у великих програмах соціального забезпечення – це стосується випадків, коли федеральний уряд запроваджує нові умови або скорочення у великих програмах, які надають штатам або місцевим органам влади 5 мільярдів доларів або більше щорічно. Скорочення федерального фінансування існуючого наказу – це стосується зменшення або скасування федерального фінансування, призначеного для покриття витрат на виконання існуючого наказу.
Дослідження 1993 року, проведене PricewaterhouseCoopers за підтримки Національної асоціації округів, показало, що у 1993 фінансовому році округи США витратили 4,8 мільярда доларів на дванадцять нефінансованих федеральних наказів.Price Waterhouse letter to the Honorable Barbara Sheen Todd, National Association of Counties, 25 October 1993. Medicaid був одним із цих дванадцяти нефінансованих наказів і становив другу за величиною статтю в бюджетах штатів, на яку припадало майже 13 відсотків загальних доходів штатів у 1993 році.Johnston, Jocelyn. "The Medicaid Mandates of the 1980s: An Intergovernmental Perspective," Public Budgeting and Finance (Spring, 1997), 3–34.
накази можуть застосовуватися або вертикально, або горизонтально.Herzfeld, Daniel. "Accountability and the Nondelegation of Unfunded Mandates: A Public Choice Analysis of the Supreme Court's Tenth Amendment Federalism Jurisprudence," George Mason Law Review. 419. (1998–1999) Вертикально застосовані накази спрямовуються рівнем уряду на окремий департамент або програму. Натомість горизонтально застосовані, або «наскрізні», накази стосуються наказів, що впливають на різні департаменти або програми.Lovell, Chatherine and Tobin, Charles. "The Mandate Issue," Public Administration Review, Vol. 41, No. 3 (May–June, 1981). 318–31. Наприклад, наказ, який вимагає від окружних департаментів охорони здоров’я надавати амбулаторні програми психічного здоров’я, вважався б вертикально застосованим наказом, тоді як вимога, щоб усі офіси в певній юрисдикції стали доступними для людей з інвалідністю, вважалася б горизонтально застосованим наказом.
Історія Федеральні нефінансовані накази можна простежити до років після Другої світової війни, коли федеральний уряд започаткував національні програми у сферах освіти, психіатричної допомоги та охорони довкілля.Smith, Tom W. 1990. "Liberal and Conservative Trends in the United States since World War II." Public Opinion Quarterly 54:479–50 Методом реалізації цих проєктів на рівні штатів і місцевому рівні було залучення урядів штатів та місцевих органів влади. У 1970-х роках федеральний уряд використовував гранти як спосіб збільшити участь штатів і місцевих громад, унаслідок чого федеральна допомога становила понад 25 відсотків бюджетів штатів і місцевих органів влади.
Перша хвиля великих федеральних наказів припала на 1960-ті та 1970-ті роки і стосувалася громадянських прав, освіти та довкілля.Президентська цільова група з регуляторної допомоги. 1982. Досягнення адміністрації Рейгана у сфері регуляторної допомоги для урядів штатів та місцевих органів влади: звіт про хід виконання. Вашингтон, округ Колумбія. Прихід адміністрації Рейгана, здавалося, підірвав різні зусилля щодо федеральних наказів, оскільки виконавча гілка влади пообіцяла зменшити федеральні регуляторні заходи. Наприклад, ухвалення Виконавчого указу № 12291 вимагало проведення аналізу витрат і вигод та отримання схвалення Офісу менеджменту та бюджету щодо запропонованих нормативних актів відомств, а Закон про оцінку витрат штатів та місцевих органів влади 1981 року вимагав від Бюджетного управління Конгресу визначати вплив запропонованого федерального законодавства на витрати штатів та місцевих органів влади під час його проходження через законодавчу гілку влади. Однак Консультативна комісія США з міжурядових відносин (ACIR) повідомила, що протягом 1980-х років було прийнято більше великих міжурядових регуляторних програм, ніж у 1970-х роках.Консультативна комісія з міжурядових відносин, Федеральне регулювання урядів штатів та місцевих органів влади: змішаний досвід 1980-х років, A-126 (Вашингтон, округ Колумбія: ACIR, 1993).
Згідно зі звітом Інституту Брукінгс за 1995 рік, у 1980 році налічувалося 36 законів, які кваліфікувалися як нефінансовані федеральні накази. Незважаючи на опір з боку адміністрацій Рейгана та Джорджа Буша-старшого, у період з 1982 по 1991 рік набули чинності ще 27 законів, які можна було віднести до категорії нефінансованих наказів.Ділуліо, Джон і Дон Кеттл, Fine Print: The Contract with America, Devolution, and the Administrative Realities of American Federalism (Вашингтон, округ Колумбія: Інститут Брукінгс, 1995), стор. 41.
Верховний суд США брав участь у визначенні ролі федерального уряду в державній системі США на основі конституційності.«Короткий огляд Верховного суду» (PDF). Верховний суд США. Процитовано 2009-12-31. У період між епохою Нового курсу та серединою 1980-х років суд зазвичай використовував розширювальне тлумачення положення про міжштатну торгівлю та 14-ї поправки, щоб підтвердити зростання участі федерального уряду у внутрішній політиці.Lawson, Gary. "The Rise and Rise of the Administrative State". Harvard Law Review. 1237–41 (1994). Наприклад, у справі 1985 року Garcia v. San Antonio Metropolitan Transit Authority Верховний суд підтвердив здатність федерального уряду безпосередньо регулювати справи штатів та місцевих органів влади.Garcia v. San Antonio Metropolitan Transit Authority, 105 S. Ct. 1005 (1985).
Збільшення кількості наказів у 1980-х та 1990-х роках викликало протести з боку штатів та місцевої влади.Gullo, Theresa A. and Janet M. Kelly, "Federal Unfunded Mandate Reform: A First-Year Retrospective", Public Administration Review, Vol. 58, (Sept. 1998). 380. У жовтні 1993 року групи захисту інтересів штатів та місцевих органів влади організували Національний день нефінансованих наказів, який включав прес-конференції та звернення до делегацій Конгресу щодо полегшення наказового тягаря. На початку 1995 року Конгрес ухвалив законодавство про реформу нефінансованих наказів.Public Law 104-4, 109 Stat. 48.
У 1992 році суд у різних справах визначив, що Конституція США забезпечує захист штатів та місцевих органів влади щодо прийняття нефінансованих наказів.New York v. United States, 505 U.S. 144 (1992). Наприклад, у справі 1992 року New York v. United States суд скасував федеральний закон, який регулював утилізацію низькоактивних радіоактивних відходів, використовуючи Десяту поправку до Конституції США, щоб зобов’язати штати утилізувати радіоактивні матеріали.
Приклади Нефінансовані накази найчастіше використовуються в регулюванні громадянських прав, програм з подолання бідності та програм охорони довкілля.Lowi, Theodore J., Benjamin Ginsberg, Kenneth A. Shepsle, and Stephen Ansolabehere. "Federalism and the Separation of Powers." American Government Power and Purpose. 11th ed. New York: W W Norton & Co, 2010. 59-60.
Закон про чисте повітря Закон про чисте повітря був прийнятий у 1963 році для підтримки Агентства з охорони довкілля США (EPA), створеного 2 грудня 1970 року, у розробці дослідницьких програм, спрямованих на вивчення проблем забруднення повітря та шляхів їх вирішення.«Історія | Закон про чисте повітря | US EPA». EPA. Агентство з охорони довкілля. Веб. 17 квіт. 2012. <>. EPA отримало повноваження досліджувати якість повітря. Поправки 1970 року до Закону про чисте повітря встановили Національні стандарти якості атмосферного повітря (NAAQS), запровадили вимоги щодо контролю викидів автотранспорту, розширили федеральні повноваження з правозастосування, але вимагали від штатів впроваджувати плани для дотримання цих стандартів.Закон про чисте повітря, 42 U.S.C. § 110 (1970). Поправки 1990 року до Закону про чисте повітря 1970 року розширили та змінили Національні стандарти якості атмосферного повітря, а також розширили та змінили повноваження з правозастосування. Ці поправки посилили вимоги до штатів щодо дотримання федеральних стандартів якості повітря. Штати повинні були розробляти Плани впровадження штату (State Implementation Plans), затверджувати їх в EPA, а також фінансувати їх реалізацію.