Дискусія щодо видобутку урану охоплюють політичні та екологічні суперечки щодо видобутку урану для використання в ядерній енергетиці або ядерній зброї.
Аргументи на користь видобутку урану полягають у тому, що енергія, отримана з урану на атомних електростанціях, значно перевищує енергію, яку можна отримати за допомогою інших методів. Атомна енергетика також належить до одних із найбезпечніших і найчистіших джерел енергії загалом. Завдяки розвитку нових технологій використання урану може стати сталим у довгостроковій перспективі.
З іншого боку, Казахстан є світовим лідером за обсягами видобутку урану, тоді як Намібія має один із найдовших у світі діючих відкритих уранових кар’єрів. Австралія, яка володіє найбільшим окремим родовищем урану, зіткнулася з тим, що видобуток урану став значною політичною проблемою через ризики для здоров’я населення та занепокоєння щодо впливу на навколишнє середовище. Нині в країні працюють чотири уранові шахти.
Видобуток урану залишається суперечливим, оскільки під час нього може утворюватися небезпечний газ, а працівники шахт можуть зазнавати шкідливого впливу за відсутності належної вентиляції. Вплив радіоактивних речовин унаслідок видобутку або переробки урану може підвищувати ризик розвитку раку та призводити до забруднення ґрунтових і поверхневих вод.
Уран мав непропорційно негативний вплив на корінні народи, особливо на навахо. Багато земель корінних громад розташовані на територіях із багатими покладами урану, що призвело до їхньої надмірної представленості у гірничодобувній промисловості, а в деяких випадках — до забруднення та отруєння земель. У громаді Лагуна-Пуебло спостерігався гендерний вплив, оскільки чоловіки почали працювати на шахтах, а економіка поступово змістилася від сільськогосподарської моделі до моделі, заснованої на найманій праці.
Аргументи на користь видобутку урану
Виробництво електроенергії Енергія, вироблена в 1996 році з ядерної енергії, що працює на урані, перевищила всю енергію, вироблену в усьому світі приблизно 40 років тому. Один кг дров виробляє один кВт⋅год електроенергії. Така ж кількість вугілля та нафти виробляє три та чотири кВт⋅год відповідно. Один кілограм урану для живлення атомної електростанції виробляє вражаючі 50 000 кВт⋅год, що робить її набагато ефективнішою з точки зору ресурсівRashad, S. M., and F. H. Hammad. "Nuclear Power and the Environment: Comparative Assessment of Environmental and Health Impacts of Electricity-Generating Systems." Applied Energy, vol. 65, nos. 1-4, 2000, pp. 211-229..
Провал енергетичної галузі Хоча Чорнобильська аварія та видобуток урану призвели до високої кількості смертей, прориви дамб спричинили тисячі смертей та переміщень, а інцидент на Бхопальському хімічному заводі спричинив 3000 передчасних смертей. Греблі в Італії та Індії спричинили кілька тисяч смертей. Аварії на вугільних шахтах та вибухи на газових заводах також призвели до історичних смертей. Витоки зрідженого природного газу (ЗПГ) також спричинили багато катастроф. Розливи нафти також руйнували морські берегові лінії на довгі роки, а розливи та вибухи призвели до втрат життів. Таким чином, ризики, пов'язані з ядерною енергетикою та видобутком урану, швидше за все, пов'язані з невдачами самої енергетичної галузі.
Потенціал ядерної енергії Атомна енергія, що працює на урані, є однією з найбезпечніших і найчистіших форм енергії на планеті. Вона виробляє лише 6 тонн вуглекислого газу на гігават-годину електроенергії порівняно з 970 тоннами вугілля та має другий найнижчий рівень смертності серед восьми провідних методів виробництва енергії. Уран є необхідною сировиною для ядерної енергетики.
Сталий розвиток ядерної енергетики Передова ядерна енергетика безпечніша за традиційну, і навіть тоді в результаті аварії на Фукусімі та Три-Майл-Айленді сталася лише одна смерть. Чорнобиль був погано спроєктованим легким реактором. Навіть попри те, що поточні запаси урану означають, що у нас залишилося лише 200 років ресурсів, передова ядерна енергетика є стійкою протягом тисяч років. Поточних запасів вистачить на 9000 років, не враховуючи відходів від застарілих реакторів, які також можна використовувати. Передова ядерна енергетика набагато стійкіша, ніж навіть сонячна чи вітрова енергія. Наразі працює два реактори, але технологія все ще працює над комерціалізацією.
Щоб покінчити з залежністю від викопного палива, людству потрібно знайти спосіб замінити сиру нафту. Массачусетський технологічний інститут зараз очолює ініціативу з ядерного біоперероблення, технологію, яку можна розгорнути у великих масштабах приблизно через 20 років.
Передумови та публічні дебати У 2024 році Казахстан видобув найбільшу частку урану з шахт (39 % світових поставок), далі йдуть Канада (24 %) та Намібія (12 %). Австралія має 28 % світових запасів уранової руди та найбільше у світі окреме родовище урану, розташоване на шахті Олімпійська дамба у Південній Австралії.
У 1976 та 1977 роках видобуток урану став головною політичною проблемою в Австралії, а звіт Ranger Inquiry (Fox) відкрив публічні дебати щодо видобутку урануBauer, Martin (ed) (1995). Resistance to New Technology, Cambridge University Press, p. 173.. Група «Рух проти видобутку урану» була створена в 1976 році, і було проведено багато протестів та демонстрацій проти видобутку урануDrew Hutton and Libby Connors, (1999). A History of the Australian Environmental Movement, Cambridge University Press.. Занепокоєння пов'язані з ризиками для здоров'я та шкодою для навколишнього середовища від видобутку урану.
У 1977 році Національна конференція Австралійської лейбористської партії (ALP) ухвалила резолюцію на користь безстрокового мораторію на видобуток урану, а антиядерний рух в Австралії виступив на підтримку Лейбористської партії та допоміг їй повернути собі владу. Однак після того, як ALP прийшла до влади в 1983 році, конференція ALP 1984 року проголосувала за «політику трьох шахт».
В Австралії діють три уранові шахти: в Олімпійська дамба (Роксбі) та Беверлі — обидві на півночі Південної Австралії, — а також у Рейнджері на Північній території. У 2011 році завершено будівництво четвертої уранової шахти Південної Австралії — уранової шахти «Ханімун».
Урановий рудник Rössing, розташований у Намібії, є найдовше діючим у світі відкритим урановим кар'єром. Дамба хвостосховища уранового заводу протікала протягом кількох років, а 17 січня 2014 року катастрофічне руйнування конструкції резервуара для вилуговування спричинило великий розлив.
Французька лабораторія Commission de Recherche et d'Information Independentes sur la Radioactivite (CRIIAD) повідомила про підвищений рівень радіоактивних матеріалів у районі навколо шахти.
Серед відомих антиуранових активістів — Голден Місабіко (Демократична Республіка Конго), Кевін Баззакотт (Австралія), Джекі Катона (Австралія), Івонн Маргарула (Австралія), Джилліан Марш (Австралія), Мануель Піно (США), Джоанн Талл (США) та Сунь Сяоді (Китай)Jennifer Thompson. Anti-nuke protests Green Left Weekly, 16 July 1997.. Було багато повідомлень про умови праці на шахті та їхній вплив на шахтарів. Світове виробництво урану Країна Виробництво у 2024 році (тонни) Казахстан 23 270 Канада 14 309 Намібія 7 333 Австралія 4 598 Узбекистан (за оцінками) 4000 Росія 2738 Нігер 962 Китай (за оцінками) 1600 Індія (за оцінками) 500 Південна Африка (за оцінками) 200 Україна (за оцінками) 288 США 260 Інші 155
Ризики для здоров'я від видобутку урану Оскільки уранова руда виділяє газ радон, видобуток урану може бути небезпечнішим, ніж інші підземні видобутки, якщо не встановлено належних систем вентиляції. Протягом 1950-х років багато навахо в США стали урановими шахтарями, оскільки багато родовищ урану було виявлено в резерваціях навахо. Статистично значна підгрупа цих ранніх шахтарів пізніше розвинула дрібноклітинну карциному після впливу уранової руди. Було показано, що радон -222, природний продукт розпаду урану, є канцерогеном.
Деякі американці, які пережили вплив радіації, а також їхні нащадки отримали компенсації відповідно до Закону про компенсацію за радіаційний вплив, прийнятого у 1990 році. Станом на 2016 рік ця програма продовжувала приймати та виплачувати компенсаційні позови. Серед тих, чиї заявки були успішно задоволені, були шахтарі уранових копалень, працівники переробних підприємств і особи, зайняті транспортуванням уранової руди.
Залишки, що утворюються під час переробки уранової руди, також можуть бути джерелом радону. Радон, який утворюється через високий вміст радію у відкритих відвалах і хвостосховищах, може легко вивільнятися в атмосферу.
Також можливе забруднення ґрунтових та поверхневих вод ураном внаслідок процесів вилуговування. У липні 2011 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) опублікувала четверте видання своїх рекомендацій щодо якості питної води. Рекомендований рівень вмісту урану в питній воді було підвищено до 30 мкг/л. Цей ліміт може бути перевищений поблизу хвостів млинів або гірничих об'єктів.
Зазвичай вважається, що чотиривалентний уран утворює нерозчинні речовини, і така стратегія була застосована для зменшення ризику витоку урану поблизу гірничих робіт. Однак наявність U(IV) у ґрунті, зв’язаного з аморфними агрегатами Al–P–Fe–Si у вигляді некристалічної речовини, була виявлена Різланом Берньє-Латмані та його колегами у струмку, що впадає у водно-болотні угіддя у Франції, які зазнали впливу гірничодобувної діяльності. Це викликало припущення, що процес вилуговування урану може бути більш поширеним явищем, ніж вважалося раніше.
У січні 2008 року компанію Areva було номіновано на премію «АнтиОскар». Французька державна компанія видобуває уран на півночі Нігеру, де шахтарів не інформують про ризики для здоров'я, а аналіз показує радіоактивне забруднення повітря, води та ґрунту. Місцева організація, яка представляє шахтарів, заявила про «підозрілі випадки смерті серед робітників, спричинені радіоактивним пилом та забрудненими ґрунтовими водами».
Видобуток урану та корінне населення Масштабні операції з видобутку урану по всьому світу мали значний вплив на корінні народи та їхній спосіб життя, що порушує питання щодо економічного розвитку «віддалених регіонів» у зв'язку з впливом на традиції та спосіб життя цих культур, а також пов'язаних з цим небезпек для здоров'я та навколишнього середовища.
Уранова шахта Джабілука розташована в Національному парку Какаду, Австралія, є об'єктом Всесвітньої спадщини та домівкою для культури аборигенів Міррар. Існує суперечка між гірничодобувною промисловістю, народом Міррар, представленим Івонн Маргарулою, екологами та політиками щодо наслідків постколоніалізму щодо впливу на здоров'я та життєздатність людей та інших видів, а також впливу на дефіцитні водні ресурси.
Вплив видобутку, помелу та переробки урану на ядерну енергетику Індії, що стрімко розвивається, створив суперечки між корінними народами і розвитком гірничодобувної промисловості та енергетики. Вінона Ладюк, речниця корінних американців та перших народів, багато писала про вплив видобутку урану на корінні громади.
Уранова шахта Джекпайл була найбільшою у світі відкритою урановою шахтою до її закриття у 1980-х роках. Вона розташовувалася на землях Лагуна-Пуебло в Нью-Мексико, займала площу близько 2500 акрів і забезпечувала роботою представників народів Лагуна, Каньйонсіто, Акома та Зуні-Пуебло, а також навахо. Шахта Джекпайл мала значний гендерний вплив на громаду Лагуна-Пуебло. На підприємстві переважно працювали чоловіки з громади, що сприяло переходу місцевої економіки від традиційного сільського господарства до системи найманої праці. Культура Лагуна-Пуебло традиційно характеризується як матріархальна та матрилінійна. Отримання чоловіками стабільної заробітної плати посилило їхній вплив як усередині громади, так і за її межами. Оскільки шахта працювала цілодобово, працівники часто пропускали традиційні церемонії та громадські заходи через робочі зміни.
Див. також
Розлив уранового заводу в Черч-Рок Екологічний расизм Проблеми ядерної праці Дебати щодо ядерної енергетики