Ву́лиця Васи́ля Сту́са — вулиця в Хаджибейському районі міста Одеса, у межах історичного мікрорайону Дальні Млини. Вона пролягає від вулиці Дальницької (в районі станції Одеса-Застава II) до Онезької вулиці, перетинаючи вулиці Мельницьку, Строганова, Радужну та Литовську.

Історія Освоєння території сучасної вулиці розпочалося в 1820-х роках, коли тут селилися переважно мельники, через що мікрорайон отримав назву Дальні Млини. Тривалий час це було тихе, майже сільське передмістя, проте будівництво залізниці у 1862—1865 роках та поява промислових заводів і фабрик докорінно змінили його характер, перетворивши район на робітниче поселення.

Первинно вулиця мала назву Сапожникова. Історики пов'язують це найменування з ім'ям Федора Сапожникова, який у 1895 році володів будинком на сусідній вулиці Радужній, що перетинає сучасну вулицю Стуса. У радянський період, відповідно до політики більшовиків, вулицю перейменували на честь радянського партійного діяча, пропагандиста та комісара у справах преси В. Володарського (справжнє ім'я — Мойсей Маркович Гольдштейн), який у грудні 1917 року брав участь у другому з'їзді Румчероду в Одесі та згодом організовував репресії проти опозиційної небільшовицької преси.

У 1992 році, після проголошення незалежності України, вулиця отримала свою сучасну назву на честь видатного українського поета-шістдесятника, перекладача, правозахисника та Героя України Василя Стуса. Зміна назви з імені одного з ідеологів більшовицької репресивної системи на ім'я поета, якого ця система намагалася знищити, стала символічним актом декомунізації та розривом із практикою переслідування інакодумства.

Забудова та інфраструктура

Одеська джутова фабрика Одним із найвідоміших промислових об'єктів на вулиці була Одеська джутова фабрика (в народі — «Джутарка»). Її історія розпочалася в липні 1887 року, коли на хуторі купця Федора Родоканакі відкрилося «Товариство паперо-джутової фабрики в Російській імперії». Вже за рік на підприємстві працювала тисяча робітників. У 1909 році її власником стало французьке акціонерне товариство.

У радянський період фабрика була націоналізована і стала одним із провідних підприємств міста, виробляючи значну частку пенько-джутових тканин у СРСР. Під час німецько-румунської окупації на фабриці діяло жіноче підпілля, учасниці якого знищили тисячі мішків та затопили обладнання ткацьких верстатів у ставку, завадивши їх вивезенню. Після війни підприємство відбудували. У часи незалежності фабрика не витримала конкуренції з іноземними виробниками, а її приміщення перейшли у комунальну власність. У 2013 році на території відбулася велика пожежа, яка знищила значну частину складів. Наразі там розташований логістичний центр, а інші приміщення здаються під офіси та склади.

Ставок Навпроти будівлі Малиновського районного суду розташований ставок, який первісно виконував функцію відстійника джутової фабрики. Попри плани з облагородження території та очищення водойми, ставок тривалий час перебуває у занедбаному стані й засмічується, хоча в ньому продовжують жити качки та жаби.

Парк Савицького Вулиця межує з парком Савицького (колишній парк імені Ленінського комсомолу). За радянських часів тут були чисті ставки та човнова станція. Станом на 2020 рік розроблено проєкт реконструкції парку, який передбачає відновлення зеленої зони, створення місць відпочинку, виставкових майданчиків та музею, проте реалізація проєкту потребує залучення інвесторів.

Заклади культури, освіти та виховання Одеський культурний центр: творчий простір, де проходять театральні вистави та концерти. Центр має власну трупу та щорічно приймає всеукраїнський фестиваль театрів «Молоко». Біля входу встановлено металеву скульптуру мавпи в людський зріст авторства Кирила Максименка. Школа № 110: у цьому закладі в період з 1929 по 1939 рік навчався Микола Авілов — військовий льотчик, який загинув у повітряному бою над Кубанню в 1942 році. Європейський університет: філія вищого навчального закладу. Центр соціально-психологічної реабілітації дітей (колишній притулок «Світанок»): дитячий заклад соціального захисту, який здобув скандальну відомість через численні скарги вихованців та відкриті кримінальні провадження щодо жорстокого поводження з дітьми як персоналу, так і охорони.

Інші об'єкти На вулиці також розташовані: Малиновський районний суд міста Одеси. Храм ікони Пресвятої Богородиці «Всецариця». Покинутий стадіон заводу «Будгідравліка» площею 5 гектарів, переданий у приватну власність у 2005 році під інвестиційні зобов'язання, які не були виконані. Спорткомплекс «Краян» та руїни колишньої будівлі ПТУ № 33.

Примітки