Весі́льний обря́д «ви́куп ці́пка» у селі́ Токарі — елемент нематеріальної культурної спадщини Полтавської області, зафіксований у селі Токарі Лохвицької міської територіальної громади Миргородського району. Звичай являє собою автентичну театралізовано-ігрову дію, яка виконується під час традиційного українського весілля і символізує захист дівочого роду, випробування кмітливості молодого та ритуальну згоду на шлюб.

Наказом Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації обряд внесено до Регіонального інвентарю об'єктів нематеріальної культурної спадщини Полтавщини (реєстраційний № 35 від 15 березня 2024 року).

Символізм та походження Звичай викупати наречену є загальноукраїнським, проте на території колишнього Лохвицького повіту він набув унікальної локальної форми, де головним об'єктом торгу стають не лише «ворота» чи «місце біля молодої», а ціпок (дерев'яна обрядова палиця).

В етнографічному контексті ціпок у Токарях символізує уособлення недоторканності житла та родинних кордонів, магічний інструмент для програмування майбутнього достатку молодих, а також ритуальний символ міцності та довголіття майбутньої сім'ї.

Перебіг обряду Обряд «викупу ціпка» розгортається у перший день весілля під час приїзду «поїзда» нареченого (молодого із боярами та світилками) до обійстя нареченої.

Виготовлення атрибута Напередодні свята парубки з боку нареченої (її брати, родичі або сусіди) виготовляють ритуальний костур із міцного дерева (найчастіше ліщини). Його ретельно зачищають і пишно прикрашають живими квітами, калиною, барвінком та різнокольоровими стрічками, які уособлюють дівочу красу й незайманість дівчини.

Блокування входу та торги Коли весільний кортеж молодого підходить до подвір'я, шлях йому перекривають місцеві парубки («брамові» або «варта»). Старший із них тримає в руках прикрашений ціпок, вертикально впираючи його в землю або тримаючи поперед себе. Прохід у двір без цього атрибута суворо заборонений.

Між старшим боярином з боку молодого та весільною вартою дівчини починаються тривалі гумористичні торги. Вартові стверджують, що тримають у руках «золотий ключ» від серця дівчини та хати, і вимагають за нього вагому платню.

Випробування та викуп Щоб здобути ціпок, сторона нареченого має пройти кілька етапів. На підготовлену тарілку або безпосередньо до стрічок ціпка бояри намотують паперові гроші, обдаровують варту цукерками, короваєм та міцними напоями. Молодий або його дружки повинні відгадати загадки про наречену або виконати локальні весільні примовки. Іноді дружкам дозволяється спробувати відібрати ціпок силою, що створює атмосферу традиційної весільної обрядової штовханини.

Передача ціпка Після того, як умови викупу повністю задовольняють парубків нареченої, головний вартовий урочисто передає ціпок старшому старості або самому нареченому, тричі б'ючи ним об землю на знак завершення торгу та зняття заборони. Отриманий ціпок заносять до хати молодої і ставлять на покуті, де він зберігається протягом усього весілля як символ об'єднання та примирення двох родів.

Сучасний стан і популяризація У XXI столітті мешканці села Токарі Лохвицької громади продовжують відтворювати цей звичай в елементах сучасного весілля, що дозволяє зберігати його автентичну структуру. Обряд активно досліджується Полтавським обласним центром народної творчості та культурно-освітньої роботи. У червні 2025 року звичай «викупу ціпка» у виконанні творчих колективів Лохвичини було презентовано широкій публіці на Обласному фестивалі нематеріальної культурної спадщини «Віха» у селі Лютенька.

Див. також Традиційне українське весілля Токарі (Миргородський район)

Джерела та література Елементи нематеріальної культурної спадщини Полтавської області // Обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи Полтавської обласної ради. Матеріали Обласного фестивалю нематеріальної культурної спадщини «Віха» — Лютенька, 2025.

Примітки