Мико́ла Олекса́ндрович Кази́-Гіре́йWalter de Gruyter Biographischer Index Rußlands und der Sowjetunion. 2011. — С. 2930 (1866 — 18 грудня 1917, Харбін) — цивільний інженер, архітектор часів Російської імперії. Один із провідних першорозбудовників міста Харбін та інфраструктури Китайсько-Східної залізниці (КСЗ).

Біографія Походив із відомого шляхетського роду Кази-Гіреїв, що був відгалуженням кримської ханської династії Ґераїв, чиї представники інтегрувалися до військово-адміністративної еліти Російської імперії. Перебував у близьких родинних зв'язках із видатним архітектором і художником Альбертом Бенуа.

Початкову військову та загальну освіту здобув у Тифліському кадетському корпусі. У 1887 році вступив до Петербурзького інституту цивільних інженерів, який успішно закінчив у 1892 році, здобувши звання цивільного інженера за першим розрядом.

Діяльність у Манчжурії Наприкінці 1890-х років був залучений до масштабного геополітичного та інфраструктурного проєкту — будівництва Китайсько-Східної залізниці. Кази-Гірей увійшов до складу першої генерації інженерів, які фактично з нуля зводили місто Харбін та прокладали залізничні колії у складних кліматичних і топографічних умовах Манчжурії. Працював над спорудженням Південної лінії залізниці (що з'єднувала Харбін із Порт-Артуром) під безпосереднім керівництвом інженера Ф. О. Гіршмана, спільно з колегами Б. А. Рінеком та О. І. Шидловським. Окрім суто технічного нагляду, цивільні інженери залізниці відповідали за проєктування житлових поселень, вокзалів та комунальної інфраструктури вздовж лінії сполучення.

Генерал-майор Ф. П. Рерберг згадував М. О. Кази-Гірея у своїх мемуарах, описуючи тогочасні подорожі краєм:У 1900 році, під час масштабного Іхетуаньського (Боксерського) повстання, спрямованого проти іноземної присутності в Китаї, Кази-Гірей разом із групою підлеглих залізничних службовців та своєю родиною зазнав збройного нападу з боку повстанців-іхетуанів, які масово руйнували залізничне полотно та станційні споруди, проте інженеру вдалося врятуватися.

Поза своєю професійною діяльністю Кази-Гірей активно займався громадською роботою та лінгвістичними студіями. Він виступив одним із піонерів та засновників руху прихильників мови Есперанто на Далекому Сході, організувавши перші осередки есперантистів у Харбіні та Шанхаї для налагодження міжнародних культурних комунікацій у багатонаціональному середовищі регіону.

Помер 18 грудня 1917 року в Харбіні на тлі революційного хаосу в колишній імперії. Був похований на місцевому Покровському (Старому) цвинтарі.

Проєкти та споруди У межах розбудови міського простору Харбіна сформував унікальне архітектурне обличчя міста, використовуючи тогочасні європейські стилістичні напрями, адаптовані під місцеві будівельні матеріали. Автор проєктів таких знакових споруд: МістоОб'єктРікФотоАдресаКоментаріХарбінСобор Святого Станіслава1906—1907Великий проспект, № 27Виконаний у стилі неоготики для потреб римо-католицької громади залізничників польського походженняКолупаєв В. Римо-католики из числа подданных Российской империи // Католические общины и русская диаспора . Закритий у 1966 році, зазнав значних руйнувань під час Культурної революції. Відновлений у 2004 році, освячений на честь Святішого Серця Ісуса.ХарбінЦерква Успіння Богородиці1908При Новому цвинтаріНеоруський стиль. Близький родич архітектора, художник Альберт Бенуа, згодом відзначав, що сюжетна іконографія та характер розписів на фасаді цієї церкви стали ідентичними до розписів Успенської церкви на відомому емігрантському цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем (1939). Наразі храм закритий для богослужінь, будівля використовується як виставкова зала.

Родина

Брат — Костянтин Олександрович Кази-Гірей Дружина — Олександра Кази-Гірей. Син — Алім Миколайович Кази-Гірей, належав до спільноти харбінських студентів, які через складну політичну ситуацію в Китаї емігрували для продовження навчання до США. Донька — Ніна Миколаївна Костомарова (Попова / Кази-Гірей) (1891—1965). Після подій Громадянської війни опинилася в СРСР, похована у м. Красноярськ на Троїцькому цвинтарі. Донька — Тамара Миколаївна Кази-Гірей.

Примітки

Література

Slobodchikov T. A. Russian Architecture in Harbin: Spaces, Styles, and Architects. — San Francisco: Pacific Press, 2015. — P. 88-92.