Луньов Олексій Юрійович ( 27 листопада 1984, Харків, Українська РСР, СРСР) — український військовослужбовець та науковець, полковник Національної гвардії України, кандидат військових наук (2021), доцент (2024), майстер спорту України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022). У 2024—2025 роках тимчасово виконував обов’язки начальника Національної академії Національної гвардії України.
Проходження служби
У 2001 році вступив до Військового інституту внутрішніх військ МВС України, який закінчив у 2005 році.
Після закінчення інституту проходив військову службу в Академії внутрішніх військ МВС України, де обіймав посади командира взводу, курсового офіцера та начальника курсу. У 2012–2013 роках навчався на командно-штабному факультеті Академії внутрішніх військ МВС України, здобувши ступінь магістра.
Після завершення навчання продовжив службу в Національній академії Національної гвардії України. Обіймав посади начальника курсу гуманітарного факультету, заступника начальника гуманітарного факультету з навчальної роботи — начальника навчальної частини, викладача кафедри тактики командно-штабного факультету та заступника начальника командно-штабного факультету з навчальної роботи — начальника навчальної частини.
У 2020–2022 роках проходив службу на посаді викладача кафедри тактики командно-штабного факультету Національної академії Національної гвардії України.
У 2022–2023 роках обіймав посаду заступника начальника командно-штабного факультету з навчальної роботи — начальника навчальної частини.
У 2023 році був призначений заступником начальника Східного Харківського територіального управління Національної гвардії України з охорони важливих державних об'єктів.
У серпні 2024 року — лютому 2025 року року тимчасово виконував обов'язки начальника академії.
У 2025 році проходив службу на посадах начальника служби радіоелектронної боротьби секції планування застосування штабу та начальника відділу підготовки за призначенням секції підготовки (G-7) Східного територіального управління Національної гвардії України.
З 2026 року — перший заступник начальника Національної академії Національної гвардії України з навчально-методичної та наукової роботи.
Участь у бойових діях
З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну брав безпосередню участь у відсічі збройної агресії та організації оборони Харківської області.
З лютого по травень 2022 року — командир батальйонної групи Національної академії Національної гвардії України, виконував бойові завдання з відсічі збройної агресії Російської Федерації..
2022–2023 роки — виконував обов'язки начальника відділу підготовки оперативного угруповання військ «Харків», здійснював організацію та координацію підготовки підрозділів, залучених до виконання бойових (спеціальних) завдань.
2024 рік — командир тактичної групи «Слобода» оперативного угруповання військ «Харків»
2025 рік — заступник командира тактичної групи «Слобода» оперативно-тактичного угруповання «Харків»..
Освіта
2005 — закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України.
2007 — закінчив Харківську державна академія фізичної культури.
2013 — закінчив Академію внутрішніх військ МВС України.
Наукова діяльність
У квітні 2021 року в Національній академії Національної гвардії України захистив дисертацію на тему «Методика планування застосування безпілотних летальних апаратів мультикоптерного типу для моніторингу оперативної обстановки при проведенні спеціальної операції силами НГУ» на здобуття наукового ступеня кандидата військових наук за спеціальністю 21.07.05 «Службово-бойова діяльність сил охорони правопорядку».
10 грудня 2024 року присвоєно вчене звання доцента кафедри тактики.
Нагороди
Орден «За мужність» III ступеня (17 квітня 2022). Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції». Відзнака Міністерства внутрішніх справ України «За відзнаку в службі» II ступеня (2009).
Відзнака Міністерства внутрішніх справ України «За відзнаку в службі» I ступеня (2010).
Нагрудний знак Міністерства оборони України «Знак пошани» (2016)Посвідчення до нагрудного знака Міністерства оборони України «Знак пошани», видане на підставі наказу Міністра оборони України від 29 грудня 2016 року № 1213.. Медаль Міністерства оборони України «За сприяння Збройним Силам України» (2023)Посвідчення до відзнаки Міністерства оборони України — медалі «За сприяння Збройним Силам України», видане на підставі наказу Міністра оборони України від 17 серпня 2023 року № 1060..
Медаль Державної прикордонної служби України «За сприяння в охороні державного кордону України» (2024)Посвідчення до медалі Державної прикордонної служби України «За сприяння в охороні державного кордону України», видане на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 6 березня 2024 року № 617.. Нагородна вогнепальна зброя (2022).
Медаль «За оборону міста-героя Харкова».
Відзнака «20 років сумлінної служби» (2023).
Знак пошани «За заслуги перед Харківщиною». Ініціативи та діяльність
Під час проходження служби в Національній академії Національної гвардії України брав участь у розвитку міжнародного військового співробітництва, удосконаленні системи підготовки військовослужбовців та впровадженні сучасних методик навчання.
Зокрема, за його участі в Академії розвивалися програми підготовки з тактичної медицини, підготовки операторів безпілотних літальних апаратів у співпраці з громадською організацією «BETA» та проєкту «Air Skills».
Також брав участь у розвитку міжнародної співпраці Національної академії Національної гвардії України з представниками Королівства Данії, Французької Республіки, Латвійської Республіки та Королівства Швеції.
Посилання
«Харків — залізобетон, це бастіон, який ворогу просто не взяти», — полковник Нацгвардії Олексій Луньов
Відео інтерв'ю за участю Олексія Луньова. // YouTube.
Полковник Олексій Луньов: військовий шлях лідера та відповідальність командира
Примітки