Марк Краснер (; ) — французький математик, який займався алгебраїчною теорією чисел.
Життєпис Марк Краснер народився 9 квітня 1912 року в Одесі. Емігрував із Радянського Союзу до Франції і в 1935 році захистив докторську дисертацію в Паризькому університеті під керівництвом Жака Адамара на тему «Про теорію розгалуження ідеалів негалоїсівських полів алгебричних чисел». З 1937 по 1960 рік він працював науковцем у Національному центрі наукових досліджень, а з 1960 року — професором Університету Клермон-Ферран. З 1965 року він був професором Паризького університету VI (П’єр і Марі Кюрі), звідки у 1980 році пішов на пенсію як почесний професор.
Краснер проводив дослідження в галузі p-адичного аналізу. У 1944 році він ввів поняття ультраметричних просторівNombres semi-réels et espaces ultramétriques, Comptes Rendus de l'Académie des Sciences, Tome II, vol. 219, p. 433, до яких належать p-адичні числа. У 1951 році разом із Левом Калужніним він довів універсальну теорему вкладеності Краснера–Калужнина, яка стверджує, що кожне розширення однієї групи іншою ізоморфній підгрупі продукту вінця. Відома теорема Краснера, яка повсюдно відома як лема Краснера, пов’язує топологічну структуру та алгебраїчну структуру векторних просторів над локальними полями.
У 1958 році він отримав премію імені Поля Доісто–Еміля Блюте від Французької академії наук.
Помер 13 травня 1985 в Парижі.
Примітки
Посилання Jean Dieudonné and Jean-Paul Pier on Marc Krasner, Cahiers Hist. Math. 1986