Євгеніуш Вітольд Пясецький ( 13 листопада 1872, Львів — 17 липня 1947, Пташин) — польський лікар, теоретик фізичного виховання та шкільної гігієни, скаутмайстер Республіки Польща та співавтор скаутської термінології. Покровитель Академії фізичного виховання в Познані.
Біографія Він був сином Венантія Пясецького (1832–1909), вчителя гімнастики та одного з перших активістів Гімнастичного товариства «Сокіл» у Львові. Навчався на медичному факультеті Ягеллонського університету, де познайомився з ідеями Генрика Йордана. У 1896 році він отримав університетський ступінь і ненадовго переїхав до Відня. Після повернення до Львова в 1899 році він влаштувався вчителем гімнастики в Імператорсько-Королівську гімназію IV у Львові, де працював до 1914 року. На межі 1899 та 1900 років він заснував перші студентські футбольні команди, а в 1904 році заснував Гімнастико-спортивний клуб при 4-й гімназії, а також Народно-юнацьке ігрове товариство, яке займалося ширшою позакласною діяльністю. Гімнастико-спортивний клуб у травні 1907 року був перетворений на клуб «Погонь Львів», першим президентом якого став Пясецький (він обіймав цю посаду до листопада 1909 року; після цього був почесним членом клубу). З 1909 року він читав лекції доцента з теорії фізичного виховання та шкільної гігієни у Львівському університеті. У 1912 році разом з Мечиславом Шрайбером він опублікував у Львові другий підручник польського скаутингу — після Анджея Малковського — «Скаути польської молоді». У ній він наголосив на культивуванні національних традицій, питаннях загальноосвітніх чинників, стриманості, краєзнавстві, а також фізичному та громадянському вихованні в скаутському русі. Він запровадив численні основні скаутські терміни — скаут, скаутмайстер, зграя, патруль та інші. З 1913 по 1914 рік він редагував журнал «Скаут» у Львові. Він був серед тих, кому було присвоєно звання скаутмайстера Республіки Польща 7 грудня 1927 року. Він також брав участь у популяризації лижного спорту та став співзасновником Карпатської асоціації лижників (1907).
Під час Першої світової війни він читав лекції зі шкільної гігієни в Польському університетському коледжі в Києві. Як і його батько, він був активним членом товариства «Сокіл». У 1919 році він представляв Асоціацію польських соколів у Німеччині на першому національному з'їзді «Сокіл», який став прелюдією до створення Асоціації гімнастичних товариств «Сокіл» у Польщі. У 1919 році він оселився в Познані та став професором Познанського університету, де читав лекції з теорії фізичного виховання та шкільної гігієни. Він заснував і роками керував кафедрою теорії фізичного виховання та шкільної гігієни на філософському факультеті (1919) та Школою фізичного виховання (1922) на медичному факультеті цього університету. У 1950 році Школа була перетворена на незалежну Вищу школу фізичного виховання (з 1972 року відому як Академія фізичного виховання), якій у 1981 році було присвоєно ім'я Євгеніуша Пясецького. Він виступав за підготовку вчителів фізичного виховання на базі університетів та розробив відповідну навчальну програму. Він був членом керівництва державних установ, що займалися цим питанням, а також був експертом Ліги Націй. У 1920 році він заснував і редагував щомісячник «Фізичне виховання». Він є автором першої у світі роботи з дитячої гімнастики (у 1930-х роках).Mieczysław Stański, Heliodor Święcicki 1854–1923, PWN, Warszawa-Poznań, 1983, s. 87, .
Він помер 17 липня 1947 року у віці 74 років. Похований 21 липня 1947 року на Ґурчинському цвинтарі в Познані (ділянка IPc1-1-11).
Сім'я 5 червня 1898 року він одружився з Гізелою, уродженою Зелінською (1877–1946), і мав з нею п'ятеро дітей: Євгенія, СтаніславM. Białota, Piasecki Stanisław, [w:] Słownik biograficzny historii Polski, t. 2, red. J. Chodera, F. Kiryk, Wrocław-Warszawa-Kraków 2005, s. 1148., Владислав, Ванда (нар. 1905) та Лєшек (нар. 1907).
Нагороди
Орден Відродження Польщі, командорський хрест (2 травня 1923)Stanisław Łoza (red.): Czy wiesz kto to jest?. Wyd. II popr. Warszawa: Główna Księgarnia Wojskowa, 1938, s. 566. Орден Святого Савви, командорський хрест (Югославія)
Бібліографія
O sportach zimowych (1901) Atletyzm – a wychowanie (1902) Jak uprzyjemnić ćwiczenia cielesne? (1902) Piłka nożna (1902) O wpływie pewnych rodzajów pracy mięśniowej na rytm serca (1903) Les exercices de force au point de vue de l'hygiene (1904) Zasady Wychowania Fizycznego (1904) Igrzyska Narodowe (1905) Czy piękność zanika? (1906) Czy wstrzemięźliwość płciowa szkodzi zdrowiu? Zdania 25 powag lekarskich różnych krajów w dosłownym przekładzie (1906) Jednogodzinne wycieczki jako przyczynek do rozwiązania kwestyi wychowania fizycznego (1906) Piłka nożna polska: przyczynek do kwestyi wychowania fizycznego narodowego (1906) Contribution a l'étude des lois du travail musculaire volontaire (1907) Parki Jordanowskie (Sprawozdanie, przedłożone „Stałej komisyi zdrowotnej m. Lwowa” w lutym 1907) (1907) Przyczynek do wiadomości o prawach pracy mięśniowej (1907) Sprawozdanie z posiedzeń (X Zjazd Lekarzy i Przyrodników Polskich we Lwowie. Sekcya Wychowania Fizycznego) (1907) Ćwiczenia ratownicze w szkołach średnich: referat przedłożony Wysokiej Radzie Szkolnej Krajowej (1908) Heurystyczna metoda nauczania, zastosowana w wychowaniu fizycznem (Odczyt, wygłoszony na II-gim międzynarodowym kongresie hygienistów szkolnych w Londynie 1907 r. (1908) Wychowanie fizyczne na II Międzynarodowym Kongresie Hygienistów Szkolnych w Londynie, 5–10 sierpnia 1907 r. (1908) Badania nad niektórymi nowszymi sposobami odkażania jamy ustnej (1909) Epidemia płonicy w mieście Lwowie w latach 1907–1909: z polecenia komisyi, wybranej przez Radę królewskiego stoł. miasta Lwowa, dnia 27 sierpnia 1908 r. (1909) Zdobycze lat ostatnich w zakresie walki z chorobami zakaźnemi ostremi w szkole (1909) Les écoles polonaises et leurs conditions hygiéniques (1910) III Kongres Międzynarodowy Hygienistów Szkolnych w Paryżu, 2 do 7 sierpnia 1910 (1910) Hygiena pracy ręcznej w szkole (1911) Lekarze szkolni w Polsce (1911) Gimnastyka wychowawcza szwedzka w Polsce (1912) Pierwsza wystawa przeciwalkoholowa we Lwowie (1912) Harce jako doniosły środek kształcenia cielesnego (Referat odczytany na Sekcyi III Kongresu międzynarodowego kształcenia cielesnego w Paryżu, 1913 r.) (1913) Körperliche Erziehung der Jugend (1913) Zabawy i gry ruchowe dzieci i młodzieży, ze źródeł dziejowych i ludoznawczych przeważnie rodzinnych i z tradycji ustnej (1916) Harce młodzieży polskiej (Na podstawie dzieła gen. R. Baden-Powella p.t. „Scouting for Boys”) (1917, z Mieczysławem Schreiberem) Z dziedziny ortopedyi wojennej (fizyoterapia, protezy, reedukacya) (1917) Zabawy i gry ruchowe dzieci i młodzieży: ze źródeł dziejowych i ludoznawczych, przeważnie rodzimych i z tradycyi ustnej, wyd. II (1919) Dzieje wychowania fizycznego (1925) O przyszłość sportu (1929) Wychowanie fizyczne w uniwersytetach europejskich (1929) Granice wysiłków sportowych (1931) Wychowanie fizyczne (1931) Dalsze badania nad genezą ćwiczeń cielesnych: palant polski (1932) Lekarze w sokolstwie polskiem (1867–1932) (1932) Dalsze badania nad genezą ćwiczeń cielesnych: palant zagranicą (1934) Dawna szkoła polska jako rozsadniczka ćwiczeń cielesnych (1935) „Jaworowi ludzie”. Studjum z pogranicza folkloru i pedagogiki (1935) Kultura fizyczna jako problem wychowania narodowego (1935) Zarys teorji wychowania fizycznego (1935) Dalsze badania nad genezą ćwiczeń cielesnych (VII): Krąg (1936) Dalsze badania nad genezą ćwiczeń cielesnych (VIII): Zelman (1938) Próba gimnastyki niemowląt dokonana na materiale dzieci zdrowych (1946)
Примітки
Література
Stanisław M. Brzozowski, Eugeniusz Piasecki, [w:] Polski Słownik Biograficzny, tom XXV, 1980. Mała encyklopedia sportu, Warszawa 1987 (tam m.in. fotografia oraz podane miejsce śmierci Poznań). Andrzej Gowarzewski, 75 lat PZPN. Księga jubileuszowa, 12. tom cyklu Encyklopedia piłkarska FUJI, Katowice 1994. Andrzej Gowarzewski, Lwów i Wilno w ekstraklasie, 4. tom cyklu Kolekcja klubów, Katowice 1997.
Посилання
Publikacje Eugeniusza Piaseckiego w bibliotece Polona. Eugeniusz Piasecki, Internetowy Polski Słownik Biograficzny.