Бізертська ескадра також відома як Російська ескадра в Тунісі — загін бойових кораблів і допоміжних суден, що у листопаді 1920 року брав участь в евакуації військ генерала Врангеля з Криму; основні сили білого «врангелівського» Чорноморського флоту. З грудня 1920 до лютого 1921 року ескадра з 33 кораблів і суден колишнього російського Чорноморського флоту увійшла в гавань французької військово-морської бази Бізерта в Тунісі. Згодом частина кораблів була реквізована французькою владою в оплату російських боргів, інші — розібрані на метал у 1930–1936 роках, після встановлення дипломатичних відносин між Францією і СРСР«Военный энциклопедический словарь» на сайті МО РФ Советская военная энциклопедия. Том 2. — М.: Огиз, 1933. — 492 с. .
Передумови
За часів Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, протягом 1918 року, майже всі кораблі колишнього Імператорського Чорноморського Флоту підняли український прапор. Проте Український Чорноморський флот проіснував недовго. В кінці 1918 року в Україні спалахнуло антигетьманське повстання, а до портів Чорного моря увійшли війська Антанти.
Командувач Українським флотом контр-адмірал В'ячеслав Клочковський намагався провести перемовини з союзниками, але британське та французьке командування віднеслось до флоту, як до власної здобичі. Більшу частину кораблів було передано Добровольчій армії, на яку зробила ставку Антанта у боротьбі з більшовиками, а решту кораблів представники Антанти вивели до своїх портів.
Якщо всі кораблі досить швидко були захоплені військами Антанти, то підводні човни Чорноморського флоту, що базувались в Одесі, до 1920 року ходили під українським Військово-Морським прапором.
Після Антанти до Криму прийшли війська Денікіна. Залишаючи Україну в квітні 1919 року, Антанта прихопила більшість кораблів Чорноморського флоту, перевівши їх у Константинополь. Після проголошення створення «Бази Російського Чорноморського Флоту», кораблі було повернуто до Севастополя, що знаходився під владою білогвардійських військ генерала Врангеля.
Евакуація армії Врангеля з Криму
Підготовка до евакуації Білої армії
З переміщення боротьби між більшовиками і білогвардійцями в Крим і призначення Головнокомандувачем Збройними силами Півдня Росії генерала Петра Врангеля, він віддав наказ підготувати план евакуації армії, флоту і державних установ з Криму до Константинополя на випадок поразки в битві за Крим. Секретним розпорядженням начальника штабу Головнокомандувача Збройними силами Півдня Росії від 4 квітня 1920 № 002430, на ім'я командувача флотом вимагалося, дотримуючись режиму повної секретності, в найкоротший термін підготувати відповідний тоннаж суден для перевезення, у разі необхідності, 60 тисяч осіб в Константинополь. Для цього пропонувалося розподілити кораблі і судна по передбачуваним портам посадки з розрахунком почати посадку на судна через чотири-п'ять днів після початку відходу військ з Чонгару і Перекопу. Розпорядженням передбачалося здійснити евакуацію 20 тисяч осіб з Ялти і Севастополя, 15 тисяч з Феодосії, 13 тисяч з Євпаторії і 12 тисяч з Керчі. Зі змінами ситуації на фронті змінювалися і вимоги за кількістю евакуйованих: 9 травня 1920 розпорядженням № 003084 вимагалося вже забезпечити евакуацію 98 тисяч чоловік: з Севастополя і Ялти — 30 тис., Феодосії — 40 тис., Керчі — 7 тис. і Євпаторії — 21 тис. осіб. За підрахунками командування флоту, наявний корабельний склад таку кількість евакуйованих прийняти здатен не був; навіть за умови використання усіх, у тому числі малотонажних, суден максимальна кількість людей, які могли б бути завантажені за сприятливих умов складала 75 тисяч осіб. За кілька днів до евакуації, 25 жовтня, командувач флотом отримав розпорядження начальника штабу Головнокомандувача № 0010446 з остаточним розподілом військ по портах для посадки: у Севастополі 20 тисяч осіб, в Керчі — 25 тисяч, у Феодосії — 13 тисяч, в Ялті — 10 тисяч, в Євпаторії — 4 тисячі. Всього 72 тисячі чоловік. Було зрозуміло, що реальна кількість військ і біженців значно перевищує визначені цифри.
Перед евакуацією білий Чорноморський флот налічував понад 100 кораблів і суден. Станом на 26 жовтня дислокація білого Чорноморського флоту до була наступна:
У Каркінітській затоці — допоміжний крейсер «Буг», тральщики «Скіф» і «Язон», канонерський човен «Альма», посильне судно «Отаман Каледін», катер «Робітник», озброєні баржі Б-1, Б-2, Б-3 і Б-4. В Ак-Мечеті: лінійні кораблі «Генерал Алексєєв», «Георгій Побідоносець»; крейсер «Генерал Корнілов», допоміжний крейсер «Алмаз»; підводні човни «Тюлень», «Утка», «Буревісник», АГ-22; канонерські човни «Терець», «Кубанець», «Алтай», «Кавказ», Ельпідіфор-411 і Ельпідіфор-412; ескадрені міноносці «Гнівний», «Пилкий», «Строгий», «Свирепий», «Капітан Сакен», «Жаркий», «Звонкий», брандвахта «Церіго»; посильні судна «Лукулл», «Дніпровець», «Севастополь»; тральщики «Баклан», «Березань», «Іпполай»; тральні катери «Коршун», «Чигирин»; катери «Січ», «Полтава», «Мічман Ковалевський», «Смєлий», «Пушкар», «Тайфун», «Київ» і № 51; сторожові катери СК-1, СК-3, СК-5, СК-6, СК-7, СК-8; криголам «Гайдамак» і великий рятувальний пароплав «Чорномор». В Ялті і Феодосії: катери «Петро», «Василь», «Доброволець», «Помічник», боліндер (самохідна баржа) № 441. В Керчі: ескадрені міноносці «Живий», «Зоркий», канонерський човен «Кача», десантні катери «Силач», «Марія», «Меотида», «Пантікапея», «Азовець», «Дмитро», «Нікола Пашич», «Петрел», «Ногайськ», «Дружний», «Очаківський канал», тральщики «Альбатрос» і «Чорногорія», тральні катери «Стриж», «Роксана», буксирний катер «Херсонес», сторожові катери СК-11, СК-12, СК-13, СК-14, СК-15, СК-16, СК-17, СК-18, наливна шхуна «Кара-Кермен», плавуча батарея «Ростислав». У Азовському морі: ескадрені міноносці «Неспокійний», «Дєрзкій», канонерські човни «Страж», «Грозний», «Урал», криголами «Джигіт», «Вершник», тральщик «Чурубаш» і транспорт «Водолій».
До військового флоту треба додати 31 транспорт Морського відомства, а також 30 суден цивільних комерційних кампаній, мобілізованих для евакуації. Остаточно для посадки військ в портах були зосереджені наступні судна: Євпаторія: транспорти «Добича», № 411, № 412, пароплав «Ельпідіфор». Севастополь: транспорти «Ялта», «Сарич», «Ріон», «Інкерман», «Моряк», «Кронштадт», «Якут», пароплави «Херсон», «Бештау», «Саратов», «Олександр Михайлович», «Херсонес», «Дооб», «Осторожний», «Київ», «Генерал Рузський», «Неожиданий», «Псезуапе», «Зоря», «Румянцев», «Арарат», французькі пароплави «Сіам», «Сежет», норвезький пароплав «Модіг», грецький пароплав «Сфінос», польський пароплав «Полонія». Ялта: транспорт «Крим», пароплави «Цесаревич Георгій», «Русь», «Хрісі», «Костянтин», італійський пароплав «Корвін». Феодосія: транспорт «Дон», пароплави «Володимир», «Корнілов», «Аскольд», «Петро Регір». Керч: транспорти «Катеринодар», «Поті», «Самара», пароплави «Мєчта», «Дихтау», «Харакс», «Росія», парові шхуни «Алківіадіс», «Пандія», «Яків», «Павло», «Астрея», «Фенікс», «Фанагорія».
Старшими морськими начальниками в портах завантаження 27 жовтня 1920 року були призначені: у Євпаторії контр-адмірал Кликов, Ялті — контр-адмірал Левицький, Феодосії — капітан 1 рангу Федяєвський, в Керчі — командир 2-го загону суден контр-адмірал Беренс.
Стан флоту, як військового, так і комерційного, в Криму у 1920 році був незадовільний. Військовий флот являв собою залишки Чорноморського Імператорського флоту, які з початку Громадянської війни побували під українським прапором, переходили з рук в руки більшовиків, німців і союзників. Станом на середину 1920 року абсолютно всі вони потребували капітального ремонту, а частина військових суден являли собою розграбовані, в більшості випадків з підірваними британцями в квітні 1919 року машинами, а тому абсолютно непридатні, остови суден.
Особовий склад також був не найкращим. Кількість офіцерського складу була достатньою для укомплектування бойових кораблів, але на практиці цього не було. Далеко не всі кораблі були повністю укомплектовані кадровими флотськими офіцерами, значною мірою комплектування здійснювалося з офіцерів воєнного часу і офіцерів Корпусу корабельних офіцерів, переважно з приведених в офіцери колишніх кондукторів флоту різних спеціальностей і сухопутних офіцерів без необхідних знань і досвіду корабельної служби. Відчувався брак в офіцерах середнього службового стажу — лейтенантів і старших лейтенантів. Суднові команди доводилося набирати самим командирам, адже Чорноморський флотський екіпаж міг давати тільки новобранців, а спеціальні школи не встигали випускати фахівців в такий термін: екіпажі являли собою надзвичайно строкатий склад. Справжніх матросів практично не було, більшість становили гімназисти, кадети, студенти, майстрові, а також солдати і офіцери, що під різними приводами ухилялися від фронту.
Евакуація, перехід в Константинополь
більшовики захопили Перекоп. О четвертій ранку Врангель віддав наказ по флоту про евакуацію. Тут і далі до розформування ескадри дати подані старим стилем: у ЗСПР діловодство велося за юліанським календарем. в Севастополі розпочалося завантаження на транспорти військ, що прибули з Сімферополя ешелонами. У цей час білий фронт в Криму відступав майже без зіткнення з противником. Вранці 14 листопада Врангель і командувач флотом, начальник Морського відомства контр-адмірал Кедров об'їхали на катері в Севастопольській бухті завантаження суден, що закінчувалося, після чого кораблі знялися з якоря. Вранці 15 листопада кораблі з Севастополя прибули до Ялти, де завантаження теж закінчилося. Вдень флотилія на чолі з крейсером «Генерал Корнілов», на борту якого були Врангель і Кедров, рушила на Феодосію. За російським флагманом прямував командувач французькою ескадрою контр-адмірал Дюменіль на крейсері «Вальдек-Руссо» у супроводі міноносця. Вранці 16 листопада судна встали на якір в Феодосійській затоці. Врангель прийняв радіо, що в Керчі завантаження теж успішно завершується. З 13 по 16 листопада з Севастополя, Євпаторії, Керчі, Феодосії, Ялти вийшло 126 суден, на яких прямувало в Константинополь 145 693 осіб, не рахуючи суднових команд, у тому числі близько 10 тисяч офіцерів та 2 тисячі солдатів регулярних частин, 15 тисяч козаків, 10 тисяч юнкерів військових училищ, понад 7 тисяч поранених офіцерів, 35-40 тисяч офіцерів і чиновників тилових установ та 55-60 тисяч цивільних осіб, значну частину з яких складали сім'ї офіцерів і чиновників.
Після об'єднання в точці збору, кораблі і судна рушили курсом на Константинополь. Перехід штормовим Чорним морем був важким випробуванням. До Османської імперії не дійшли ескадрений міноносець «Живий», який затонув на переході (загинуло семеро членів команди і 250 пасажирів, переважно офіцерів Донського полку), і катер «Язон», що йшов на буксирі пароплава «Ельпідіфор»: вночі команда обрубала буксирні кінці і повернулася в Севастополь. Однак у середині листопада майже всі судна стали на якір на рейді мису Мода в Константинополі.
У перші ж дні після прибуття флоту в Османську імперію в константинопольському порту на крейсері адмірала Дюменіля пройшла російсько-французька нарада офіційних осіб, на якій французи заявили, що їхня країна бере під своє заступництво громадян Російської імперії, що евакуювалися з Криму, а в забезпечення своїх витрат приймає в заставу російський військовий і торговий флот. Таким чином, подальша доля залишків Чорноморського флоту опинилася в руках французького уряду.