Яс (, ) — родина картярських ігор на взятки, у своїх основних різновидах належить до ігор мар'яжного типу. Гра поширена насамперед у німецькомовній Швейцарії, Ліхтенштейні та австрійському Форарльберзі. Вона також популярна у франкомовній Швейцарії й Тічино, та відома в інших частинах алеманомовного простору — на півдні Баден-Вюртембергу, в Ельзасі, Південному Тіролі та верхів'ї Північного Тіролю.
Яс часто вважають національною картярською грою Швейцарії. За деякими оцінками, у нього регулярно грають близько трьох мільйонів швейцарців«Jassen» in Schweizer in Island at schweizerinisland. Retrieved 14 August 2020.Spielerisch Jassen lernen at agm.ch. Retrieved 14 August 2020. Популярність гри настільки велика, що у Швейцарії словом Jass нерідко називають картярські ігри на взятки загаломThe game of Tarot: from Ferrara to Salt Lake City, p. 568, Michael A. E. Dummett, Sylvia Mann — 1980 . Грі присвячені радіо- й телепередачі, зокрема програми SRF 1, а також щотижневі телешоу Donnschtig Jass («Четверговий яс») і Samschtig Jass («Суботній яс») на Schweizer FernsehenMüller (2016), jacket and p. 10..
За деякими підрахунками, існує понад 70 різновидів ясуGoop (2010), p. 13.. Найпоширенішим різновидом є шибер (, у Форарльберзі також відомий як Krüzjass), у який грають учетверо — дві команди по два гравці. Згідно з результатами опитування, проведеного 2019 року довідковим сайтом Schweizer Jassverzeichnis, 65 % учасників опитування назвали шибер своїм улюбленим різновидом. Друге місце посів гвафер (Coiffeur) із 18 %, третє — диференцлер (Differenzler) із 12 %; на всі інші різновиди разом припало 5 % відповідей.
Ігри з подібними правилами поширені в різних країнах: у Франції існує споріднена гра белот (Belote), а в Нідерландах — клавер'яс (Klaverjas); в обох країнах вони мають велику популярність. Крім того, схожі ігри поширилися у Східній Європі (зокрема, деберць в Україні), на Близькому Сході та навіть в Індії.
Історія
Яс походить із НідерландівKurt Lehner, Sigrun Wyss: Zur Geschichte der Spielkarten im Raume Schaffhausen. In: Zeitschrift für schweizerische Archäologie und Kunstgeschichte, 1973, 30, S. 185–204, hier 185 f.Max Ruh: The First Reference To Jass. In: The Playing Card. Journal of the International Playing-Card Society, 1997, 25, S. 177; doi:10.5169/seals-165981.. Його нідерландськими попередниками були ігри Jasspel і Belle-BruidDavid Parlett: The Oxford Guide to Card Games. Oxford / New York 1990, S. 293.. Про нідерландське походження гри нагадують не лише назва валета — Jas, а й козирна дев'ятка, відома як Nell.
В останній третині XVIII століття гра потрапила до Швейцарії разом із протестантськими найманцями. Яс швидко здобув популярність і витіснив тарок, який раніше занесли до країни швейцарські та французькі найманці, що служили в Північній Італії. Нині тарок із колодою з 78 карт та італійськими мастями — кубками, монетами, мечами й палицями — зберігся лише у Фіспертермінені та Сурсельві. Найдавніша швейцарська згадка про яс датується 1796 роком і походить із Шаффгаузена: двоє пасторів подали скаргу на двох селян, які грали «на келих вина» у гру, «яку називають ясом».
У XIX столітті яс став надзвичайно популярним, а з часом виникло багато його різновидів.
Гральні карти Масті гральних колод Масті французької колоди Бубна Чирва Піка Трефа Масті австрійської колоди Дзвінка Чирва Вино Жир Масті швейцарської колоди Дзвоники Троянди Щити Жолуді Залежно від регіону, для гри в яс використовують 36-карткову французьку, швейцарську або австрійську колоду.
Французькою колодою — точніше, її франкошвейцарським різновидом — грають на захід від лінії Брюніг — Напф — Ройс, тобто в Романдії, кантонах Берн, Золотурн, обох Базелях, кантоні Ааргау (за винятком Фрайамту, округу Баден і тих частин округу Цурцах, що лежать на схід від Ааре), а також на схід від цієї лінії в регіонах, де не поширені високогерманські алеманські діалекти, — у Тічино, Граубюндені та вздовж Боденського озера в кантоні Тургау.
Власне швейцарську колоду використовують у Центральній Швейцарії, кантонах Цюрих і Шаффгаузен, Східній Швейцарії (за винятком боденського узбережжя Тургау), у кантоні Ааргау (лише у Фрайамті та окрузі Баден), а також частково в Ліхтенштейні.
У Форарльберзі та подекуди в Ліхтенштейні грають одноголовою австрійською колодою так званого зальцбурзького малюнка (). Такою ж колодою грають і в Південному Тіролі.
Правила гри не залежать від типу колоди, тому загалом кожен гравець може грати будь-якими картами. Проте через відмінність мастей і карт перехід із французьких карт на швейцарські чи австрійські, і навпаки, спочатку може бути непростим. Особливо вздовж лінії Брюніг — Напф — Ройс, а також на швейцарському телебаченні, добре знайомі з обома типами карт.
Французька колода
Масті французької колоди мають такі назви різними мовами:
Німецькою: Herz (), Ecke або Karo (), Schaufel або Pik (), Kreuz або Treff () Французькою: cœur , carreau , pique , trèfle Італійською: cuori , quadri , picche , fiori Романшською: cors , pizs , palas , cruschs
Кожна масть містить дев'ять карт: 6–10, валет, дама, король і туз (фр. six, sept, huit, neuf, dix, valet, dame, roi, as; ромш. sis, set, otg, nov, diesch, pur («валет»), dama («дама»), retg («король»), portga («туз», букв. «свиня»)).
Для кращого розрізнення мастей на картах, які використовують у телевізійних передачах про яс на швейцарському телебаченні, бубни (Ecken) забарвлені в блакитний (замість червоного), а трефи — у зелений (замість чорного) колір.
Швейцарська колода
Масті швейцарської колоди називаються троянди (Rosen), дзвоники (Schellen), жолуді (Eichel) та щити (Schilten). Кожна масть містить дев'ять карт: від 6 до 9 (дев'ятка в козирній масті називається Nell), Banner (хоругва), Under (нижник; у козирній масті також Buur, «селянин»), Ober (вишник), король і туз (подекуди також Sau).Felix Graf: Vor dem Jass. У блозі Швейцарського національного музею, 13 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2024.
Австрійська колода
Масті австрійської колоди називаються чирва (Herz), дзвінка (Schelle), жир (Eichel) та вино (Laub, також Gras або Grün). Кожна масть містить дев'ять карт: шістка (у масті дзвінок також Weli), сімка, вісімка, дев'ятка (у козирній масті — Nell), десятка, Unter (нижник; у козирній масті також Bauer, у Ліхтенштейні — Under), Ober (вишник), король і туз (подекуди також Sau).
Принцип гри
Класичний принцип гри
Основні правила
Більшість різновидів ясу ґрунтується на таких правилах. Одну з мастей оголошують козирною. У козирній масті найстаршою картою є Under (нижник/валет, або Bauer), який приносить 20 очок, другою за старшинством — дев'ятка (Nell, Näll), що приносить 14 очок. Гравці по черзі викладають по одній карті — проти годинникової стрілки (у Форарльберзі та Південному Тіролі — за годинниковою стрілкою). Мета полягає у тому, щоб забрати взятку, зігравши найстаршу карту масті, з якої розпочато хід, або козир. Якщо потрібної масті немає, дозволяється зіграти будь-яку карту. Проте якщо на столі вже лежить козир, не можна класти нижчий козир (’‘untertrumpfen’’), щоб зберегти старший. Виняток становить випадок, коли в гравця на руках залишилися лише козирі. Інакше діють правила в різновидах «навспак» (; наприклад, Differenzler, Molotow, Misère), у яких гравці прагнуть уникати взяток: у них перебивати нижчим козирем дозволено навіть тоді, коли неможливо покласти карту масті, з якої зроблено хід. Козирний нижник/валет не підпорядковується правилу обов'язкового дотримання масті. Гравець, який бере взятку, отримує очки за всі карти, що входять до її складуDani Müller: Stöck — Wys — Stich: Der neue Schweizer Jassführer. SRF Edition, 2015, ISBN 978-3-03781-091-0..
Звичайні карти мають таку вартість: хоругва/десятка — 10 очок, нижник/валет — 2, вишник/дама — 3, король — 4, туз — 11. У грі «згори донизу» (; бере найстарша карта, козиря немає) вісімка приносить 8 очок; так само й у грі «знизу догори» (; бере наймолодша карта), однак у швейцарському варіанті шістка в ній приносить 11 очок, а туз не має вартості. У форарльберзькому та південнотірольському варіантах вартість карт не змінюється. За останню взятку нараховують ще 5 очок. Загалом за один раунд між гравцями розподіляється 157 очок. Особливе правило: якщо одна сторона (гравець або команда) бере всі дев'ять взяток, тобто робить мач (Matsch, від — «гнилий», «зіпсутий»), вона отримує 100 додаткових очок, тобто загалом 257. Якщо суперник бере бодай одну взятку, навіть таку, що не приносить жодного очка (Nullerstich), це вже не вважається мачем, хоча всі 157 очок за карти можуть дістатися одній стороні.
У багатьох різновидах ясу партія складається з кількох раундів, а переможцем зазвичай стає гравець або команда, які набрали найбільше очок (винятком є, зокрема, Differenzler). Перед початком гри визначають або фіксовану кількість раундів (наприклад, у Differenzler, Coiffeur чи одному з варіантів Schieber), або цільову кількість очок (наприклад, у Schieber зазвичай грають до 1000 або 2500 очок). У багатьох варіантах (зокрема у швейцарському Schieber, але не в Differenzler) набрані очки множаться на коефіцієнт залежно від обраної козирної масті чи типу гри; систему підрахунку узгоджують до початку партії. Найпростіший варіант — alles einfach («усе просто»), коли незалежно від козиря розігрують звичайні 157 очок. Поширеною є також система Schellen / Schilten doppelt, Obe drü, une vier, за якої очки (разом із бонусами за комбінації карт, див. нижче) за троянди та жолуді (у французькій колоді — червоні масті) зараховують без змін, за дзвоники та щити (у французькій колоді — чорні масті) подвоюють, у грі Obenabe — потроюють, а в Undenufe — учетверюють (в іншому варіанті Undenufe лише потроюють). В Аппенцеллі поширений ще один варіант підрахунку: дзвоники рахують із коефіцієнтом ×2, троянди — ×3, щити — ×4, Obenabe — ×5, Undenufe — ×6, а жолуді — ×7. Таку партію грають до 5000 очок. Через значну різницю між коефіцієнтами стратегія гри істотно змінюється: особливо важливо не програти «дорогу» гру з високим множником, адже навіть контрмач (Kontermatsch), здобутий суперниками в Undenufe, може вирішити результат усієї партії.
Визначення козиря У першому раунді козир визначають одним із кількох способів:
за допомогою зняття колоди під час тасування (козирною стає масть нижньої карти зі знятої частини колоди; після цього її підкладають під решту колоди, тому ця карта потрапляє до гравця, який роздає); за допомогою визначеної карти (зазвичай сімки чирви або сімки бубни): гравець, який отримав її під час роздавання, оголошує козир, обираючи масть на власний розсуд; призначеним гравцем (зазвичай не тим, хто роздає карти).
Починаючи з другого раунду, козир зазвичай оголошує гравець, який сидить поруч із тим, хто оголошував його в попередньому раунді (залежно від правил — за або проти годинникової стрілки).
У деяких різновидах ясу, зокрема Bieter, Molotow і Sidi-Barani, діють власні правила визначення козиря.
Віс і штьок Якщо правила різновиду ясу це дозволяють (наприклад, у класичній грі, шибері та бітері, але не в диференцлері чи гвафері), додаткові очки можна здобути за віс (). Очки за віс нараховують, якщо гравець має три або більше послідовних карт однієї масті чи всі чотири різномасті карти одного номіналу. Про віс слід оголосити під час першого ходу й на вимогу показати карти. У більшості різновидів записувати очки за віс може лише гравець або, в командній грі, лише сторона з найстаршою комбінацією; при цьому зараховують і менш вартісні комбінації того самого гравця чи тієї самої сторони.
Якщо оголошення комбінацій дозволене, мар'яж козирної масті, що в ясі називається штьок (), приносить 20 очок. Про штьок можна оголосити доти, доки не буде зіграно другу з цих двох карт. Очки за штьок зараховують завжди, навіть якщо суперники оголосили вартісніший віс.
Якщо в певному різновиді ясу очки за взятки множать на коефіцієнт, зазвичай 1, 2 або 3, той самий коефіцієнт застосовують і до очок за віс.
Дострокове завершення раунду