Тімоті Джон Вінтон (нар. 4 серпня 1960) — австралійський письменник та екологічний активіст. Є автором романів, дитячих книг, книг у жанрі нон-фікшн та оповідань.
Найвідомішим романом Вінтона, який започаткував його письменницьку кар'єру, став Хмарна вулиця (Cloudstreet), опублікований 1991 року. Він також відомий романами Dirt Music (2001) і Подих (Breath) (2009), збірками короткої прози, зокрема The Turning (The Turning) (2004), а також кількома творами дитячої та література для юнацтва літератури, серед яких Lockie Leonard, Human Torpedo. Його найновішим романом є роман у жанрі кліматичної фантастики Сік (Juice), опублікований 2024 року. Багато його романів та оповідань були адаптовані для театру й екрана та перекладені багатьма мовами. Вінтон також написав кілька творів у жанрі нон-фікшн, зокрема мемуари Хлопчик за завісою (The Boy Behind the Curtain), опубліковані 2016 року.
Вінтон бере активну участь в австралійському природоохоронному русі та обіймає посади в низці природоохоронних організацій. Новий вид риб, Winton's grunter, був названий на його честь після того, як про його відкриття було оголошено 2016 року. У 2023 році на ABC Television вийшов трисерійний цикл Ningaloo Nyinggulu, написаний і озвучений Вінтоном.
У 1997 році Національний фонд Австралії присвоїв йому звання «Жива національна цінність Австралії» (Australian Living Treasure), а серед багатьох інших нагород він чотири рази здобував Премію Майлза Франкліна (Miles Franklin Award). У 2023 році його було призначено офіцером Ордена Австралії (AO).
Ранні роки та освіта Тімоті Джон Вінтон народився 4 серпня 1960 року у Субіако, внутрішньому західному передмісті Перта, Західної Австралії. Він виріс у північному передмісті Перта Карріньяп, а у віці 12 років разом із родиною переїхав до регіонального міста Олбані. [read online via NewsBank]
Він навчався у Західноавстралійському технологічному інституті (нині Університет Кертіна), який закінчив у 1980 році, здобувши ступінь бакалавра мистецтв зі спеціалізацією з англійської мови, а у 1981 році — диплом післядипломної освіти з англійської мови.
Кар'єра
Письменницька діяльність Ще будучи студентом, Вінтон написав свій перший роман An Open Swimmer, який здобув The Australian/Vogel Literary Award у 1981 році, започаткувавши його письменницьку кар'єру. Він зазначав, що написав «значну частину трьох книжок під час навчання в університеті». [read online via NewsBank]
Його друга книга, Shallows, здобула Премію Майлза Франкліна (Miles Franklin Award) у 1984 році. У 1991 році Вінтон опублікував роман Хмарна вулиця (Cloudstreet), який остаточно утвердив його письменницьку кар'єру.
Під час публікації роману Dirt Music Він співпрацював із радіоведучим Lucky Oceans над створенням компіляційного альбому Dirt Music – Music for a Novel, випущеного у 2001 році.
Він продовжував публікувати художню прозу, п'єси та твори у жанрі нон-фікшн.
Стиль і тематика Основним джерелом натхнення для Вінтона є ландшафт і місцевість, переважно узбережжя Західної Австралії. В інтерв'ю 2008 року про свій роман Подих (Breath) (2009) він сказав: «Місце завжди на першому місці. Якщо місце не здається мені цікавим, я не можу його відчути. Я не можу відчути людей у ньому. Я не можу зрозуміти, чим живуть ці люди або що вони можуть зробити». В інтерв'ю про свій роман The Shepherd's Hut (The Shepherd's Hut) 2019 року він повторив: «Місце завжди на першому місці, як і було завжди, а ландшафт визначає межі історії; він породжує людей (так чи інакше), і саме з ними мені доводиться працювати. Гадаю, тепер я вже звик підкорятися екологічній логіці, що лежить в основі всього. Персонажі буквально виникають із ландшафту».
Твори Вінтона часто містять наскрізні теми насильства, бажання та приналежності. Подих (Breath) розповідає про ризики, на які йдуть молоді люди, а також про роль моря у заспокоєнні душі й емоцій, водночас підкреслюючи його потенційну небезпеку. Море та серфінг часто присутні в його романах. Він також використовує прийом, який називає «перетином персонажів», коли той самий персонаж з'являється в різних оповіданнях або романах.
Природоохоронна діяльність
У творчості Вінтон завжди приділяв значну увагу довкіллю та австралійському ландшафту у своїх творах.
Його роман у жанрі кліматичної фантастики Сік(Juice), опублікований 2024 року, був названий «потужним баченням майбутнього, яке вказує пальцем на самовдоволення сьогодення», оскільки він розглядає наслідки зміни клімату.
Організації Вінтон бере активну участь в австралійському природоохоронному русі. Він обіймає посади в низці природоохоронних організацій, зокрема в Australian Marine Conservation Society. З 1998 року він був віцепрезидентом відділення Західної Австралії, а з 2006 року є національним патроном організації. Він брав участь у багатьох її кампаніях, зокрема у кампанії з підвищення обізнаності щодо споживання екологічно сталих морепродуктів у 2008 році,AMCS Sustainable Seafood Guide кампанії проти видобування акулячих плавців у 2008 році, а також у кампанії Protect Ningaloo, починаючи з 2018 року.
У березні 2017 року Вінтона було призначено першим патроном новоствореного Native Australian Animals Trust, що базується на факультеті біологічних наук Мельбурнського університету. Фонд було створено для підтримки досліджень і викладання, присвячених австралійським аборигенним тваринам та їхньому природному середовищу.
Інші посади в природоохоронних організаціях включають:
представник Environmental Defenders Office, станом на 2023 рік представник Australian Wildlife Conservancy, з 2001 року патрон Murujuga World Heritage Summit, 2018 патрон Stop the Toad Foundation, 2005—2010 представник Save Ningaloo Reef, 2000—2003 представник і співзасновник «Protect Ningaloo» патрон Jubilee Australia
Телебачення У 2023 році ABC Television випустила трисерійний документальний цикл Ningaloo Nyinggulu, присвячений рифу Нінгалу на північно-західному узбережжі Західної Австралії. Автором сценарію та оповідачем серіалу став Вінтон, а продюсерами виступили Artemis Media і Matter of Factual. Серіал був номінований на премію AACTA у категорії «Найкраща документальна або публіцистична програма», здобув нагороду Innovation Award for Television на Western Australia Screen Culture Awards, а також переміг у номінації «Найкраща програма про природу або дику природу» на Asian TV Awards у Хошиміні. Серіал доступний для перегляду на ABC iview.
Визнання та відзнаки Книги Вінтона отримали високу оцінку критиків, а багато з них були номіновані або відзначені нагородами. Кілька романів та оповідань були адаптовані для театру та екрана. Усі його книги й досі перебувають у друці та опубліковані багатьма мовами світу. Його творчість також була успішно адаптована для театру, кінематографа та радіо. Він є рекордсменом за кількістю здобутих Премій Майлза Франкліна (Miles Franklin Award), отримавши її чотири рази: за Shallows (1984), Хмарна вулиця (Cloudstreet) (1992), Dirt Music (2002) та Подих (Breath) (2009).
У 1997 році Національний фонд Австралії присвоїв Вінтону звання «Жива національна цінність Австралії» (Australian Living Treasure),Living Treasures list, National Trust website а в січні 2001 року він був нагороджений Медаллю сторіччя (Centenary Medal) «за заслуги перед австралійським суспільством і літературою». У 1999 році він отримав Friends of the National Library of Australia Celebration Award.
У 2003 році Вінтон став першим лауреатом медалі Australian Society of Authors (ASA) за внесок у кампанію зі збереження рифу Нінгалу. У 2006 році його включили до списку «100 найвпливовіших австралійців» журналу The Bulletin. У 2009 році його альма-матер, Університет Кертіна, назвав на його честь одну з лекційних аудиторій.
У 2016 році було оголошено, що один із 20 нещодавно відкритих видів риб із регіону Кімберлі буде названо на його честь. У 2020 році вид офіційно отримав назву Winton's grunter, або Hannia wintoni. Ця риба є 25-сантиметровим представником родини Terapontidae, що мешкає в одній із приток Prince Regent River.
У рамках нагородження з нагоди дня народження короля 2023 року Вінтона було призначено офіцером Ордена Австралії за «видатні заслуги перед літературою як автора й романіста, природоохоронною справою та екологічною діяльністю». Того ж року він отримав премію Lloyd O'Neil Award від Australian Book Industry Awards (ABIA) за видатний внесок в австралійську книжкову індустрію.
У 2024 році Вінтон став героєм портрета, написаного художницею з Сіднея Лаурою Джонс, який того року здобув Премію Арчибальда. Цікавлячись взаємодією людини з довкіллям і захоплюючись творчістю Вінтона, художниця надихнулася на створення портрета після перегляду його телевізійного документального циклу Ningaloo Nyinggulu (2023), а також його промови, у якій він закликав митців використовувати свою творчість для критики недостатніх дій урядів щодо зміни клімату.
Премія Тіма Вінтона для молодих письменників (1992–2022) Премію Тіма Вінтона для молодих письменників було засновано 1992 року. До 2022 року її щороку фінансувало Місто Субіако (City of Subiaco). Вінтон був патроном премії та вручав нагороди під час урочистої церемонії.
Премія відзначала молодих письменників із агломерації Перта і була відкрита для авторів оповідань початкового та середнього шкільного віку. Було видано три збірки: Destination Unknown (2001), Life Bytes (2002) та Hatched: Celebrating Twenty Years of the Tim Winton Award for Young Writers (2013). Остання містить твори-переможці за кожен рік існування премії з 1993 по 2012 рік. У 2022 році на конкурс було подано понад 1300 робіт.
У 2023 році патроном премії став Крейг Сільві, а саму нагороду було перейменовано на Craig Silvey Award for Young Writers. Однак у січні 2026 року було оголошено, що Сільві більше не матиме жодного стосунку до премії, після того як йому було висунуто обвинувачення у зберіганні та розповсюдженні матеріалів, що містять сексуальну експлуатацію дітей.
Особисте життя Вінтон познайомився зі своєю дружиною Деніз ще в дитинстві, коли вони навчалися в школі. Коли йому було 18 років і він одужував після автомобільної аварії, вони знову зустрілися, оскільки Деніз була студенткою-медсестрою. Вони одружилися, коли Вінтону був 21 рік, а Деніз — 20, і разом виховали трьох дітей. Із зростанням своєї популярності Вінтон почав ретельно оберігати приватне життя своє та своєї родини й рідко виступає публічно, за винятком презентацій нових книжок або виступів на підтримку екологічних ініціатив.
Молодший брат Вінтона, Andrew Winton, є музикантом і капеланом у середній школі. Його молодша сестра Шерін О'Нілл у 2018 році стала комісаркою державного сектору Західної Австралії після 12 років роботи на посаді генерального директора Департаменту освіти Західної Австралії.
Вінтон жив в Італії, Франції, Ірландії та Греції. Станом на 2016 рік проживав у Західній Австралії.
Бібліографія
Романи
Відкритий плавець (An Open Swimmer) (1982) Мілини (Shallows) (1984) Те око, те небо (That Eye, the Sky) (1986) У зимовій темряві (In the Winter Dark) (1988) Хмарна вулиця (Cloudstreet) (1991) Вершники (The Riders) (1994) Синеспинка (Blueback) (1997) Музика землі (Dirt Music) (2001) Подих (Breath) (2008) Орлине гніздо (Eyrie) (2013) Хатина пастуха (The Shepherd's Hut) (2018) Сік (Juice) (2024). Українське видання роману опубліковано 2026 року у видавництві «Лобстер».
Коротка проза
Збірки
Розлом (Scission) (1985) Удар, поцілунок (A Blow, A Kiss) (1985) Мінімум двоє (Minimum of Two) (1987) Зібрані короткі романи Тіма Вінтона (The Collected Shorter Novels of Tim Winton) (1995) Поворот (The Turning) (2004)
ОповіданняОповідання, якщо не зазначено інше.