Ліси Центрального нагір'я Тасманії (ідентифікатор WWF: AA0411) — австралазійський екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів, розташований в центрі Тасманії.

Географія Екорегіон лісів Центрального нагір'я Тасманії охоплює центральну частину Тасманії — найбільшого острова Австралії, розташованого біля південно-східного узбережжя країни. Він включає гористе , відоме як Центральне плато, а також рівнини , що лежать на схід від нього. Найвищою вершиною Центрального нагір'я та всієї Тасманії є гора Осса заввишки 1617 м. З геологічної точки зору в регіоні переважають юрські долерити та третинні базальти.

У плейстоцені високогір'я Центрального нагір'я неодноразово піддавалися зледенінню. Під час останнього льодовикового періоду західна частина регіону була вкрита льодовиковим щитом завтовшки до 600 м. Льодовики залишили в регіоні численні озера, зокрема озеро Сен-Клер, найглибше озеро Австралії, де бере початок річка Деруент. Багаті на гумус ґрунти регіону контрастують з малородючими ґрунтами, поширеними у більш давніх гірських районах на заході острова.

Західна частина острова Тасманія є частиною екорегіону помірних дощових лісів Тасманії, а східна частина — екорегіону помірних лісів Тасманії.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з двох біорегіонів: та .

Клімат В межах екорегіону переважає прохолодний, вологий помірний морський клімат (Cfb за класифікацією кліматів Кеппена) або субполярний океанічний клімат (Cfc за класифікацією Кеппена), а у високогір'ях — тундровий клімат (ET за класифікацією Кеппена). Центральне нагір'я є найхолоднішим регіоном Тасманії, протягом трьох-чотирьох зимових місяців тут регулярно спостерігаються сильні і тривалі морози, хоча ґрунт і не промерзає на значний період часу. Влітку спостерігаються значні добові коливання температури: вдень вона може становити 30 °C, а вночі опускатися до 0 °C. Середньорічна кількість опадів на заході регіону досягає 2000 мм, однак у Мідлендсі, який лежить у дощовій тіні, вона менша. Протягом всього року, найчастіше навесні, на Центральному нагір'ї Тасманії може випадати сніг. Через морський вплив сніговий покрив рідко лежить довше трьох місяців.

Флора Основними рослинними угрупованнями екорегіону є вологі та сухі склерофільні ліси, поширені на низьких висотах, а також субальпійські хвойні ліси, гірські луки і чагарники та альпійські пустища, поширені на великих висотах.

На південному сході екорегіону переважають сухі склерофільні ліси, у яких домінують (Eucalyptus coccifera) та (Eucalyptus vernicosa). На низьких висотах ці дерева виростають до 5 м заввишки або вище. У субальпійських районах, нижче 1200 м над рівнем моря, вони набувають вигляд невеликих дерев або чагарників. Тут евкаліпти утворюють відкриті рідколісся з трав'яним підліском, які перемежовуються ділянками луків.

У хвойних лісах, що переважно поширені на більшій висоті, ніж склерофільні ліси, домінують кипарисові тасманійські тиси (Athrotaxis cupressoides), остисті тасманійські тиси (Athrotaxis selaginoides) та рідколисті тасманійські тиси (Athrotaxis laxifolia). У чагарниковому ярусі хвойних лісів зустрічаються невисокі хвойні дерева — карликові дізельми (Diselma archeri) та псевдосфери Хукера (Pherosphaera hookeriana). Також у підліску склерофільних евкаліптових лісів або хвойних лісів, зустрічаються види, характерні для помірних дощових лісів Тасманії.

У високогір'ях екорегіону зустрічаються гірські чагарники та луки. Основу чагарників складають різні представники родин Протеєві (Proteaceae), Вересові (Ericaceae) та Миртові (Myrtaceae) а також карликові хвойні дерева. Гірські луки найчастіше зустрічаються на висоті понад 600 м над рівнем моря, переважно в районах, де переважають долеритові субстрати. На цих луках домінують (Poa labillardierei) та (Poa gunnii).

Альпійські чагарники та пустища зустрічаються на висоті понад 1000 м над рівнем моря, а іноді й на нижчих висотах, у районах зі сприятливим мікрокліматом та ґрунтами. Типова альпійська рослинність включає чагарники заввишки до 2 м, трав'янисті й та мохи. На висоті до 1400 м над рівнем моря поширені невисокі, густі зарості тасманійських миртових буків (Nothofagus cunninghamii) та (Nothofagus gunnii). У погано дренованих частинах високогір'їв зустрічаються болота, осокові пустища та зарості подушкоподібних рослин.

Значна частина альпійських та субальпійських угруповань Австралії зосереджена на Тасманії, а їх найбільші нерозривні ділянки знаходяться на Центральному плато. Альпійські угруповання Тасманії становлять особливий інтерес з низки причин. На відміну від гір материкової Австралії та Нової Зеландії, сніговий покрив тут недовговічний, а трав'яний елемент розвинений слабо. Трави складають від 69 до 76 % материкової альпійської флори, але на Тасманії вони складають лише від 44 до 64 % альпійської флори. Натомість дерева та кущі зустрічаються майже на всіх висотах у районах з достатнім дренажем та аерацією ґрунтів, а чітко визначена верхня межа лісу тут відсутня. За відсутності пожеж густі низькі букові зарості можуть рости на висоті до 1400 м над рівнем моря.

Центральне нагір'я Тасманії характеризується високоендемічною флорою, що включає багато видів гондванського походження, такі як деякі види нотофагусів або південних буків (Nothofagus spp.) та представники родини Подокарпові (Podocarpaceae). Рівень ендемізму в регіоні зменшується із заходу на схід. Серед характерних ендеміків Тасманії слід відзначити (Richea pandanifolia), що зустрічається як в субальпійських угрупованнях, так і в дощових лісах на нижчих висотах.

Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити рудошийого валлабі (Notamacropus rufogriseus), короткошерстного вомбата (Vombatus ursinus), тьмяну сумчасту мишу (Antechinus swainsonii), великого лісового лилика (Vespadelus darlingtoni), австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus) та качкодзьоба (Ornithorhynchus anatinus). Майже ендемічними представниками регіону є тасманійські дияволи (Sarcophilus harrisii), тасманійські валлабі (Thylogale billardierii), тасманійські карликові поссуми (Cercartetus lepidus), крапчасті кволи (Dasyurus viverrinus), болотяні сумчасті миші (Antechinus minimus), широкозубі миші (Mastacomys fuscus), довгохвості миші (Pseudomys higginsi) та південні довговухі лилики (Nyctophilus sherrini). Раніше на Тасманії зустрічалися ендемічні тилацини або сумчасті вовки (Thylacinus cynocephalus), однак вони повністю вимерли на початку XX століття внаслідок полювання з боку європейських колоністів.

Орнітофауна екорегіону включає австралійського орла (Aquila audax), тасманійського яструба (Accipiter novaehollandiae), золотокрилу медовку (Phylidonyris pyrrhopterus), сіроголового свистуна (Pachycephala olivacea), австралійського щеврика (Anthus australis), велику діамантницю (Pardalotus striatus), леопардову діамантницю (Pardalotus punctatus) та вогнистого тоутоваї (Petroica phoenicea). Майже ендемічними представниками регіону є тасманійські курочки (Tribonyx mortierii), тасманійські сови-голконоги (Ninox leucopsis), тасманійські розели (Platycercus caledonicus), жовтогорлі медники (Nesoptilotis flavicollis), великі медолюби-сережники (Anthochaera paradoxa), золотокрилі медовки (Phylidonyris pyrrhopterus), чорноголові медопійники (Melithreptus affinis), тасманійські медопійники (Melithreptus validirostris), тасманійські кущовики (Sericornis humilis), тасманійські шиподзьоби (Acanthiza ewingii), смугасті пустковики (Calamanthus fuliginosus), острівні кущовики (Acanthornis magna), брунатні корольці (Melanodryas vittata), малиновогруді тоутоваї (Petroica rodinogaster), тасманійські куравонги (Strepera fuliginosa), лісові круки (Corvus tasmanicus) та тасманійські вогнегузи (Stagonopleura bella).

У альпійських високогір'ях екорегіону зустрічається низка унікальних видів тварин, пристосованих до суворого клімату, зокрема три види живородних сцинків — тасманійські гірські сцинки (Carinascincus orocryptus), південні трав'яні купинні сцинки (Pseudemoia pagenstecheri) та блискучі трав'яні сцинки (Pseudemoia rawlinsoni), а також майже ендемічні (Crinia tasmaniensis). Вид метеликів обмежений альпійськими високогір'ями, пов'язаний з кипарисовими тасманійськими тисами (Athrotaxis cupressoides) і вважається реліктом Гондвани. Також ендеміками альпійських високогір'їв є понад 30 видів метеликів з роду , які демонструють швидке видоутворення на обмежений території.

Збереження Оцінка 2017 року показала, що 4969 км², або 42 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , та . Частина заповідників на південному заході екорегіону входить до комплексу Зони дикої природи Тасманії, який у 1982 році був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Примітки

Посилання «Tasmanian Central Highland forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Tasmanian Central Highland Forests» — One Earth.