Аджи Абдураїм-ефенді (; також Аджи Абдураим-ефенді, Абдураїм-ефенді) — кримськотатарський релігійний діяч, таврійський муфтій (муфтій мусульман Таврійської губернії) у 1816—1829 роках. Одна з ключових постатей раннього періоду існування Таврійського магометанського духовного правління (Таврійського муфтіяту) в Російській імперії.
Життєпис Біографічних деталей про ранні роки життя Аджи Абдураїм-ефенді збереглося мало. Він походив зі середовища кримськотатарського духовенства (ефенді), мав статус хаджі (паломник до Мекки). На момент обрання муфтієм уже користувався авторитетом серед мусульманської громади Криму.
Діяльність на посаді муфтія У 1816 році відбулися вибори Таврійського муфтія. За результатами голосування першим кандидатом став Сеїт Джеміль-ефенді, а Аджи Абдураїм-ефенді посів лише третє місце. Однак російська адміністрація (таврійські губернатори Андрій Бороздін та Олександр Лавинський) вважала Сеїт Джеміля молодим і «неблагонадійним». У результаті на посаді муфтія був затверджений саме Аджи Абдураїм-ефенді.
Як голова Таврійського магометанського духовного правління він відігравав важливу роль у процесі інтеграції кримськотатарського населення до правового та адміністративного простору Російської імперії. Муфтій брав участь у вирішенні питань релігійного життя, освіти, судочинства (шариатські справи), вакфів та взаємодії з владою. Він співпрацював з місцевою адміністрацією, зокрема під час виборів кадіаскера (вищий релігійний суддя).
5 березня 1829 року Аджи Абдураїм-ефенді був звільнений з посади «по його званию, с полной пенсией», ймовірно, за власним бажанням. Його наступником став Сеїт Джеміль-ефенді.
Історичне значення Діяльність Аджи Абдураїм-ефенді припала на період становлення Тавричного муфтіяту — одного з ключових інститутів, що регулювали релігійне життя мусульман Криму та частини західних губерній імперії. Муфтіяти (поряд з Оренбурзьким) були інструментом державної політики щодо «лояльних» форм ісламу та контролю над духовенством.
Його постать ілюструє механізми взаємодії російської влади з кримськотатарською елітою в першій третині XIX століття: вибори з урахуванням лояльності, призначення «благонадійних» кандидатів та поступове законодавче оформлення статусу духовенства (завершене «Положенням» 1831 року).
Див. також Таврійського магометанського духовного правління Іслам у Криму
Примітки
Джерела Хайрединова З. З. Роль первых Таврических муфтиев и проблемы интеграции мусульманского населения Крыма в состав России (1783—1830 гг.) // Вестник Кемеровского государственного университета. — 2016. — № 1. — С. 66–71. Таврическое магометанское духовное правление // Большая российская энциклопедия.