Сумнозвісний авантюрист 17 століття, , у перекладах також — «Пригоди Гуго Габеніхтса», «Походеньки видатного авантюриста Ярослава Тергузка», «Розповідь мертвої голови» — пригодницький роман угорського письменника Мора Йокаї, опублікований 1879 року.

Сюжет

Герой — констаблер (командир підрозділу гармашів) на ім'я Гуґо фон Габеніхтс (, буквально «голодранець», «той, хто нічого не має»).

У 1688 р. під час облоги фортеці Еренбрайтштайн Гуґо поводиться сміливо, часто сам береться за небезпечну роботу — знешкоджує ворожі снаряди, що не вибухнули. Але водночас він поступово викликає підозру міського голови тим, що завжди має не тільки гроші, але й їжу, тим часом, коли обложена фортеця голодує. Гуґо виправдовується тим, що гроші йому дає закохана у нього місцева маркітантка Ріке. За ним починають стежити і викривають: у нерозірваних снарядах від ворога для нього прилітають гроші і записки з завданнями, а він натомість у власних ядрах відправляє ворогам місця знаходження важливих об'єктів або людей.

На допиті під тортурами він перераховує численні імена, під якими він жив в різних країнах, без уточнення, яке ж саме серед них було справжнім (для назви українського перекладу роману використовується ім'я, під яким він жив у Польщі та Україні)

Також, щоб відтягти страту, він сам звинувачує себе у 22 смертних гріхах, і перераховує їх: участь у банді розбійників блудодійство (розпуста) викрадення церковного майна (не тільки крадійство, але також святотатство) користування фальшивим іменем та дворянським титулом виготовлення фальшивих документів вбивство друга на дуелі обдурення торговельного компаньйона розголошення державної таємниці торгівля чужим майном поклоніння ідолам двоєженство співжиття з багатьма жінками, окрім перших двох царевбивство піратство вбивство дружини чаклунство угода з дияволом фальшивомонетництво проголошення нової релігії лікування отруйними зіллями зрада фортеці поїдання людського м'яса

Це створює проблему для правосуддя:

Попри нарікання міського голови, курфюрст Трира, якому була підпорядкована фортеця і який головує на процесі, відчуває зацікавленість і дає Гуґо шанс розповісти свої пригоди, під формальним приводом, що це допоможе визначити міру покарання (за той злочин, який буде визнано за найтяжчий). Таким чином Гуґо, як Шахерезада, щодня відтягує свою смерть черговим довгим оповіданням про свої пригоди на землях України, у Польщі, Німеччині, Голландії та навіть Індії. Читачеві залишається судити самому, що було правдивим, а що — брехня. Щоразу, коли розповідь про черговий гріх добігає кінця, курфюрст доходить висновку, що то не було гріхом, бо мали місце обставини, що виправдовували героя. Гуґо у свою чергу сподівається на те, що поки триває допит, французи спроможуться захопити фортецю, чиї запаси добігають кінця.

Гуґо — енергійна та оптимістична людина, яка ніколи не втрачає дух, до того ж вміє причаровувати людей. Попри це, його не можна назвати позитивним героєм; він легко зізнається у тому, що неодноразово зраджував людей, які йому довіряли, і своєю зрадою навіть наражав їх на смертельну небезпеку, можливо, і загибель. Він виправдовує свої вчинки тим, що дотримання вірності не відповідало його амбіціям і було принизливим, бо він мав право розраховувати на краще становище або вищі заробітки.

Історичні реалії

Дія відбувається у перший рік Війни Аугсбурзької ліги (1688), а далі спогади героя повертаються до 1657 року, коли Дєрдь II Ракоці обложив Краков, та пригод героя у наступні роки, аж до викриття його зради, та його участі у численних війнах того часу. Хоча формальними приводами цих воєн були релігійні розбіжності між католиками, різними течіями протестантів та православними, автор неодноразово вказує на те, що ці розбіжності давно вже втратили значення і слугують політичним цілям. Автор з дотепом описує, як герой кілька разів змінює конфесію (або удає, що змінює) — послідовно виступає як католик, унітарій (социніанець), православний, лютеранин, дияволопоклонник, голландський протестант, прихильник брахманізму, і знов католик (у війні між двома католицькими державами). Автор з гумором описує особливості цих конфесій та єресей, а також притаманні їм ритуали й забобони.

Йокаї завжди ретельно ставився до написання творів на історичну тематику і вивчав книги про відповідні епохи та країни. Попри це, Україна в романі, з одного боку, має певні фантастичні риси: історія про печеру гайдамаків та облогу Монастиря Кармелітів Босих у Бердичеві є анахронічною, бо реальна облога відбулася майже за 10 років до облоги Кракова, яка в романі передує зустрічі з гайдамаками, після чого монастир не функціонував аж до 1663 року. Герой також тимчасово потрапляє у полон до кримських татар.

Джерела Оригінальний текст роману угорською мовою

Переклади Англійська мова: Told by the Death's Head: A Romantic Tale. Перекладач: Sara Elisabeth Siegrist Boggs (1908). Німецька мова: Hugo von Habenichts. Ein berüchtigter Abenteurer des 17. Jahrhunderts. Перекладач: Henriette & Geza Engi (1980). Українська мова: Походеньки видатного авантюриста Ярослава Тергузка. Роман-бурлеск. Перекладач: Юлія Бушко (2017). Російська мова: Похождения авантюриста Гуго фон Хабенихта. Перекладачі: И. Александров, Т. Воронкина (1997). Чеська: Proslulý dobrodruh sedmnáctého století. Praha, František Borový (1925), пер. Gustav Narcis Mayerhoffer.