Абдуреї́м Ілья́с Шейх-заде́ (псевдонім — Алтанли́; ; 1898, Карасубазар — 12 вересня 1976, Самарканд) — радянський кримськотатарський поет, педагог, літературознавець та театральний діяч. Член Спілки письменників СРСР (1934).
Колишній директор Кримськотатарського державного музично-драматичного театру та відповідальний секретар журналу «Эдебият ве культура» («Література і культура»).
Життєпис Народився у 1898 році в місті Карасубазар (нині Білогірськ, АР Крим, Україна) у родині вчителя.. Здобув базову освіту, після чого займався викладацькою діяльністю. Протягом 1926—1931 років навчався в Ленінградському східному інституті (Інституті живих східних мов).
У міжвоєнний період займав активну позицію в культурному будівництві Кримської АРСР. У 1931—1941 роках працював викладачем у Кримській обласній радянській партійній школі, а також викладав кримськотатарську літературу в Кримському педагогічному інституті в Сімферополі.
Паралельно обіймав посади відповідального секретаря Асоціації пролетарських письменників Криму, очолював як директор Кримськотатарський музично-драматичний театр та керував секретаріатом профільного журналу «Эдебият ве культура». У 1934 році став одним із перших кримськотатарських авторів, прийнятих до Спілки письменників СРСР на її першому установчому з'їзді.
Евакуація, депортація та наукова робота З початком німецько-радянської війни у 1941 році був евакуйований до Самарканда (Узбекистан). Завдяки перебуванню в евакуації уникнув жорстких умов безпосереднього процесу депортації у травні 1944 року, проте розділив долю свого депортованого народу, отримавши статус спецпоселенця в Узбецькій РСР без права повернення до Криму.
У Самарканді продовжив педагогічну та наукову кар'єру. У 1944—1949 роках працював учителем у місцевій школі. З 1950 по 1960 рік викладав на кафедрі російської та західної літератур у Самаркандському державному університеті.
Протягом 1960—1976 років обіймав посаду старшого наукового співробітника та директора наукової бібліотеки Самаркандського університету, зробивши вагомий внесок у розвиток бібліографії регіону.
Помер 12 вересня 1976 року в Самаркандi, де й був похований.
Творчий доробок Писати вірші розпочав у 1920-х роках. Його поезія раннього періоду була присвячена процесам модернізації, колективізації та ліквідації неписьменності. Найбільше визнання поету принесла повість у віршах «Трактор» (Сімферополь, 1928), яка отримала премію на Всесоюзному літературному конкурсі.
У повоєнні роки в еміграції писав переважно літературознавчі статті, досліджував історію кримськотатарської та східної літератур, публікувався в газеті «Ленин байрагъы».
Див. також Кримськотатарська література
Примітки
Джерела та література Урсу Д. П. Деятели крымскотатарской культуры (1921—1944 гг.): Биобиблиографический словарь. — Симферополь, 1999.