Лев Васильович Опарівський (1918, Терепча, Сяноцький повіт, ЗУНР (нині Польща) — 27 листопада 1942, Львів) — український діяч ОУН(р), інженер-хімік. Походив із родини греко-католицького священника, капелана 11-ї та 8-ї бригад УГА Василя Опарівського та вчительки Юлії Опарівської. Був молодшим братом Ярослави Бандери (Опарівської) — дружини провідника ОУН(р) Степана Бандери.
Життєпис
Походження Народився в 1918-му році під час служіння батька парохом церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Терепчі. Після загибелі батька у лавах Української галицької армії 22 червня 1919 року від розриву гранати, до середини 1930-х виховувався матір'ю. У міжвоєнний період проживав із родиною на Замішанщині — зокрема в Петрушевій Волі та на хуторі Завада. В дитинтсві разом зі старшою сестрою Ярославою часто відвідував Бонарівку.
Підпільницька діяльність До початку Другої світової війни здобував фах інженера-хіміка. Після окупації Польщі активно долучився до діяльності підпілля ОУН(р). Переважно перебував у Сяноку, де, за спогадами сучасників, входив до місцевого осередку організації та виконував конспіративні доручення. Зокрема, супроводжував членкиню ОУН Ірину Ганушевську-Руснак під час її поїздок між українськими селами Сяноцького повіту, забезпечуючи її безпеку.
У серпні 1941 року Лев Опарівський був залучений до діяльності українського підпілля. За спогадами Петра Дужого, він був водієм автомобіля Івана Климова-«Легенди» під час поїздки із Сокаля до Львова. В автомобілі перебував колишній лейтенант Червоної армії, який перейшов до українського підпілля. Дужий характеризував Опарівського як молодого, високого та ввічливого юнака і зазначав, що той був рідним братом Ярослави Бандери.
У серпні 1942 року під час виконання підпільного завдання в Жовкві був заарештований німецькою владою разом з іншими членами ОУН. Під час рейсу на під'їзді до Жовкви автомобіль підпілля відібрав офіцер гестапо. Незважаючи на спроби Опарівського відмовити його доброю німецькою мовою, машину реквізували та зачинили в місцевому гаражі. За кілька днів Лев Опарівський разом із членом УВО Володимиром Ординцем спробував повернути автомобіль: підпільники виштовхали його з гаража, проте не змогли завести двигун, були викриті німцями та заарештовані.
Після затримання утримувався у львівській в'язниці на вул. Лонцького, де перебував близько трьох місяців. Як згадував політв'язень Данило Недовіз, у камері Опарівського знали як побратима та шваґра провідника ОУН Степана Бандери. Перебуваючи в ув'язненні, він був важко хворим, знесиленим і перебував у стані глибокої депресії. Лев Опарівський годинами мовчки сидів у кутку камери та вишивав українським узором на білому полотні. Порятувати його намагався член ОУН Омелян Лапунька, який діставав для нього медикаменти, а згодом супроводжував під час переведення до тюремної лікарні («шпитальки»).
У листопаді 1942 року під час каральної акції шефа львівського реферату боротьби з українським рухом опору Віллі Вірзінга Лева Опарівського розстріляли разом із 27 іншими українськими політв'язнями-заручниками як помсту німецької окупаційної влади за ліквідацію офіцера гестапо діячем ОУН Дмитром Маївським на явочній квартирі у Львові. Розстріл було здійснено у піднніжі Кортумової гори у Львові. Його ім'я відсутнє на меморіалі, встановленому на місці страти.
Родина
Батько: Опарівський Василь — греко-католицький священник, капелан Української галицької армії, парох Терепчі. Загинув 22 червня 1919 року від поранення, отриманого під час Чортківської офензиви.
Мати: Опарівська Юлія (до шлюбу Ганківська) — українська педагогиня, громадська діячка Замішанщини, активістка Українського допомогового комітету в Кросні. Загинула 26 липня 1944 року під час пограбування польськими бандитами у хуторі Завада поблизу Петрушевої Волі.
Сестра: Ярослава Опарівська (у шлюбі Бандера) — дружина провідника ОУН(б) Степана Бандери, громадська діячка української еміграції. Примітки
Джерела
Посилання Бойда А. Загадка загибелі тещі Степана Бандери. Локальна Історія, 24 липня 2026.