Зниклі безвісти за особливих обставин в Україні — особи, місцеперебування яких невідоме у зв'язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України або надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру.

Правовий статус такої особи є підставою для її обліку, розшуку та захисту її прав і майна, а також прав її близьких родичів і членів сім'ї. Сам по собі цей статус не є підтвердженням перебування людини в полоні або її смерті: можливі версії щодо долі особи перевіряються під час розшуку та досудового розслідування.

Визначення і сфера застосування

Закон України розрізняє загальне поняття особи, зниклої безвісти, та особи, зниклої безвісти за особливих обставин. До другої категорії належать випадки зникнення, пов'язані зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією або надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

До Єдиного реєстру можуть вноситися відомості про військовослужбовців і цивільних осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебували на території України. Реєстр містить також відомості про людей, які зникли внаслідок російсько-української війни починаючи з 2014 року.

Історія правового регулювання

12 липня 2018 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти». Закон визначив правові засади обліку та розшуку зниклих осіб, захисту їхніх прав, майна та інтересів родин.

14 квітня 2022 року було ухвалено Закон № 2191-IX, яким удосконалено систему розшуку та запроваджено інститут Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Положення про Уповноваженого та порядок утворення й діяльності пошукових груп затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року № 511.

2 травня 2023 року розпочав роботу Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. У вересні 2023 року Кабінет Міністрів України поклав на Міністерство внутрішніх справ організаційне забезпечення діяльності Секретаріату Уповноваженого.

Набуття і припинення статусу

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин із моменту подання заяви про факт її зникнення. Правового статусу вона набуває після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Заяву можуть подати близькі родичі або члени сім'ї, представник військового формування, орган державної влади чи місцевого самоврядування, громадське об'єднання або будь-яка особа, якій стало відомо про зникнення. У передбачених законом випадках заяву може подати Уповноважений.

Особа зберігає статус до припинення її розшуку. Розшук припиняється після встановлення місцеперебування людини, місця її поховання або місцезнаходження останків та повідомлення про це близьких родичів, членів сім'ї і заявника. Закон передбачає внесення відповідної відмітки не пізніше ніж через три дні після встановлення таких відомостей.

Наявність адміністративного статусу не позбавляє родичів чи інших заінтересованих осіб права звернутися до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Такі судові процедури мають окремі підстави та правові наслідки, встановлені Цивільним кодексом України.

Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин є посадовою особою, на яку покладено координацію розшуку та взаємодії державних органів у цій сфері. Діяльність Уповноваженого забезпечує Секретаріат, організаційне функціонування якого здійснює Міністерство внутрішніх справ України.

До повноважень Уповноваженого належать взаємодія з органами влади й установами, залученими до розшуку; опрацювання інформації, яка може сприяти встановленню місцеперебування або долі людини; організація обміну інформацією; координація діяльності пошукових груп; комунікація з родинами та надання їм у визначених законодавством межах інформації про перебіг і результати розшуку.

Станом на липень 2026 року посаду Уповноваженого обіймає Артур Ринатович Добросердов, призначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 березня 2024 року № 268-р. Для взаємодії з родинами працюють регіональні представники Уповноваженого, а офіційні роз'яснення, контакти установ та алгоритми звернення зібрано на Єдиній інформаційній платформі з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Єдиний реєстр

Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, є державною інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для накопичення, обліку, оброблення та захисту відомостей, необхідних для розшуку. Держателем Реєстру є Міністерство внутрішніх справ України. Положення про нього затверджено наказом МВС від 29 серпня 2022 року № 535.

До Реєстру надходять відомості від Національної поліції, Національного інформаційного бюро, Експертної служби МВС, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Служби безпеки України та інших уповноважених органів. Реєстр взаємодіє з іншими державними інформаційними системами, зокрема з електронним реєстром геномної інформації людини.

Реєстр не є загальнодоступним переліком. Близькі родичі, члени сім'ї та інші визначені законодавством заявники можуть отримати витяг у встановленому МВС порядку. Витяг підтверджує наявність у Реєстрі відомостей про конкретну особу та використовується для реалізації передбачених законодавством прав.

Розшук і встановлення долі

Подання заяви та початок розшуку

Заява про розшук подається до територіального органу Національної поліції України. На підставі повідомлення про зникнення правоохоронні органи розпочинають перевірку та вносять відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

Під час розшуку збирають відомості про обставини та останнє відоме місце перебування особи, опитують свідків, фіксують особливі прикмети, фотографії та інші дані, які можуть допомогти у встановленні її долі. Окремо перевіряються відомості про можливе перебування людини в полоні, незаконне позбавлення свободи, евакуацію, лікування або інші обставини зникнення.

Безпосереднє досудове розслідування та оперативно-розшукові заходи здійснюють Національна поліція та інші уповноважені правоохоронні органи. Уповноважений координує міжвідомчу взаємодію та обмін інформацією, але не замінює слідчого чи орган досудового розслідування.

Генетична ідентифікація

Одним із напрямів розшуку є відбір біологічних зразків у кровних родичів зниклої особи та внесення отриманих ДНК-профілів до електронного реєстру геномної інформації людини. Дані зіставляють із профілями, отриманими під час дослідження невпізнаних тіл та останків.

Збіг ДНК є підставою для подальшої експертної перевірки та остаточної ідентифікації. У процесі можуть використовуватися також відомості про зовнішність, особливі прикмети, медичні та стоматологічні дані, особисті речі й інші матеріали.

Права осіб та їхніх родин

Набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не обмежує її цивільної правоздатності. Права та інтереси такої особи, а також її майно підлягають захисту до припинення розшуку або настання інших передбачених законом обставин.

Близькі родичі та члени сім'ї мають право знати про долю зниклої особи, зокрема отримувати достовірні відомості про її місцеперебування, обставини смерті та місце поховання, якщо ці відомості встановлено. Органи, які здійснюють облік і розшук, зобов'язані надавати інформацію про перебіг та результати розшуку в межах, визначених законодавством.

За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування нотаріус може встановити опіку над майном зниклої особи. Опікун управляє майном в інтересах власника та може виконувати визначені законодавством зобов'язання за його рахунок.

Законодавство передбачає збереження за працівником місця роботи та посади у визначених законом межах. Для непрацездатних членів сім'ї, які відповідають установленим умовам, передбачена пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Близькі родичі та члени сім'ї мають також право на безоплатну правничу допомогу з питань захисту прав зниклої особи та власних прав.

Для військовослужбовців, які зникли безвісти за особливих обставин, та членів їхніх сімей додаткові гарантії, порядок грошового забезпечення і соціальні виплати визначаються спеціальним законодавством про військову службу та соціальний захист військовослужбовців.

Співвідношення з іншими правовими статусами

Статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відрізняється від суміжних правових понять:

особа, визнана безвісно відсутньою, — статус, який встановлює суд за правилами Цивільного кодексу України, якщо протягом одного року в місці постійного проживання людини немає відомостей про її місцеперебування; особа, оголошена померлою, — судовий статус, який має окремі підстави та створює правові наслідки, подібні до наслідків смерті; військовополонений або цивільна особа, позбавлена свободи, — статус, пов'язаний із наявністю відомостей про захоплення або утримання людини. Перебування в полоні перевіряється та обліковується окремо; померла особа — факт смерті встановлюється і реєструється в передбаченому законом порядку. Запис у Реєстрі зниклих безвісти сам по собі не є встановленням смерті.

Таким чином, адміністративний статус зниклої безвісти за особливих обставин забезпечує розшук і захист прав у період, коли достовірна доля людини ще не встановлена.

Статистика

У листопаді 2024 року МВС повідомляло про 59 тисяч записів у Єдиному реєстрі. Понад 49 тисяч осіб на той час перебували в розшуку, майже 8 тисяч були розшукані, а їхнє місцеперебування стало відомим; серед записів було 1769 дітей.

Станом на лютий 2026 року в Реєстрі містилися дані про понад 90 тисяч осіб. За повідомленням Уповноваженого, серед них були військовослужбовці, цивільні та діти, а найбільшу групу становили військовослужбовці сектору безпеки й оборони.

Кількість записів у Реєстрі змінюється внаслідок надходження нових повідомлень, встановлення місцеперебування людей, повернення з полону та проведення ідентифікацій. Наявність запису не визначає наперед результату розшуку.

Міжнародно-правовий контекст

Статті 32 і 33 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій закріплюють право родин знати долю своїх близьких і обов'язок сторін міжнародного збройного конфлікту розшукувати осіб, про зникнення яких повідомила протилежна сторона. Українське законодавство також визначає право родичів отримувати відомості про долю зниклої особи.

Поняття особи, зниклої безвісти за особливих обставин, є ширшим за поняття насильницького зникнення. У березні 2025 року Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні заявила, що російська влада вчинила насильницькі зникнення цивільних осіб і військовополонених відповідно до скоординованої державної політики, та кваліфікувала такі дії як злочини проти людяності.

Див. також

Між небом і землею (блакитно-чорна стрічка) Дзвони надії для тих, хто в тиші Блакитно - чорний прапор Насильницьке зникнення Військовополонений Міжнародний день зниклих безвісти Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти Дерево надії

Примітки

Посилання

Єдина інформаційна платформа з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин — Міністерство внутрішніх справ України