Антон Тимофійович Бізєв (1897— ?) — український актор і театральний режисер ромського походження. Один із засновників циганського театру «Ромен».
Життєпис Народився 1897 року поблизу села Уланове Глухівського повіту (нині Шосткинського району Сумської області) у сім′ї осідлих ромів. З дитинства мав артистичні та музичні здібності, але слабке здоров′я — хворів на туберкульоз.
У 1920-х був актором трупи Миколи СадовськогоІванченко Л. А. Сторінки історії села Дубовичі Глухівського повіту Чернігівської губернії: XVIII — початок XX ст. : (за матеріалами парафіяльних та інших джерел). Вип. 1 / Л. А. Іванченко, Л. Г. Проценко. — Київ, 2021. — С. 198..
У 1920—1930-х рр. працював вчителем української мови в Дубовичах (нині Конотопський район Сумської обл.). Організував театральний гурток та хоровий колектив, який славився на всю округу. В репертуарі хору були твори Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Миколи Лисенка, Якова Степового, Порфірія Демуцького, Михайла Вериківського, Пилипа Козицького, Григорія Давидовського та інших українських композиторів. У супроводі струнного оркестру, яким також керував Антон Бізєв, було поставлено оперету «Наталка Полтавка»Співочий гурток с. Дубович на Глухівщині / Хорянин // Музика масам. — 1928. — № 1. — С. 14.. Через такі прояви українофільства колектив зазнав репресій, а Бізєва було заарештовано. Його брат, Василь Тимофійович Бізєв, командир Червоної Армії, у січні 1930 р. клопотав до голови Центральної комісії національних меншин при ВУЦВК, в ДПУ УРСР та до прокуратури УРСР про звільнення Антона й домігся спростування обвинуваченняПроценко Л. Дубовичі: Романкове і роми у спогадах сучасників та подіях ХХ ст. // Берегиня народних традицій. Вип. 2 : Легенди Сіверщини. — Дніпро, 2026. — С. 160..
А. Т. Бізєв продовжив свою творчу діяльність в Глухові, де керував трупою українського народного театруМироненко А. М. Явище театру в Глухові у XVIII—XXI століттях / А. М. Мироненко // Духовна культура України перед викликами часу: тези доп. учасників ІV Всеукр. наук.-практ. конф. (Харків, 14 трав. 2021 р.) / Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. — Харків: Право, 2021. — С. 69. та студентським драматичним гуртком.
У січні 1931 року з племінником Василем Федоровичем Бізєвим (1913—1976) виїхав до Москви. Разом взяли участь у створенні першого професійного циганського театру — Державного музично-драматичного театру «Ромен», у якому Антон Бізєв працював актором і режисером (1932—1936).
У 1937 року на запрошення Київської кіностудії (нині — імені Олександра Довженка) переїхав до Києва.
Виконав одну з головних ролей у фільмі «Сорочинський ярмарок» (1938) — роль цигана.
У 1940— 1950-х рр. працював актором і режисером у низці українських театрів, очолював Бердичівський драматичний театр (1953—1955).
1955 року з Київським обласним пересувним драматичнийм театром переїхав до Криму для створення Кримського українського музичного театру, якому присвятив своє подальше життя. Серед ролей — роль Возного у виставі «Наталка Полтавка» за п′єсою І. Котляревського. У 1958 р. виступив режисером вистави «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» за М. Старицьким.
Примітки
Джерела
Назарова В. Бизевы / Валентина Назарова // Соборний майдан (Глухів). — 2000. — № 1 (97). — С. 6—7 : фот. Проценко Л. Дубовичі: Романкове і роми у спогадах сучасників та подіях ХХ ст. / Леонід Проценко // Берегиня народних традицій. Вип. 2 : Легенди Сіверщини: матеріали краєзнавчої конференції 2 жовт. 2025 р., с. Землянка / Громадський історико-етнографічний музей Пелагеї Литвинової-Бартош. — Дніпро, 2026. — С.158—163 : фот.