Громадський сад Галіфакса Halifax Public Gardens — це доступний для публіки парк вікторіанської епохи, офіційно закладений у Галіфаксі в1867 році — році Канадської Конфедерації. Парк розташований у центральній частині Галіфакса, Нова Шотландія, на півострові Галіфакс, поблизу популярного торгового району Спрінґ-Ґарден-Роуд та навпроти парку Вікторії. Громадський сад Галіфакса визнаний Національною історичною пам'яткою Канади у 1984 році.
Сад
Громадський сад займає 16 акрів площі і обмежений вулицями Спрінґ-Ґарден-роуд, Саут-Парк-стріт, Саммер-стріт та Саквілл-стріт. Планування ландшафтного дизайну виконане у вікторіанському стилі. Громадський сад Галіфакса відкритий круглорічно і є популярним місцем для весільних та випускних фотографій. Окрім статуй та великих клумб, тут є три фонтани, два кам'яні містки, три ставки — один великий і два малі — і невелика чайна-кафетерій (розташована в оригінальному садівничому залі). У саду також є естрада, яка використовується для безкоштовних публічних концертів у неділю вдень протягом літа. Щороку в саду проводяться святкування Дня Канади 1 липня та Дня міста (Natal Day, дослівно "день народження") у перший понеділок серпня.
У минулому багато людей із задоволенням годували качок, які чуються в саду як вдома, хоча актуально годівля дикої фауни забороненаHalifax Public Gardens a no-feeding zone for Ducks.
Історія Галіфакський громадський сад був заснований у 1874 році шляхом об'єднання двох старих садів: Саду товариства гортикультури Нової Шотландії (закладеного у 1837 році) та прилеглого громадського парку (відкритого у 1866 році). У 1872 році Річарда Павера було призначено суперінтендантом парку. Він запропонував осьово-симетричний план, який досі визначає загальний дизайн ділянки. Протягом багатьох років він керував розміщенням різних малих і великих садових форм: естради (спроектованої архітектором Генрі Бушем), фонтанів, статуй та кованих воріт, а також облаштував висаджування однорічних рослин у високоякісних килимових клумбах, переробив ставок Ґриффіна та завів водоплавних птахів.
Сад був визнаний Національним історичним місцем у 1984 році та зареєстрований як муніципальна власність відповідно до Закону про майно історико-культурної спадщини у 1991 році.
Громадський сад зазнав великої шкоди від урагану Хуан у 2003 році; багато дерев було повалено. Сад знову відкрився на День Канади 2004 року після реставрації, підтриманої зокрема сумою 1 мільйона доларів, зібраною на радіотелемарафоні. На щастя, кілька старих дерев пережили ураган, зокрема американський в'яз, історія якого датується 1860-ми роками.
Уночі з 25 на 26 липня 2022 року невідома особа або група людей сокирами зрубали довкола кору з кожного з приблизно 30 історичних дерев, щоб вбити ці дерева; працівники саду заявили, що вандали «точно знали, що роблять». Вік пошкоджених вандалами дерев коливається від 50 до 200 років. Станом на 2024 рік більшість дерев були ще живими, а нічний режим безпеки було посилено, але досі невідомо, хто і чому вчинив цей вандалізм. У ніч на 15 вересня 2022 року зовнішній вигляд історичної будівлі в саду був пошкоджений через підпал.
Пам'ятники та пам'ятні місця
У саду є різні меморіальні дошки, присвячені історичним військовим діячам та операціям вікторіанської епохи та початку ХХ століття. Є меморіальна дошка на честь Галіфаксського тимчасового батальйону (1785), який брав участь у Північно-Західному повстанні. Ковані ворота були встановлені як данина пам'яті Тимчасовому батальйону Галіфакса. У 1898 році було встановлено меморіальну дошку на честь новошотландського військовослужбовця Ленстерського полку Принца Уельського Клонарда Кітінґа, який загинув у Нігерії перед Другою англо-бурською війною. Також є статуя солдата з Канадських кінних стрільців (перейменованих пізніше на Королівських канадських драгунів), які воювали у Другій англо-бурській війні, роботи відомого скульптора Гамільтона Маккарті (який також створив Меморіал Південноафриканської війни (Галіфакс) та скульптуру Гарольда Лотропа Бордена в Каннінґу, Нова Шотландія). Також було посаджено дерево на згадку про першу канадську жертву англо-бурської війни, Чарльза Керролла Вуда. У парку також є міст, що вшановує пам'ять новошотландця Френсіса Джозефа Фіцджеральда з Королівської кінної поліції Північного Заходу, який загинув у «Загубленому патрулі».
Є дві меморіальні дошки, присвячені видатним учасникам руху за тверезість 1930-х років. Одна з таких табличок призначена для клумби, присвяченої відомій суфражистці Френсіс Віллард місцевим Християнським союзом жінок за тверезість на сторіччя її народження (1939). Віллард відіграла важливу роль у прийнятті 18-ї та 19-ї поправок до Конституції США. 19-та поправка дозволила жінкам голосувати у США, а 18-та забороняла вживання алкогольних напоїв. Віллард була президентом Всесвітнього християнського союзу жінок за тверезість протягом 19 років (1879–1897). Ще одна табличка встановлена при дереві, посадженому на честь відомого борця за тверезість Джона Бартолом'ю Ґофа організаціями «Сини тверезості» та «Стрічка надії», остання з яких є дитячим крилом Товариства «Сини тверезості» (1936). Гоф писав про відвідування Галіфакса:
Я пропрацював там більше тижня, прочитавши дев'ять лекцій. Мені випала нагода звернутися до відомого 42-го піхотного полку, який тоді дислокувався в Галіфаксі. Через три роки в англійській газеті було заявлено, що «багатьом чоловікам від цього стало набагато краще»AUTOBIOGRAPHY Of JOHN B. GOUGH. p. 272-3.
У 1887 році (того ж року, коли було збудовано Естрадний павільйон), маєток головного судді сера Вільяма Янґа передав у дар громадському садові Галіфакса три статуї з римської міфології та шість урн зі свого власного саду. Церера, римська богиня, що уособлювала землеробство та родючість; Флора, богиня квітів та весни, і Діана, богиня лісів та диких тварин, — усі вони розміщені вздовж Малої Алеї. Шість урн було розміщено навколо естради в межах «плаваючих грядок». Ставок Ґриффін, на якому плаває модель Титаніка, названий на честь молодого ірландця Лоуренса Ґриффіна. Ґриффіну було пред'явлено звинувачення у вбивстві, а судовий розгляд тривав сім місяців. За вказівкою віце-губернатора Джеймса Кемпта, Ґриффіна було неправомірно засуджено та повішено за вбивство 24 жовтня 1821 року на східному березі ставка.
Додаткова інформація
The Halifax Public Gardens, The Friends of the Public Gardens, Halifax, 1989 "The Magnolia Tree", a short story by Barbara Grantmyre published in Atlantic Anthology, Will R. Bird, ed., McLelland & Stewart, 1959.
Посилання
Зовнішні посилання Друзі громадського саду Галіфакса Закон про захист громадського саду Галіфакса. Канадські біографії онлайн - Френсіс Фіцджеральд