Атитюд (англ. attitude – ставлення) – схильність індивіда оцінювати деякий об’єкт як тією чи іншою мірою позитивний або негативний. Традиційно розглядається як один з основних конструктів соціальної психології і важливий чинник людської поведінкиZhovtianska, V. (2023). Does attitude really exist? The anticipation model of implicit attitude. Scientific Studios on Social and Political Psychology, 29(2), 4-13.. Найчастіше досліджується атитюди до об’єктів соціальної природи, але необов’язково.
У пострадянській психології поняття атитюду іноді ототожнюється з поняттями настанови або соціальної настанови. І хоча дослідження настанов справді мали вплив на формування уявлень про атитюди на початках розвитку психологічної наукиBriñol, P., & Petty, R. E. (2012). A history of attitudes and persuasion research. In A. W. Kruglanski, & W. Stroebe (Eds.), Handbook of the history of social psychology (pp. 283-320). NY, London: Psychology Press., утім сучасне розуміння цих термінів є суттєво різним.
Історія досліджень і основні підходи до визначення поняття Наприкінці 19-го століття німецький дослідник Л. Ланге виявив, що людина, проінструктована концентруватися на натискання кнопки при появі певного стимулу, робить це швидше, ніж людина, проінструктована на очікування цього стимулу. Отриманий ефект він назвав «task-attitude»Briñol, P., & Petty, R. E. (2012). A history of attitudes and persuasion research. In A. W. Kruglanski, & W. Stroebe (Eds.), Handbook of the history of social psychology (pp. 283-320). NY, London: Psychology Press..
З початку 20-го століття основним осередком вивчення атитюдів стають США.
Л. Терстоун надав досить широке визначення поняття атитюду, розглядаючи його як сукупність людських диспозицій (схильностей), почуттів, передсудів, наперед уготованих опіній, страхів, погроз і домовленостей за певною темоюThurstone, L. L. (1928). Attitudes can be measured. American Journal of Sociology, 33(4), 529-554.. Він першим запропонував шкальну методику для вимірювання атитюдів.
Одне з найвідоміших визначень цього поняття належить Г. Олпорту, який розумів під ним організований на основі досвіду нейрофізіологічний або психологічний стан готовності, який спричиняє вплив на реакцію індивіда по відношенню до всіх об’єктів і ситуацій, з якими співвідноситься даний атитюдAllport, G. W. (1935). Attitudes. In C. Murchison (Ed.), Handbook of social psychology (pp. 798-844). Worcester, MA: Clark Univ. Press..
У середині 20-го століття набула поширеності трикомпонентна модель атитюду, згідно якої він розглядався як система утримання позитивної або негативної оцінки, емоційного почуття та тенденції діяти «за» чи «проти» по відношенню до класу об’єктівGreenwald, A. G., & Banaji, M. R. (1995). Implicit social cognition: Attitudes, self-esteem, and stereotypes. Psychological Review, 102(1), 4-27. doi: 10.1037/0033-295X.102.1.4.
Згодом зміст поняття «атитюд» дещо звузився. Якщо раніше під ним переважно розумілася готовність або схильність індивіда до певної реакції по відношенню до об’єкту, то з часом під атитюдом стала розумітися схильність лише до оціночної реакції щодо ньогоOsgood, C. E., Suci, G. J., & Tannenbaum, P. H. (1957). The measurement of meaning. Urbana: University of Illinois Press..
Наприкінці 20-го – початку 21-го століття набувають популярності уявлення про дуальну природу атитюду. Науковці починають говорити про існування двох видів атитюдів – імпліцитних та експліцитних. Перші розглядаються як такі, що виникають у індивіда автоматично і погано усвідомлюються; другі ж розглядаються як обмірковані і усвідомлюваніWilson, T. D., Lindsey, S., & Schooler, T. Y. (2000). A model of dual attitudes. Psychological Review, 107(1), 101-126. doi: 10.1037/0033-295x.107.1.101Gawronski, B., & Bodenhausen, G. V. (2006). Associative and propositional processes in evaluation: An integrative review of implicit and explicit attitude change. Psychological Bulletin, 132(5), 692-731. doi: 10.1037/0033-2909.132.5.692. Наприклад, людина може вважати, що вона неупереджено ставиться до представників інших національностей, але при цьому мати неусвідомлюване негативне ставлення до них. Для вимірювання імпліцитних атитюдів було розроблено Імпліцитний асоціативний тест (IAT).
Психологічні моделі атитюдів Модель очікувань-цінностей (Expectancy-value model) Була розроблена М. Фішбейном на основі раніше введеної в науковий обіг теорії очікувань-цінностей К. Левіна. Модель пропонує спосіб визначення атитюду щодо деякого об’єкта. При цьому передбачається, що цей об’єкт у свідомості людини асоціюється з певними атрибутами. Згідно моделі, сума суб'єктивних ймовірністей (очікувань) того, що об'єкт має певний атрибут, зважених на суб'єктивні почуття (цінності), викликані цими атрибутами, задає підсумковий атитюд до цього об’єктаOxford Reference https://www.oxfordreference.com/display/10.1093/oi/authority.20110803095804928?d=%2F10.1093%2Foi%2Fauthority.20110803095804928&p=emailAG.DM5WGcgiVY.
MODE модель (The motivation and opportunity as determinants model) Модель авторства Р. Фаціо припускає, що атитюд є сумою представлених у пам’яті індивіда об’єкт-оціночних асоціацій, які будуть автоматично активуватися при зустрічі з відповідним об’єктом, за умови, що вони достатньо сильні. Чи такий автоматично активований атитюд далі впливатиме на оціночне судження та поведінку щодо цього об’єкта, залежить від мотивації індивіда та його можливостей залучати когнітивний аналізFazio R. H. (2007). Attitudes as object-evaluation associations of varying strength. Social cognition, 25(5), 603-637. doi: 10.1521/soco.2007.25.5.603.
Моделі дуальних атитюдів Такі моделі передбачають, що в індивіда можуть бути два атитюди до одного й того самого об’єкта – імпліцитний та експліцитний, які необов’язково несуть у собі одну й ту саму оцінку цього об’єкта.
Модель дуальних атитюдів Т. Уілсона, С. Линдси та Т. Скулера акцентує увагу на функціонуванні цих атитюдів. У ній йдеться про те, що імпліцитний атитюд формується при зустрічі індивіда з об’єктом автоматично. Чи вплине цей атитюд надалі на поведінку залежить від того, чи вистачить у індивіда когнітивного і мотиваційного ресурсу, щоби свідомо прийнятий експліцитний атитюд переміг імпліцитний атитюдWilson, T. D., Lindsey, S., & Schooler, T. Y. (2000). A model of dual attitudes. Psychological Review, 107(1), 101-126. doi: 10.1037/0033-295x.107.1.101.
Розроблена Б. Гавронскі і Дж. Боденхаузеном APE модель (Associative-proposal evaluation model) акцентує увагу на механізмах формування дуальних атитюдів, які вона описує наступним чином. Імпліцитний атитюд представляє собою афективну реакцію, базовану на асоціаціях, які автоматично активуються при зустрічі індивіда з об’єктом. Експліцитний атитюд формується як оціночне судження на основі обробки індивідом інформації, яка розглядається ним як релевантна для цього судження. До такої інформації, згідно цієї моделі, належить і представлена в імпліцитному атитюді оціночна афективна реакціяGawronski, B., & Bodenhausen, G. V. (2006). Associative and propositional processes in evaluation: An integrative review of implicit and explicit attitude change. Psychological Bulletin, 132(5), 692-731. doi: 10.1037/0033-2909.132.5.692.
Див. також Установка (психологія) Соціальна настанова Парадокс Лап'єра
Примітки