Султан Селет-Гірей (Салат-Гірей) Каплан-Гірей-огли (1831 — не раніше 1881) — князь, представник аристократичного роду Султан-Гіреїв (молодшої північнокавказької гілки династії Ґераїв), чингізид, військовик Російської імператорської армії, учасник Кавказької війни.
Біографія
Походження та ранні роки Народився у 1831 році. Походив із гілки кримськотатарського ханського роду Ґераїв, яка після приєднання Кримського ханства до Російської імперії оселилася серед черкесів (адигів) на Північному Кавказі. Представники цієї династії мали серед адигських племен високий авторитет і феодальний статус князів (пші)Казаков А. В. Адыги (черкесы) на российской военной службе. Воеводы и офицеры. — Нальчик: Эль-Фа, 2010. — С. 124—126..
Був єдиним сином прапорщика князя Султана Каплан-Гірея (1795—1844) та його дружини Фатьми Султан. Доводився рідним двоюрідним братом відомому адигському просвітителю, етнографу та офіцеру, полковнику Султану Хан-ГіреюГенеалогия Северного Кавказа. Историко-генеалогический научно-реферативный независимый журнал. — 2002. — № 2. — С. 45–48.. Здобув освіту в Санкт-Петербургі.
Участь у Кавказькій війні Військову службу розпочав у 1850 році добровольцем (волонтером) у складі російських військ під час військових експедицій проти непокірних кавказьких гірняків. Однак у 1855 році під час загострення бойових дій на Західному Кавказі Султан Селет-Гірей перейшов на бік черкеських повстанців («непокірних горців»). Перебував у горах серед черкеського опору до 1859 року, після чого повернувся та за умов згасання організованого спротиву склав присягу на вірність Російській імперії.
19 липня 1861 року вислужив чин юнкера. За бойові відзнаки 19 жовтня 1862 року був нагороджений Знаком відзнаки Військового ордена (Георгіївським хрестом) 4-го ступеня (№ 1236), а також золотою та срібною медалями для носіння на шиї.
6 березня 1863 року отримав звання прапорщика, а 30 травня того ж року був прикомандирований до Кубанського козацького війська. Служив офіцером для особливих доручень при наміснику Кавказу великому князю Михайлу Миколайовичу.
За службу під час завершального етапу Кавказької війни був відзначений низкою нагород: Орден Св. Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом (1864); Срібна медаль «За підкорення Західного Кавказу» (1864); Хрест «За службу на Кавказі» (1864).
Суспільна діяльність у післявоєнний період Після завершення активних бойових дій брав участь в адміністративно-земельному устрої адигейського населення Кубані в період масових міграційних процесів та утворення нових аулів. 15 грудня 1868 року був обраний довіреним депутатом при мировому посереднику Псекупського округа, де відстоював майнові та земельні інтереси місцевого черкеського населенняМаркей М. В. Чингизиды на службе России: Султаны Гиреи на Кавказе // Исторический вестник. — 2015. — № 4. — С. 82..
У 1869 році підвищений у званні до підпоручика. Постійно мешкав у бжедузькому (хамишеєвському) аулі Тлюстенхабль Катеринодарського відділу Кубанської області.
Родина Був одружений із Мелеч-хан, донькою бжедузького (черченеївського) князя Кончукова (Кунчукова).
У шлюбі народилися семеро синів та донька: Алмас-Гірей Аслан-Гірей (нар. 1856) Аділь-Гірей (Адіб-Гірей) (нар. 1865) Магомет-Гірей (нар. 1868) Давлет-Гірей (нар. 1875) — офіцер, громадський діяч Кубані. Крим-Гірей (нар. 1876) — військовик, громадсько-культурний діяч. Каплан-Гірей Султан-Мелеч — донька.
Примітки
Джерела Казаков А. В. Адыги (черкесы) на российской военной службе. Воеводы и офицеры. — Нальчик: Эль-Фа, 2010. — 416 с. «Генеалогия Северного Кавказа». Историко-генеалогический научно-реферативный независимый журнал. — 2002. — № 2.