Султа́н Хан-Гірей (повне ім'я — Крим-Гірей Махмет-Гіреєв Хан-Гірей; 1808, аул Гривенсько-Черкеський, Черкесія — 8 (20) жовтня 1842, аул Тлюстенхабль, Черкесія) — князь, представник однієї з молодших гілок кримської ханської династії Ґераїв (чингізид) та адигейської аристократії. Видатний черкеський (адигейський) етнограф, фольклорист, мистецтвознавець, письменник, творець однієї з перших абеток для рідної мови, автор проєктів «цивільного устрою» свого народу. Вважається одним із основоположників адигейської етнографії, історичної науки та художньої прозиИмя в истории: Султан Хан-Гирей // «Пятигорская правда», 2008.Исхак Машбаш. Хан-Гирей. — Майкоп: РИПО «Адыгея», 1998. — 832 с. — ISBN 5-7992-0013-6..
Біографія
Походження та ранні роки Народився 1808 року в аулі Гривенсько-Черкеському в Черкесії (нині Краснодарський край, РФ). За походженням належав до династії кримських ханів Ґераїв, яка здавна мала тісні родинні й союзницькі зв'язки з адигейською княжою знаттю. Його батько — Султан Магомет-Гірей (? — 1821) — був чингізидом і прямою гілкою кримського ханського роду; мати — Біче — була другою дружиною Магомет-Гірея. Бабуся по батькові, княгиня Канітат, походила зі знатного адигейського княжого роду.
Хан-Гірей був третім сином у родині. Мав братів: Султана Шаган-Гірея (1808—1827), Султана Сагат-Гірея (1809—1856) та Султана Аділь-Гірея (1819—1876)Казиев Ш. М. Горские люди. — М.: Молодая гвардия, 2010. — С. 142—145..
Отримав освіту в Санкт-Петербурзі, навчаючись у кадетському корпусі. Здобув ґрунтовну гуманітарну та військову підготовку, вільно володів кількома мовами, що дозволило йому активно інтегруватися в культурне та інтелектуальне життя столиці імперії.
Військова служба та громадсько-політична діяльність Служив у різних офіцерськихчинах. У 1837 році Хан-Гірея було призначено командиром Кавказсько-гірського напівескадрону Власного Його Імператорської Величності конвою. Отримав звання полковника та посаду флігель-ад'ютанта імператора Миколи IЖурнал «Русский архив», 1883 г. Воспоминания Г. И. Филипсона..
Упродовж 1837—1840 років брав участь у закордонних військових кампаніях Російської імперії (зокрема в придушенні польського повстання та закордонних походах).
Попри службу в імперській гвардії, Хан-Гірей принципово не брав участі у бойових діях проти гірських народів під час Кавказької війни. Глибоко переживаючи трагедію свого народу, він розробив детальній проєкт мирного врегулювання конфлікту та «цивільного устрою» Черкесії. Цей проєкт передбачав мирне входження черкесів до складу імперії із збереженням їхнього традиційного самоврядування, норм звичаєвого права (адату) та соціальної структури, що дозволило б уникнути масового кровопролиття та руйнування краюГарданов В. К. Общественный строй адыгских народов (XVIII — первая половина XIX в.). — М.: Наука, 1967. — С. 88—94..
Однак мирні ініціативи Хан-Гірея були повністю відкинуті російським військовим командуванням. Зокрема, сенатор Григорій Филипсон у своїх спогадах описував реакцію генерала Олексія Вельяминова на цей проєкт:
У 1841 році імператор направив Хан-Гірея на Кавказ із дипломатичною місією — агітувати горців припинити опір. Хан-Гірей вважав об'єднання з Росією доцільним шляхом уникнення винищення народу, однак категорично не сприймав жорстких ультиматумів імперської влади. Не бажаючи ставати інструментом насильницької політики, після повернення до Санкт-Петербурга подав у відставку.
Восени 1842 року, за кілька місяців після виходу у відставку, Хан-Гірей раптово помер у своєму будинку в рідному аулі Тлюстенхабль у віці 34 років, де й був похований.
Етнографічна та літературна спадщина Хан-Гірей став одним із перших черкеських просвітителів, дослідників і письменників. Головною працею його життя є фундаментальне історико-етнографічне дослідження «Записки про Черкесію» (1836), де вичерпно описано племінний склад, соціальний устрій, правові традиції, вірування та фольклор черкесів.
Він також створив один із перших проектів адигейської абетки на основі кирилиці, прагнучи зберегти народні перекази й дати народові писемність. Його художні повісті й нариси стали вагомим внеском у становлення черкеської літературної традиції та були високо оцінені сучасниками й кавказознавцямиБлейх А. О. Культурно-просветительская деятельность Хан-Гирея // Известия ВУЗов. Северо-Кавказский регион. Социальные науки. — 2012. — № 3. — С. 41—45..
Родина Батько — Султан Магомет-Гірей, чингізид і російський офіцер. Указом імператора Олександра I від 23 грудня 1816 року йому було надано звання військового старшини. В указі зазначалося: . Мати — Біче, друга дружина Магомет-Гірея. Дружина — Султанша Тукай. Після смерті Хан-Гірея вона отримувала річну пенсію в розмірі 500 рублів сріблом та одноразову допомогу в 1000 рублів сріблом. Вона разом із сином проживала в аулі Гривенсько-Черкеському під опікою молодшого брата чоловіка — Султана Аділь-Гірея. Син — Султан Мурат-Гірей (1842—1863), чиновник 14-го класу Азійського департаменту Міністерства закордонних справ Російської імперії.
Твори Султану Хан-Гірею належать такі праці та художні твори: Історико-етнографічне дослідження «Записки о Черкесии» (1836; опубліковане повністю в ХХ ст.) Повість «Черкесские предания» (журнал «Русский вестник», 1841, Т. 2) Нарисово-етнографічна праця «Вера, нравы, обычаи, образ жизни черкесов» (там само, 1842, Т. 5) Повість «Князь Канбулат» (там само, 1844, № 10–11) Повість «Наезд Кунчука» (газета «Кавказ», 1846; передруковано в «Русском инвалиде», 1846; у збірнику газети «Кавказ» за II півріччя 1846; у журналі «На Кавказе», 1909, т. 1) «Мифология черкесских народов» — уривок із нарису «Вера, нравы, обычаи, образ жизни черкесов» (газета «Кавказ», 1846) Біографічно-звичаєвий нарис «Бесльний Абат» (газета «Кавказ», 1847, № 42–48) Біографічний нарис «Князь Пшьской Аходягоко» («Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа», 1893, № 17)
Більшість творів Хан-Гірея було опубліковано посмертно. Вони друкувалися в провідних періодичних виданнях Петербурга, Москвы та Кавказу й активно використовувалися науковцями-кавказознавцями.
Рукописна спадщина письменника зберігається й досліджується науковцями Адигейського республіканського інституту гуманітарних досліджень імені Т. М. Керашева (АРІГД)Адыгейский республиканский институт гуманитарных исследований им. Т. М. Керашева: история и современность. — Майкоп, 2014. — С. 45—48..
Вшанування пам'яті Своєю науковою та письменницькою діяльністю Хан-Гірей назавжди закарбував своє ім'я в історії черкеської культури. У 2008 році в П'ятигорську в «Будинку національних культур» відбувся урочистий вечір, присвячений 200-річчю від дня народження Султана Хан-ГіреяПятигорская правда. ст. Имя в истории. автор В. Сыченко.
Примітки
Література Машбаш И. Ш. Хан-Гирей. — Майкоп: РИПО «Адыгея», 1998. — 832 с. — ISBN 5-7992-0013-6.
Гарданов В. К. Общественный строй адыгских народов (XVIII — первая половина XIX в.). — М.: Наука, 1967. — 330 с. Казиев Ш. М. Горские люди. — М.: Молодая гвардия, 2010. — 414 с.
Посилання «ГЕНЕАЛОГИЯ СЕВЕРНОГО КАВКАЗА» Историко-генеалогический научно-реферативный независимый журнал