ДСТУ EN 2:2014 «Класифікація пожеж» (відповідник EN 2:1992; EN 2:1992/A1:2004, IDT) — національний стандарт України, який визначає класифікацію пожеж залежно від виду горючих речовин та матеріалівДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж (EN 2:1992; EN 2:1992/A1:2004, IDT). Стандарт прийнято наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30 грудня 2014 року № 1494, чинний в Україні з 1 січня 2016 року. Стандарт є ідентичним перекладом (IDT) європейської норми EN 2 та використовується для вибору відповідних засобів пожежогасіння.
Класи пожеж Згідно зі стандартом, пожежі поділяються на такі класи:
Клас A — горіння твердих речовин, переважно органічного походження (деревина, папір, текстиль, вугілля, гума), що зазвичай супроводжується тлінням. Клас B — горіння рідких речовин або твердих речовин, що плавляться під дією температури (бензин, дизельне паливо, спирти, розчинники, парафін). Клас C — горіння газоподібних речовин (метан, пропан, бутан, водень). Клас D — горіння металів, зокрема легких (алюміній, магній) та лужних (літій, натрій), що характеризується високими температурами горіння та вибухонебезпечністю при контакті з водою. Клас F — горіння жирів та олій, що використовуються для приготування їжі; виділений в окрему групу через специфіку горіння, відмінну від класу BКласи пожеж: повна класифікація згідно ДСТУ EN 2:2014. Окремо в українській нормативній практиці (зокрема в правилах експлуатації вогнегасників) виокремлюють умовне позначення E для пожеж, пов'язаних з електроустановками під напругою, хоча офіційно такого класу в ДСТУ EN 2 не передбачено.
Значення для вибору засобів пожежогасіння Правильне визначення класу пожежі є необхідною умовою для вибору безпечного та ефективного засобу гасіння. Наприклад, застосування води для гасіння пожеж класу D (метали) або електроустановок під напругою є небезпечним і категорично не рекомендується.
Див. також Пожежогасіння Порошкове пожежогасіння
Примітки