Бої під Конотопом — серія запеклих оборонно-наступальних зіткнень між об'єднаним козацько-татарським військом під командуванням наказного гетьмана Григорія Дорошенка та калги Кирима Ґерая з одного боку та московською армією під проводом воєводи Григорія Ромодановського з іншого, що відбулися 11—16 жовтня 1668 року під час антимосковського повстання 1668.

Союзна армія завдала московським полкам відчутних втрат і змусила воєводу Ромодановського відступити до Путивльської фортеці та повністю залишити Лівобережну Україну. Водночас союзникам не вдалося повністю знищити московський обоз, що викликало гострий розкол між козаками й татарами та призвело до подальшої капітуляції частини лівобережних полків на чолі з Дем'яном Многогрішним.

Передумови Після того як у липні 1668 року гетьман Петро Дорошенко змушений був повернутися на Правобережжя, воєвода Григорій Ромодановський розпочав новий похід на Сіверщину з метою придушення повстання, повернення Ніжина та деблокади обложеного гарнізону в Чернігові.

У серпні 1668 року московські війська захопили та розорили Ніжин, а у вересні зняли облогу з Чернігова. Поразка полковника Дем'яна Многогрішного під Седневом змусила останнього розпочати попередні переговори з царськими представниками. Однак тривала оборона Третяка в Чернігові козаками Івана Самойловича виснажила сили Ромодановського і змусила його повертати на схід.

Для контролю над територіїями воєвода залишив передовий загін під командуванням свого сина Андрія Ромодановського. 10 жовтня 1668 року цей підрозділ у битві під Гайвороном був повністю розгромлений козацько-татарським загоном Григорія Дорошенка та калги Кирима Ґерая, направленим Петром Дорошенком. Андрій Ромодановський потрапив у полон. Після цієї перемоги козаки й татари розпочали переслідування основної армії Ромодановського.

Перебіг боїв 11 жовтня 1668 року між Борзною та Конотопом союзне військо чисельністю близько 28 тисяч осіб (близько 20 тисяч татар і ногайців та 7—8 тисяч козаків) наздогнало армію Ромодановського (20—22 тисячі осіб), яка рухалася до переправи через річку Куколка. Попереджені втікачами з-під Гайворона, московські війська встигли підготуватися до оборони. Атака козаків та татар тривала багато годин до пізньої ночі, але була відбита з важкими втратами для нападників.

12 жовтня Ромодановський, оточивши військо обозними возами (вагенбургом), продовжував пробиватися в напрямку Путивля. Через значну перевагу супротивника у кінноті московське військо змушене було дотримуватися суворо оборонної тактики. Напади тривали вдень і вночі протягом трьох діб, при цьому татарська кіннота зазнавала високих втрат.

Головний бій шестиденного протистояння стався 14 жовтня поблизу села Пуста Торговиця біля річки Куколка (Сосновка) — на місці, де за дев'ять років до того відбулася знаменита Конотопська битва 1659 року. Попри серію запеклих атак татар і козаків, московським полкам вдалося утримати цілісність табору і прорватися через річку. У багатогодинній битві обидві сторони зазнали суттєвих втрат; зокрема, були важко поранені московські полковники Григорій Косагов та Венедикт Змєєв.

Протягом наступних двох днів (15—16 жовтня) Ромодановському завдяки стійкості піхоти, щільному вогню артилерії та злагодженим діям із кіннотою вдалося дістатися добре укріпленої Путивльської форетці. Уникнути повного розгрому московській армії допомогла відмова від переслідування гнучкої татарської кінноти. Козаки Григорія Дорошенка під кінець боїв діяли менш активно, через що калга Кирим Ґерай звинуватив їх у зраді та боягузтві.

Втрати За відомостями Московського столу Розрядного приказу, офіційні втрати війська воєводи Ромодановського за час боїв становили 1 112 осіб (79 убитими та померлими від ран, 42 полоненими, 531 зниклим безвісти та 436 пораненими).

Втрати козаків та кримських татар джерела оцінюють як важкі, що було спричинено безуспішними спробами штурму московського вагенбурга під вогнем артилерії.

Наслідки та оцінки За успішну організацію оборони воєвода Ромодановський отримав похвальну царську грамоту, у якій зазначалося, що його полк у боях із татарами та козаками бився «жестокими бои, и к Путивлю со всем обозом отошли целе». Події під Конотопом також висвітлювалися у тогочасній Брюссельській щотижневій газеті як великий оборонний успіх московської армії.

Однак у політичному плані результат боїв призвів до суттєвих зрушень: Розкол союзу: після боїв під Конотопом стався відкритий розрив між гетьманом Петром Дорошенком та Кримським ханством. Калга Кирим Ґерай відмовився від подальшої підтримки Дорошенка, і татари переорієнтувалися на підтримку його суперника — Петра Суховія. За даними польського хроніста Йоахима Єрлича, між козаками та татарами спалахнули збройні сутички, під час яких козаки нападали на розрізнені татарські загони, що поверталися до Криму. Втрата контролю над Лівобережжям: Григорій Дорошенко через великі втрати змушений був відступити до Канева. Нестабільність дозволила Дем'яну Многогрішному у грудні 1668 року обратися гетьманом Лівобережжя, а в березні 1669 року підписати з Московією Глухівські статті, за якими Лівобережна Гетьманщина повернулася під владу царя на умовах протекторату.

Оцінки результатів в історіографії Оцінки підсумків битви є предметом дискусій серед істориків: Частина дослідників (зокрема Ігор Бабулін) наголошує на тактичній оборонній перемозі московського війська, яке уникнуло розгрому, зберегло обоз та завдало супротивнику важких втрат. Більшість українських та класичних істориків (Д. Бантиш-Каменський, Д. Яворницький, В. Литвин, В. Смолій, В. Степанков) оцінюють Жовтневу кампанію 1668 року як успішну для козацько-татарського союзу, адже натиск Григорія Дорошенка змусив Ромодановського повністю евакуювати сили з Лівобережної України. Сам Григорій Дорошенко розцінив відступ росіян як виконання завдання, після чого розпустив основну частину війська й відійшов до Козельця. Див. також Конотопська битва (1659) Бої за Конотоп

Примітки

Джерела та література

Література